Постанова № 18345833, 19.09.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

19 вересня 2011 р. №2а-1475/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,

при секретарі судового засідання - Шевчук А.В.,

за участю: представника позивача - Чудовського Д.О.,

представника відповідача - Марадіної Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний торговий будинок" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Московському районі міста Харкова за №0000012302/0 та №0000022302/0 від 21 січня 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ТОВ "Будівельний торговий будинок" віднесено до складу валових витрат суми сплачених відсотків ТОВ "ФК "Інвеста" за користування позикою на підставі з п.5.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Інвеста" в якості позики грошові кошти, позивач спрямовував на оплату Акціонерному товариству "Будівельний торговий будинок" будівельно-монтажних робіт по спорудженню обєктів будівництва за адресами: м.Харків, вул. Дружби Народів, №36 (будівельний номер) № 228-Б (поштова адреса), та м.Харків, вул. Зубарєва, біля ж/б № 32 будинок №7 (будівельний номер) з метою оформлення у власність обєктів нерухомості (квартир) після завершення будівництва та подальшого їх продажу фізичним та юридичним особам.

З позиції позивача, грошові суми у розмірі 164713,92 грн., що були сплачені ним за укладеними із ТОВ "ФК "Інвеста" договорами, в якості оплати відсотків за користування позикою, були правомірно віднесені до складу валових витрат обігу та виробництва.

Також позивач зазначає про правомірність віднесення ним до складу валових витрат обігу та виробництва сплачених сум за оренду автомобіля у розмірі 20000,00 грн. на підставі п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому висновки відповідача про заниження податку на прибуток від цієї операції на суму 5000,00 грн. є необґрунтованими та неправомірними.

Крім цього, позивач послався на той факт, що у відповідача не було законних підстав для висновку про завищення податкового кредит позивача за рахунок включення до нього сум податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від АТ "БТБ" на загальну суму 164655,21 грн., оскільки зазначені податкові накладні були належним чином оформленими відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість".

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ДПІ у Московському районі м.Харкова - у судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що оскаржувані рішення винесені у відповідності до норм діючого законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування поданих заперечень зазначив, що в порушення п.п.5.2.1, п.5.2, ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством завищено валові витрати від операцій з ТОВ "Харківспецбуд-1" на загальну суму 20000 грн. ТОВ "БТБ" віднесено до складу валових витрат суми згідно актів оренди майна ТОВ "Харківспецбуд-1" у 4 кварталі 2008 року у розмірі 15000 грн., у 1 кварталі 2009 року у розмірі 5000 грн. Відповідач вказує, що ТОВ "БТБ" для використання легкового автомобіля ГАЗ 3110 за його прямим призначенням повинно було використовувати паливно-мастильні матеріали, відображати в реєстрах обліку кількість пройденого кілометражу, дату та час виїзду, дату та час повернення на місце стоянки автомобіля. Згідно наданих документів ТОВ "БТБ" не придбавало та не списувало паливно-мастильні матеріали для експлуатації автомобіля, не було платником збору за забруднення навколишнього природного середовища. Також відповідно до усного пояснення директора ТОВ "БТБ" підприємство не купувало паливно-мастильних матеріалів для експлуатації автомобіля.

Також, ТОВ "БТБ" порушено пп.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" при включенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від ТОВ "Харківспецбуд-1" на загальну суму 8000 грн.

Відповідач вказує, що згідно договорів позики, які були укладені між ТОВ "Фондова компанія "Інвеста" та ТОВ "БТБ", позивачем отримувались грошові кошти та проводились виплати відсотків за користування позикою.

Згідно ст.21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", надавати фінансові кредити юридичним особам за рахунок коштів пайових фондів можуть лише ті компанії з управління активами, які отримають ліцензію на здійснення такої діяльності у Національному банку України або Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Відповідач зазначає, що перевіркою визнано неправомірним віднесення до складу валових витрат підприємства відсотків за користування позиками в сумі 164713,92 грн.

