Постанова № 18346648, 07.07.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2011 р.справа № 2а-14117/10/0470 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Мельника В.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання:Мачихіні В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2010р. у справі № 2а-14117/10/0470 за позовом Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до про 1.Дніпропетровської митниці 2.Головного управління Державного казначейства України у м.Києві визнання протиправним рішення, скасування картки відмови та стягнення коштів,- ВСТАНОВИЛА: Відкрите акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»(далі по тексту позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Криворізької митниці та Головного управління Державного казначейства України у м.Києві (далі по тексту відповідач -1 та відповідач-2) в якому просило визнати протиправними рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 11300006/2010/000325/1 від 28.04.2010р.; скасувати видану Криворізькою митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00502 від 28.04.2010р.; стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у м. Києві (01001, м.Київ, вул.Терещенківська, 11-а, код ЄДРПОУ 24262621) на користь відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191023, м.Кривий Ріг, 50079) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 12202,87 грн.; стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у м. Києві (01001, м.Київ, вул.Терещенківська, 11-а, код ЄДРПОУ 24262621) на користь відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191023, м.Кривий Ріг, 50079) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 2905,44 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати по справі. (а.с.3-8). Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-14117/10/0470 (а.с.1). Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що 28.04.2010р. при митному оформленні партії товару Криворізькою митницею було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 11300006/2010/000325/1, на підставі якого стосовно придбаного позивачем у постачальника товару 28.04.2010р. оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00502, в якій зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом. При цьому, в обґрунтування Рішення і Картки відмови Відповідач-1 на підставі зміни митної вартості товару посилався на Митний кодекс України, Постанову Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006р. «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», Постанову Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.08 р. «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», цінову інформацію ЄАІС ІАМУ. Позивач не погоджується із прийнятим Відповідачем-1 рішенням та винесеною ним Карткою відмови, оскільки вважає їх незаконними та такими, що підлягають скасуванню, а дії Відповідача-1 по коригуванню митної вартості товару такими, що порушують права та законні інтереси позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суд від 22.12.2010р. у справі №2а-14117/10/0470 Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Криворізької митниці, Головного управління державного казначейства України у м.Києві про визнання протиправним рішення, скасування картки відмови та стягнення коштів - задоволено. Визнано протиправним рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 11300006/2010/000325/1 від 28.04.2010 року. Скасовано видану Криворізькою митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00502 від 28.04.2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у м. Києві (01001, м.Київ, вул.Терещенківська, 11-а, код ЄДРПОУ 24262621) на користь відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191023, м.Кривий Ріг, 50079) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 12202,87 гривень. Стягнуто з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у м. Києві (01001, м.Київ, вул.Терещенківська, 11-а, код ЄДРПОУ 24262621) на користь відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191023, м.Кривий Ріг, 50079) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 2905,44 гривень. Присуджено з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"всі здійснені ним і документально підтверджені судові витрати у розмірі 154 (сто п'ятдесят чотири) грн. 49 копійок. (суддя Ільков В.В.) (а.с.80-84).

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку про те, що рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 11300006/2010/000325/1 від 28.04.2010р. та видана Криворізькою митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00502 від 28.04.2010р. прийнято не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідач-1 Криворізька митниця, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи порушено норми матеріального та процесуального права, просить винести рішення, яким скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №2а-14117/10/0470 від 22 грудня 2010 року та прийняти нову постанову суду, якою задовольнити всі вимоги апелянта.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-1 зазначає, що позивачем не доведено, а судом не ураховано при прийняті оскаржуваної постанови те, що надані позивачем документи до митного оформлення товару є достатніми для підтвердження митного оформлення товару за першим методом.

На адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач по справі просить суд в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити на підставі їх необгрунтованності, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач-2 який був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду даної справи апеляційним судом, у судове засідання не зявився, про поважність причин неявки свого представника у судове засідання, або про можливість розгляду даної справи у відсутність свого представника, суд в установленому законом порядку не повідомив.

За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану адміністративну справу у відсутність представника відповідача-2.

