Постанова № 18345846, 20.09.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 вересня 2011 р. № 2-а- 9139/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Волошина Д.А.

за участю секретаря судового засідання Боклаг А.С.

представників : позивача Малахова Ю.А., відповідача 1Краснощок О.Л., відповідача 2 Дяченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕР", Приватного акціонерного товариства "Манометр-Харків" про стягнення суми,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова, з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕР", Закритого акціонерного товариства "Манометр-Харків", в якому з урахуванням уточнень просить суд, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ітер” на користь Закритого акціонерного товариства “Манометр - Харків” все отримане по угоді, а саме грошові кошти у розмірі 2284561,5 грн.; стягнути з Закритого акціонерного товариства “Манометр - Харків” на користь держави грошові кошти у розмірі 2284561,5 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2011 року допущено заміну первинного відповідача ЗАТ “Манометр - Харків” на ПАТ “Манометр - Харків”, у звязку зі зміною найменування останнього.

В обґрунтування позову зазначив, що укладений між ТОВ "Ітер" та ЗАТ “Манометр - Харків” правочин є нікчемним, з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки відповідач - ТОВ "Ітер", не мав реальної можливості здійснювати господарську діяльність. Відтак, все одержане ТОВ "Ітер" від ЗАТ “Манометр - Харків” підлягає поверненню на користь ЗАТ “Манометр - Харків”, а все одержане або належне ЗАТ “Манометр - Харків” підлягає стягненню в дохід бюджету саме з ЗАТ “Манометр - Харків”.

Відповідач, ТОВ "Ітер", з поданим позовом не погодився, надав заперечення на позов, в яких зазначив, що спірний правочин відповідає всім вимогам закону, був укладений між правоздатними та дієздатними субєктами права, покупець та продавець за спірними правочинами є платниками ПДВ, господарські операції в межах спірного правочину мали реальний характер, первинні документи складені належним чином, розрахунки проводились за реалізовані товари шляхом перерахування безготівкових коштів, акт перевірки не містить жодних фактичних даних про наявність в діяльності відповідачів обставин, котрі передбачені ч. 1 ст. 228 ЦК України, як ознаки нікчемного правочину, у позивача відсутні повноваження на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Відповідач, ПАТ “Манометр - Харків”, з поданим позовом не погодився, надав заперечення на позов, в яких зазначив, що у позивача відсутні повноваження на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, акт перевірки не містить жодних фактичних даних про наявність в діяльності відповідачів обставин, котрі передбачені ч. 1 ст. 228 ЦК України, як ознаки нікчемного правочину, правочин відповідає всім вимогам закону, був укладений між правоздатними та дієздатними субєктами права, покупець та продавець за спірними правочинами є платниками ПДВ, господарські операції в межах спірного правочину мали реальний характер, первинні документи складені належним чином, розрахунки проводились за реалізовані товари шляхом перерахування безготівкових коштів, товар використовувався у господарській діяльності.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача, ТОВ "Ітер", в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав викладених у запереченні на позов.

Представник відповідача, ПАТ “Манометр - Харків” в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав викладених у запереченні на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

За змістом ст. ст. 80, 91, 92 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

ТОВ "Ітер", ідентифікаційний код 33122033, зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Харківської міської ради 15.09.2004 за № 1480102 0000 001541, що підтверджується довідкою та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Статус відомостей про юридичну особу підтверджено.(а.с.109-113). З 28.09.2004 року підприємство перебуває на обліку в ДПІ в Київському районі м. Харкова як платник податків. 07.10.2004 року зареєстрований, як платник податку на додану вартість, свідоцтво № 100069729. (а.с.77)

ЗАТ “Манометр - Харків”, ідентифікаційний код 24275859, зареєстровано як юридичну особу Харківською районною державною адміністрацією Харківської області 02.06.1997 року, що підтверджується довідкою та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Статус відомостей про юридичну особу підтверджено.(а.с.114-119). З 28.07.1997 року підприємство перебуває на обліку в Харківській ОДПІ у Харківській області.

У відповідності з ч. 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ "Ітер" та ЗАТ “Манометр - Харків” володіло правоздатністю та дієздатністю для вчинення правочинів, мали статус платників податку на додану вартість.