Крім цього, під час перевірки було встановлено, що при включенні сум за податковими накладними отриманими від АТ "БТБ" до складу податкового кредиту підприємством порушено пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки податкові накладні були заповнені російською мовою, та в них невірно було зазначено найменування юридичної особи покупця. Суми за податковими накладними №1 від 02.02.2009р., №2 від 09.02.2009р., №4 від 12.02.2009р., №1 від 15.01.2009р., №2 від 28.01.2009р., №7 від 26.02.2009р., №9 від 27.02.2009р., в номенклатурі яких вказано "будівництво житлового дома по вул. Дружби Народів" виписано та включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта, згідно Акту державної приймальної комісії від 29.12.2008 затверджено Рішенням Харківського міськвиконкому від 30.12.2008 року №877.

З позиції відповідача, ТОВ "БТБ" завищено податковий кредит за рахунок безпідставного включення до нього сум податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від АТ "БТБ" на загальну суму 164655,21 грн.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Будівельний торговий будинок" (код за ЄДРПОУ 34632036) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт перевірки №1/23/34632036 від 04.01.2011 року.

У висновках акту перевірки зазначено про встановлення порушення позивачем вимог:

- п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме завищено валові витрати від операцій з ТОВ "Фондова компанія "Інвеста" на загальну суму 164713,92 грн., в тому числі: за 4 квартал 2008 року в сумі 34309,31 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 22684,04 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 47406,07 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 36201,75 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 24112,75 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 41178,48 грн.;

- п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (із змінами і доповненнями), а саме завищено витрати від операцій з ТОВ "Харківспецбуд-1" на загальну суму 20000 грн., в т.ч. у 4 кварталі 2008 року на суму 15000 грн., у 1 кварталі 2009 року на суму 5000 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 5000 грн.

- пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок додану вартість" №168/97-ВР від 03 квітня 1997 року (із змінами і доповненнями), а саме завищено податковий кредит за рахунок безпідставного включення до нього сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ "Харківспецбуд-1" на загальну суму 8000 грн.

- пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищено податковий кредит за рахунок безпідставного включення до нього сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від АТ "БТБ" на загальну суму 164 655,21 грн.

На підставі висновків зазначеного акту, ДПІ у Московському районі м. Харкова було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0000012302/0 від 21.01.2011р., яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибутку приватних підприємств на суму 57723,10 грн., в тому числі за основним платежем на суму 46178,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11544,62 грн.;

- №0000022302/0 від 21 січня 2011 року, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за податковою декларацією №60730 від 14.07.2010р. у розмірі 172655,21 грн., штрафні (фінансові) санкції складають 43163,80 грн.

Щодо встановлених порушень вимог п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року, внаслідок чого підприємством завищено валові витрати при включенні відсотків за користування позиками від ТОВ "Фондова компанія "Інвеста" на загальну суму 164713,92 грн., суд виходить із наступних обставин.

Як вбачається із акту перевірки, перевіркою показників, відображених у рядку 04.13 Декларацій "інші витрати, крім визначених у 04.1 04.12", за період, що перевіряється встановлено, що субєкт господарювання здійснював операції зі сплати відсотків за користування позиками, отриманими від ТОВ "Фондова компанія "Інвеста" в сумі 164713,92 грн.. у тому числі за 4 квартал 2008 року в сумі 34309,31 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 22684,04 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 47406,07 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 36201,75 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 24112,75 грн.

Згідно договору позики від 10.09.2007р. №У7/07, ТОВ "Фондова компанія "Інвеста" передає у власність ТОВ "БТБ" грошові кошти у сумі 600 000,00 грн. під 20,5 % річних.

Відповідно до умов договору позики від 07.08.2007р. №У2/07, ТОВ "Фондова компанія "Інвеста" передає у власність ТОВ "БТБ" грошові кошти сумі 1500026,00 грн. розмір відсотків за користування позикою 20,5 % річних.

Згідно договору позики від 06.03.2008р. №У26/08 та додатковими угодами до нього, ТОВ "Фондова компанія "Інвеста" передає у власність ТОВ "БТБ" грошові кошти сумі 5 115 000,0 грн., розмір відсотків за користування позикою 1,0 % річних.