В підготовчій частині судового засідання від представника відповідача 1 по даній адміністративній справі, надійшло письмове клопотання про заміну сторони, а саме Криворізької митниці її правонаступником Дніпропетровською митницею.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши надані документи, в тому числі - Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, згідно якої 20.12.1996р. Криворізьку митницю було зареєстровано як юридичну особу та Реєстраційну картку про проведення держаної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення, згідно якої правонаступником Криворізької митниці є Дніпропетровська митниця, колегія суддів ухвалила замінити відповідача-1 Криворізьку митницю на правонаступника Дніпропетровську митницю.

В судовому засіданні представником позивача було заявлено усне клопотання про заміну сторони позивача по справі Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»на Публічне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат».

Винісши на розгляд дане клопотання, враховуючи думку представника відповідача-1, вивчивши додані документи, а саме Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи - Публічне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»; Довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій серії АБ №201926, колегія суддів ухвалила замінити позивача по даній адміністративній справі - Відкрите акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»на Публічне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат».

Представник відповідача-1, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі, і на свої пояснення, надані в судовому засіданні, заявлені апеляційні вимоги підтримав у повному обсязі та просив прийняти рішення, яким постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2010р. - скасувати.

В судовому засіданні представник позивача, посилаючись на доводи, викладені в письмових запереченнях на апеляційну скаргу, та на свої пояснення, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції як законну та обгрунтовану без змін.

Заслухавши пояснення представників відповідача 1 та позивача, кожного окремо, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»було зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 28.10.1996р.

Відповідач-1 Дніпропетровська митниця, у відповідності до ст.14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи. керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 12.02.2010р. між відкритим акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»(покупець) та фірмою «Alderston GB Limited)), м. Лондон, Велика Британія (постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт за № 0212 - SG02/10 . Згідно з умовами цього контакту постачальник зобов'язувався здійснити поставку товару позивачу, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах, вказаних у Специфікаціях до Контракту.

Відповідно до п. 4.2 Контракту загальна вартість продукції становить 2 108 644,75 Євро. Згідно з умовами Специфікації № 1 від 12.02.2010р. до Контракту погодженої між позивачеві та постачальником загальна ціна товару складала 2 108 644,75 Євро.

Згідно п.5.2 Контракту Покупець зобов'язується здійснити оплату продукції прямим банківським переводом на рахунок продавця у розмірі 30% загальної вартості продукції авансом відповідно до рахунку наданого продавцем протягом 10 банківських днів від дата підписання контракту обома сторонами, та 70 % вартості продукції протягом 5 календарних днів від дати отримання повідомлення Продавця про наявність партії продукції на митному ліцензійному складі смт. Радушне, Україна.

Відповідно до п. 3.1. Контракту поставка продукції Продавцем здійснюється узгодженими партіями на умовах DDU - митний ліцензійний склад смт. Радушне, Україна ІНКОТЕРМС-2000.

Додатком №3 до Контракту між Постачальником та Покупцем був узгоджений графік поставок продукції.

На виконання положень Графіку, Продавцем на адресу Позивача була направлена партія товару, ціна якої була визначена у відповідності до умов Специфікації та підтверджується рахунком-фактурою №100212-008 від 27.04.2010 року.

27.04.2010р. для митного оформлення партії товару позивачем було оформлено вантажну митну декларацію форми МД № 113050000/2010/003453 та декларацію митної вартості форми ДМВ-1 № 13050000/2010/003376.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару до митного органу для митного оформлення були надані, зокрема, такі документи:

-уніфікована митна квитанція МД-1 № 30001В № 0402685 від 23.04.2010р.;

-облікова картка суб'єкта ЗЕД№ 11305/02/98/00015 від 10.02.2010р.;

-накладна CMR 201088 від 21.04.2010р.;

-книжка МДП (Carnet TIR) UX.63891609 від 22.04.2010р.;

-рахунок-фактура (інвойс) № 100212-007 від 27.04.2010р.;

-пакувальний лист від 21.04.2010р.;