У судовому засіданні встановлено, що 14.09.2010 року між ТОВ "Ітер" та ЗАТ «Манометр-Харків» укладено договір купівлі продажу № 92-ОМТО. Предметом договору є постачання ТОВ «Ітер» на адресу ЗАТ «Манометр-Харків» радіоелементів, які в подальшому останнім використовуються для виготовлення продукції для АЕС та іншого виробництва з підвищеним ступенем ризику.(п.1 договору). Місцем передачі партій товару за даним договором є склад Продавця. (п.4.1 договору).

На виконання умов даного договору ТОВ «Ітер» на адресу ЗАТ «Манометр-Харків» було відвантажено товар на загальну суму 2284512,48 грн., що підтверджується видатковими накладними №383 від 23.09.2010 р., №384 від 27.09.2010 р., №385 від 29.09.2010 р.,№386 від 29.09.2010 р.,№469 від 01.11.2010 р.,№470 від 04.10.2010 р., №471 від 05.10.2010 р., №513 від 23.11.2010 р., №517 від 25.11.2010 р.,№531 від 02.12.2010 р., №529 від 06.12.2010 р., №530 від 06.12.2010 р, №564 від 06.12.2010 р., №573 від 21.12.2010 р., №610 від 30.12.2010 р. та податковими накладними №10230902 від 23.09.2010 р.,№10270901 від 27.09.2010 р., №10290901 від 29.09.2010 р., №10290902 від 20.09.2010 р., №10251005 від 25.190.2010 р., № 10291006 від 29.10.2010 р., №10011104 від 01.11.2010 р., №10041002 від 04.11.2010 р., №10051102 від 05.11.2010 р., №10121101 від 12.11.2010 р., №10221102 від 22.11.2010 р., №10261104 від 26.11.2010 р., №10291102 від 29.11.2010 р., №10301103 від 30.11.2010 р., № 10011204 від 01.12.2010 р., №10021202 від 02.12.2010 р., №10061201 від 06.12.2010 р., №10211202 від 21.12.2010 р., №10221205 від 22.12.2010 р.

Транспортування товару підтверджується товарно транспорними накладними №Р386 від 29.09.2010 р, №Р385 від 29.09.2010 р., №Р471 від 05.11.2010 р., №Р470 від 04.11.2010 р., №Р517 від 25.11.2010 р., №Р513 від 23.11.2010 р., №Р384 від 27.09.2010 р., №383 від 23.09.2010 р., №Р469 від 01.11.2010 р. ,з яких вбачається, що перевезення товару на адресу ЗАТ «Манометр-Харків» здійснювалось за замовленням ЗАТ «Манометр-Харків» автопідприємством ЗАТ «Харківське АТП-16358».

ЗАТ «Манометр-Харків» на адресу ТОВ «Ітер» в рахунок оплати товару провело розрахунок у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на загальну суму 2284561,52грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками залученими до матеріалів справи. Згідно акту звіряння взаєморозрахунків станом на 31.01.2011 року борг ТОВ «Ітер» на користь ЗАТ «Манометр-Харків» складає 49,04 грн.

Витребувані судом та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання відповідачами зобов'язань по поставці товарів та оплаті вартості товарів шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до ЗАТ «Манометр-Харків», наявності у ТОВ «Ітер» та ЗАТ «Манометр-Харків» спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи не має.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які в силу ст.44 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату первинними документами юридичного статусу судом не встановлено.

Суд зазначає, що ДПІ достовірність відомостей, що містять первинні документи долучені до матеріалів справи не спростована.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши зміст акту документальної невиїзної перевірки діяльності ТОВ “Ітер” (ідентифікаційний код 33122033) від 09.03.2011р. № 714/23-3/33122033, суд дійшов висновку, що ДПІ не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчинених відповідачами правочинів. При цьому суд зазначає, що ДПІ в ході перевірки не досліджувались фактичні обставини, щодо постачання товару, зміст та умови договору, зобовязання сторін за договором, документи складені на виконання договору, що підтверджується актом перевірки та письмовими поясненнями позивача.