За договором позики від 16.07.2008р. №У26/08, ТОВ "Фондова компанія "Інвеста" передає у власність ТОВ "БТБ" грошові кошти у сумі 5 115 000,0 грн., розмір відсотків за користування позикою 1,0 % річних.

Правовою підставою для неприйняття сплачених відсотків за користування кредитом, відповідачем зазначено положення ст.21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", яка передбачає необхідність отримання відповідної ліцензії, або в Національному банку України, або в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг для надання відповідних позик, якої з позиції податкового органу ТОВ "Фондова компанія "Інвеста" не мала.

Суд зазначає, що відповідно до п.8 ч.1 статті 3 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" №2299-III від 15.03.2001р. (із змінами та доповненнями), компанією з управління активами інституційних інвесторів є господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

На підставі ст.30 зазначеного Закону, передбачено можливість компанії з управління активами надавати позику або кредит за рахунок коштів венчурних фондів, якими вона здійснює управління.

Статтею 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" №2664-III від 12.07.2001р. передбачено, що фінансовим кредитом є надання фінансовою установою коштів у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент. Кредитною установою є фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик. Відповідно до ч.2 статті 34 вказаного Закону, здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Згідно положень статті 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів - Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Суд зазначає, що на підставі статті 30 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" та предмета своєї статутної діяльності компанія з управління активами (далі КУА) має право надавати за рахунок активів венчурного ІСІ (пайового чи корпоративного інвестиційного фонду) позики за умови дотримання вимог, встановлених статтею 34 Закону N2299 щодо особи-позичальника, та за наявності у КУА відповідної ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), виданої Державною комісією із цінних паперів та фондового ринку, і знаходження цієї КУА у державному реєстрі фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів.

Під час розгляду справи встановлено, що ТОВ "Фондова компанія "Інвеста" має ліцензію на діяльність з управління активами інститутів спільного інвестування та пенсійних фондів, яка видана Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку Серія АВ №020598 від 06.03.2006 року (т.1 а.с.79).

ТОВ "Фондова компанія "Інвеста" включено до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів за №163, дата включення 05.11.2004р., що підтверджується відповідним Свідоцтвом (т.1 а.с.80).

Як вбачається із Свідоцтва №655 від 15.05.2007р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Інвеста", код за ЄДРПОУ 32335917 (пайовий інвестиційний недиверсифікований венчурний фонд закритого типу "СТБ-фінанс") віднесено до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Інвеста", що діє в інтересах та за рахунок Пайового інвестиційного недиверсифікованого венчурного фонду закритого типу "СТБ-фінанс", є одним із учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний торговий будинок", що підтверджується копією Статуту юридичної особи (т.1 а.с.84 85).

Таким чином, ТОВ "ФК "Інвеста" має право надавати за рахунок активів венчурного ІСІ (пайового інвестиційного фонду) позики позивачу та іншим субєктам господарювання фонду, оскільки зазначена фінансова компанія має відповідну ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), яка видана Державною комісією із цінних паперів та фондового ринку, та зареєстрована у державному реєстрі фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів.

Суд зазначає, що надання коштів у позику вважається фінансовою послугою, право надавати яку дозволено й компаніям з управління активами - фінансовим установами в розумінні ст.1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Зважаючи на те, що компанії з управління активами з числа резидентів мають статус небанківських фінансових установ, а під час надання ними позик під певний процент одночасно у договорі зазначається мета надання такої позики, така позика є фінансовим кредитом відповідно до Закону №334/94-ВР і призводить до виникнення боргових зобов'язань у сторін договору.

Згідно з пп.5.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. (із змінами та доповненнями), до складу валових витрат належать будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.1.11.1 ст.1 вказаного Закону, фінансовий кредит - це кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Враховуючи викладене вище та відповідно до пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону №334/94-ВР, проценти, сплачені (нараховані) позичальником за укладеним договором позики з компанією з управління активами (КУА) на користь венчурного інвестиційного фонду (пайового і корпоративного ІСІ), активами якого вона управляє, відносяться позичальником до складу його валових витрат і відображаються у рядку 04.13 декларації з податку на прибуток підприємства.