-зовнішньоекономічний договір (контракт) на відшкодувальній основі (крім позначених кодами 4100 або 4104) № 0212-SG02/10 від 12.02.2010р.;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) ДОДАТОК № 1 від 12.02.2010р.;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) ДОДАТОК № 2 від 12.02.2010р.;

-некласифікований документ ФІТ-Й АКТ № 75/04-026/1402603-1 від 26.04.2010р.;

-довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (ДПА України) від 05.02.2010р.;

-некласифікований документ - сертифікат якості від 21.04.2010р.;

-сертифікат про проходження товару невизначеної форми № 100808 від 20.04.2010р.;

-ВМД, за якою було відмовлено в митному оформленні № 113050000.2010.003376 від 28.04.2010р.

28.04.2010р., при митному оформленні партії товару, Криворізькою митницею було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000325/1 на підставі якого, стосовно придбаного Позивачем у Постачальника товару 28.04.2010р. оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00502, в якій зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом. При визначенні митної вартості товару відповідачем- 1 було застосовано шостий (резервний) метод.

Відповідно до п. 4 Контракту № 0212-SG02/10 від 12.02.2010р. ціни на продукцію вказані у Специфікації № 1 до Контракту (Додаток № 1) і розуміються на умовах DDU - митний ліцензійний склад в смт. Радушне (Україна).

Виходячи з положень п. 4.2. Контракту загальна вартість продукції, що поставляється становить 2 108 644,75 євро.

Специфікацією № 1 до Контракту визначена така вартість товарів:

-цегла вогнетривка № 5 ALKO-72M - 4,63 Євро за одиницю товару;

-цегла вогнетривка № 12 ALKO-72M - 7,13 Євро за одиницю товару;

-цегла вогнетривка № 9 ALKO-85C - 8,00 Євро за одиницю товару.

У порядку, визначеному п. 5.2. Контракту постачальник виставив Позивачу інвойси (рахунки - фактури) № 100212-1 від 12.03.2010р. на передплату та № 100212-007 від 27.04.2010р. на оплату, виходячи із вищевказаної ціни.

Згідно наданих суду ксерокопій платіжних доручень № 4 від 30.03.2010р. та №7 від 13.05.2010 року було підтверджено факт виконання вимог вищезазначеного пункту Контракту.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р.

Відповідно до ст.259 Митного кодексу України (надалі -МК України) митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.І ст.260 МК України).

Згідно з ч.І ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати - якщо неможливо застосувати метод 3 -у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МК України). І тільки у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст.273 МК України.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Проте таких консультацій з підприємством позивача Криворізькою митницею проведено не було, до того ж відсутні будь-які докази про послідовне застосування відповідачем методів визначення митної вартості товару. Як вбачається з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів виробника. Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем з самого початку було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).

Як вбачається з матеріалів справи, Криворізька митниця будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації, тощо - не вказує.

Пунктом 11 вказаного Порядку № 1776 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Порядку №1766 надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку об'єктивної неможливості та відсутності цих документів - супровідний лист з поясненням причин їх ненадання.

Разом із тим, витребувавши перелік документів, передбачених п.11Порядку № 1776, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями МК України, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосування цих методів. Крім того, для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні.

З дій відповідача-1 та прийнятих рішень не вбачається наявність потреби у відповідача-1 даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості, наявність виникнення у нього об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

З рішення відповідача-1 про визначення митної вартості товару за шостим методом також не вбачається в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих позивачем, та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за шостим методом. Рішення митного органу не містить жодного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.