Посилання ДПІ на відсутність звітів щодо наявності транспортних засобів, звітів про забруднення навколишнього середовища, які свідчать про відсутність на підприємстві транспортних засобів та неможливість транспортування товарно-матеріальних цінностей, а відповідно неможливість здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ітер», судом не приймається до уваги, оскільки умови договору № 92-ОМТО від 14.09.2010 року не передбачали обовязку ТОВ «Ітер» здійснювати транспортування товару. Долучені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні свідчать, що замовником послуг з перевезення товару є ЗАТ «Манометр-Харків», що відповідає умовам договору купівлі продажу, а перевізником є ЗАТ «Харківське АТП-16358». Таким чином висновок про неможливість здійснення фінансово - господарської діяльності ТОВ «Ітер» за відсутності у нього транспортних засобів суперечить фактичним обставинам справи та така умова не є необхідною для здійснення вищезазначеної господарської операції.

Посилання ДПІ на відсутність ТОВ «Ітер» за місцезнаходженням, у звязку з чим на адресу державного реєстратора направлено повідомлення за ф. № 18-опп від 09.03.2011р., судом не приймається до уваги, оскільки з наданої до суду довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.08.2011 року вбачається, що ТОВ «Ітер» 23.09.2010 року запис № 6, 16.03.2011 року запис № 7, 31.03.2011 року запис № 8, 29.04.2011 року запис № 9 підтверджено відомості про юридичну особу, запис про відсутність ТОВ «Ітер» за місцезнаходженням у реєстрі відсутній.

При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч.1 ст.228 згаданого кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Втім, у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”(далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9) зазначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

З огляду на викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень висновок позивача про нікчемність правочинів слід визнати необґрунтованим, так як показники документів обов'язкової податкової звітності ТОВ «Ітер» та ЗАТ «Манометр-Харків» не містять фактичних даних, які б показували на наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків за ознаками складу злочину, передбаченого ст.191 КК України або ст.212 КК України, хоча саме діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною перелічених злочинів. З пояснень представника позивача в судовому засіданні вбачається, що за результатами акту перевірки ТОВ “Ітер” (ідентифікаційний код 33122033) від 09.03.2011р. № 714/23-3/33122033 було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

В ході судового розгляду зазначена обставина була визнана сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання такої обставин сторонами та їх достовірності, а тому ця обставина окремо перед судом не доказується.

Окрім того, суд бере до уваги, що субєктом владних повноважень не враховані приписи ч.3 ст.228 ЦК України, спірні правочини не оскаржені в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових актів про визнання спірних правочинів недійсними.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки відповідачів у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні спірного правочину до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст..11 КАС України існування таких доказів не виявлено.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобовязань між ТОВ «Ітер» та ЗАТ «Манометр-Харків» за спірним правочином, доказів того, що у спірних правовідносинах відповідачі є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочином, вчинений правочин об'єктивно не був потрібний для організації господарської діяльності відповідачів, мали протиправним умисел, субєкт владних повноважень до суду не подав.

Суд приходить до висновку, що в даному випадку, господарська операція підтверджена належними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що судження субєкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину є помилковим, оскільки таке судження не доведено субєктом владних повноважень згідно з ч.1 ст.72 КАС України, базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки від від 09.03.2011р. № 714/23-3/33122033 не містить належних та допустимих доказів вчинення платниками податків нікчемного правочину, викладене в акті перевірки ТОВ “Ітер” (ідентифікаційний код 33122033) від 09.03.2011р. № 714/23-3/33122033 судження суб'єкта владних повноважень про вчинення нікчемного правочину не містить зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Зважаючи на те, що доводи позивача щодо нікчемності правочину - договору № 92-ОМТО від 14.09.2010 року, укладеного між ТОВ «Ітер» та ЗАТ «Манометр-Харків», не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, наслідки визнання такого договору нікчемним не можуть бути застосовані до відповідачів.

Керуючись ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕР", Приватного акціонерного товариства "Манометр-Харків" про стягнення суми залишити без задоволення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 вересня 2011 року.

Суддя Волошин Д.А.