Аналогічна позиція також викладена в листі Державної податкової адміністрації України №1668/6/15-0216 від 25.02.2009р. "Щодо обліку операцій з надання позик і кредитів за рахунок активів ІСІ", який має статус податкового розяснення в розумінні п.п.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Як встановлено під час розгляду справи, отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Інвеста" під позику грошові кошти, позивач спрямовував на оплату Акціонерному товариству "Будівельний торговий будинок" будівельно-монтажних робіт по спорудженню об'єктів будівництва за адресами: м. Харків, вул. Дружби Народів, 36 (будівельний номер) №228-Б (поштова адреса), та м. Харків, вул. Зубарєва, поблизу ж/б № 32 будинок №7 (будівельний номер).

Відповідно до п.2.2 Статуту позивача та довідки, виданої Обласним управлінням статистики, предметом діяльності позивач є організація будівництва об'єктів нерухомості для їх продажу та здавання в оренду (т.1 а.с.84 - 86).

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, об'єкт будівництва за адресою: м.Харків, вул. Дружби Народів, 36 (будівельний номер) №228-Б (поштова адреса), був введений в експлуатацію у 4-му кварталі 2008 року та у 2009 році позивач оформив право власності на квартири вказаного будинку. В подальшому позивач здійснив продаж квартир у даному будинку фізичним та юридичним особам за договорами купівлі-продажу, внаслідок чого був отриманий прибуток, що підтверджується копіями відповідних договорів (т.1 а.с.109 149).

Відносно об'єкту будівництва за адресою: вул. Зубарєва, біля ж/б №32 будинок №7 (будівельний номер), судом встановлено, що даний об'єкт будівництва знаходиться в процесі спорудження, та подальший продаж квартир можливий після завершення будівництва та оформлення права власності.

Таким чином суд приходить до висновку, що отримання позивачем в якості позики грошових коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Інвеста", за рахунок активів венчурного фонду "СТБ-фінанс", та оплата відсотків за користування цими коштами, було безпосередньо повязано із здійсненням господарської діяльності позивача (організації будівництва об'єктів нерухомості), та направлено на отримання прибутку від зазначеної господарської діяльності.

З урахуванням наведеного, позивачем правомірно та з дотриманням вимог пп.5.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було віднесено у перевіряємому періоді до складу валових витрат сплачені суми по операціям зі сплати відсотків за користування позиками у розмірі 164713,92 грн.

Щодо встановлених порушень вимог п.п.5.2.1, п.5.2, ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість", внаслідок чого підприємством завищено валові витрати та податковий кредит по операціям з ТОВ "Харківспецбуд-1", суд зазначає наступне.

Як вбачається із акту перевірки, перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" показників за період з 01.10.2008 по 30.06.2010 встановлено, що підприємством завищено валові витрати від операцій з ТОВ "Харківспецбуд-1" на загальну суму 20000 грн. У перевіряємому періоді ТОВ "БТБ" віднесено до складу валових витрат суми по актам оренди майна від ТОВ "Харківспецбуд-1" у 4 кварталі 2008 року на суму 15000 грн., у 1 кварталі 2009 року на суму 5000 грн.

Судом встановлено, що відповідно до договору №4/А від 03.06.2008 року, укладеного між ТОВ "Харківспецбуд-1" (Орендодавець) та ТОВ "Будівельний торговий будинок" (Орендар), орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння та користування легковий автомобіль ГАЗ 3110, рік випуску 2003, кузов №2118849/5700, державний номер АХ 4363 ВК (т.1 а.с.150 - 151).

Згідно умов договору строк оренди складає з 03.06.2008 по 31.01.2009 року, мета оренди "промислове використання за прямим призначенням", крім того ТОВ "БТБ" зобовязується "використовувати майно виключно за його цільовим призначенням".

Відповідно до частини першої ст.759 Цивільного кодексу і частини першої ст.283 Господарського кодексу за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає іншій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно положень статті 798 Цивільного кодексу України, предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Вимогами статті 805 Цивільного кодексу України передбачено що, управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець.