Крім того, у спірному рішенні митницею не вказано якою саме ціновою інформацією ДМСУ та за який період вона керувалася при визначенні митної вартості, чи бралися за основу ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до приписів ст.268, 269 МК України. Відповідачем-1 не враховано, що об'єктивна неможливість подання всіх витребуваних ним документів у зв'язку з їх відсутністю у позивача, не може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості товару. Ненадання позивачем калькуляції фірми виробника та висновку про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством не є підставою неможливості визначення митної вартості товару за основним методом, оскільки така вартість визначається за наявними матеріалами. За таких обставин, маючи в наявності Контракт, Специфікацію № 1 до Контракту, інвойс № 100212-008 від 27.04.2010р. з урахуванням додатково наданих позивачем експортної декларації, що є офіційним документом у Євросоюзі та листа Постачальника від 08.02.2010р. № 100208-1 з офіційною пропозицією щодо цін на товари, відповідач -1 не мав жодних перешкод у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем було порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст.266 МК України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Колегія суддів, також, звертає увагу на те, що Відповідно до п.З ст.З Наказу Державної митної служби України від 24.06.2009 року №602, зареєстрованого в міністерстві юстиції України від 21.07.2009 року за №669/16685 «Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України»(далі - наказ №606) Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовуються такі джерела інформації:

спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України;

спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;,

інформація, отримана від Державної митної служби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;

інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;

інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів та/або Державної митної служби України;

цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Державною митною службою України та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.

Відтак база ЄАІС ДМСУ може використовуватись митним органом, як одне з джерел для встановлення митної вартості товарів.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні митного органу, Криворізькою митницею при винесенні оскаржуваного рішення використовувались лише дані які містяться в базі ЄАІС ДМСУ, при цьому в оскаржуваному рішенні не зазначено, що митницею досліджувалися інші джерела, які можуть містити необхідну інформацію.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Криворізька митниця, визначаючи митну вартість товару, що ввозиться юридичною особою на митну територію України, повинна керуватись у даному випадку приписами ст. 266 - 273 МК України.

Частиною 3 статті 72 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що Відповідач -1 не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, що, в тому числі, є підставою для визнання протиправним рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 11300006/2010/000325/1 від 28.04.2010р. та скасування виданої Криворізькою митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00502 від 28.04.2010р.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог та частково задовольняючи позовні вимоги, колегія суддів зважує на ту обставину, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не дослідив та не прийняв до уваги той факт, що вантажна митна декларація відповідає вимогам пункту 1.11. статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181 -III, який діяв на час винесення судом постанови, (далі - Закон 2181) та для його цілей є податковою декларацією.

Згідно із підпунктом 7.3.6 пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час винесення судом рішення, датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Відповідно до п. 4.1.1 статті 4 Закону 2181 платник податків самостійно нараховує суму податкового зобов'язання, крім випадків, передбачених підпунктом "г" п. 4.2.2 п. 4.2, а також п. 4.3 цієї статті.

Пункт 5.1 ст. 5 Закону 2181 містить норму про те, що податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків, не може бути оскаржено платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Дані норми законодавства також передбачені і ч.54.2. ст..54 та ч.56.11. ст..56 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що вищезгадане податкове зобов'язання було самостійно нараховане позивачем по справі та визначене згідно з ВМД №113050000/2010/003453 (включаючи ПДВ та ввізне мито) вважається узгодженим з дня подання цих декларацій до здійснення митного оформлення товару і, відповідно, не може бути оскаржено в судовому порядку.

Крім того, процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у ст.264, ч.4 ст.284 МК України та в міжнародних договорах України, визначає наказ Державної митної служби України від 20.07.2007р. №618 «Про затвердження Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами»(далі - Порядок).

У відповідності до приписів п.1 розділу III Порядку, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

На підставі вищезазначеного колегія суддів вважає за необхідне в задоволенні заявлених майнових вимог стосовно стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у м.Києві, що складає самостійно узгоджене платником податків податкове зобов»язання відмовити.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно та одностроннє дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, однак застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини. Зроблені судом першої інстанції висновки не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними письмовими доказами і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 22 грудня 2010р. необхідно скасувати, а позовні вимоги задовольнити частково.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.160,195,196,198,202,205,207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у справі №2а-14117\10\0470 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів № 11300006/2010/000325/1 від 28.04.2010р.;

Скасувати видану Криворізькою митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00502 від 28.04.2010р.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст складено 19 вересня 2011р.

Головуючий:В.В. Мельник

Суддя:О.А. Проценко

Суддя:Л.П. Туркіна