Відповідно до п.1.18 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) лізинговою, або орендною, операцією вважається господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним або юридичним особам (орендарям) під відсоток і на певний термін.

Підпунктом 1.18.1 п.1.18 ст.1 Закону №334/94-ВР визначено, що оперативним лізингом (орендою) є господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає за умовами договору оперативного лізингу (оренди) передачу орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно зі ст. 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачено фінансовим лізингом (орендою).

Згідно положень п.п.7.9.6 п.7.9 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Частинами другою і третьою ст.9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999р. (зі змінами та доповненнями) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що документом, на підставі якого операція з надання послуг з оперативної оренди автотранспорту відображається в бухгалтерському та податковому обліках, є акт прийому-передачі майна (наданих послуг з оренди), який одночасно є підставою для включення лізингових (орендних) платежів до складу валових доходів у орендодавця і валових витрат у орендаря.

Фактичне використання ТОВ "Будівельний торговий будинок" орендованого автомобіля за договором №4/А від 03.06.2008 року, підтверджується складеними та підписаними сторонами актами оренди майна №5 від 31.10.2008р., №6 від 28.11.2008р., №7 від 31.12.2008р., №8 від 31.01.2009р., та отриманими від "Харківспецбуд-1" податковими накладними №337 від 30.09.2008р., №376 від 31.10.2008р., №407 від 28.11.2008р., №443 від 31.12.2008р. (т.1 а.с. 152 -159).

Як вбачається із довідки від 09.12.2010р., ТОВ "Харківспецбуд-1" передавав ТОВ "БТБ" в оренду легковий автомобіль разом з водієм, який перебував у трудових відносинах із ТОВ "Харківспецбуд-1" протягом усього строку оренди, йому нараховувалася і виплачувалася заробітна плата вказаним підприємством. В довідці також зазначено, що ТОВ "Харківспецбуд-1" за власний рахунок забезпечував заправку відповідним паливом автомобіль ГАЗ-3110 2003 року випуску, держ. № АХ 4363 ВК, протягом усього строку договору № 4/А оренди майна від 03.06.2008 року (т.1 а.с. 160).

Відповідно до подорожніх листів службового легкового автомобіля, які були оформлені у період дії договору №4/А оренди майна від 03.06.2008 року, орендований автомобіль здійснював поїздки за маршрутом: м.Харків, проспект Московський, 97 м. Харків, вул. Дружби Народів, 36 (будівельний номер) та м. Харків, проспект Московський, 97 - м.Харків, вул. Зубарєва, 32 (т.2 а.с.7 - 22).

Як вбачається із зазначених подорожніх листів, списання паливно-мастильних матеріалів, облік пройденого кілометражу та відображення маршруту руху автомобіля було здійснено ТОВ "Харківспецбуд-1", при цьому вказаний автомобіль було передано у розпорядження ТОВ "Будівельний торговий будинок".

Вказані обставини підтверджують реальне використання орендованого автомобіля ТОВ "БТБ" у власній господарській діяльності та спростовують в цій частині висновки акту перевірки податкового органу №1/23/34632036 від 04.01.2011 року.

Таким чином, суд вважає неправомірними та необґрунтованими висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (із змінами і доповненнями) при включенні до складу валових витрат суми 20000 грн. від ТОВ "Харківспецбуд-1", а саме у 4 кварталі 2008 року на суму 15000 грн., у 1 кварталі 2009 року на суму 5000 грн.

Враховуючи, що ТОВ "БТБ" реально використовувало орендований автомобіль у власній господарській діяльності, суд вважає неправомірними висновки акту перевірки щодо порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту за рахунок безпідставного віднесення до нього сум податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Харківспецбуд-1" на загальну суму 8000 грн.

Щодо встановленого порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до безпідставного включення ТОВ "БТБ" до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від Акціонерного товариства "Будівельний торговий будинок" на загальну суму 164655,21 грн., суд виходить із наступних обставин.

В акті перевірки (стор. 22) зазначені порушення обґрунтовані тим, що податкові накладні, які складені АТ "Будівельний торговий будинок", заповненні на російській мові, що є порушенням ст.11 Закону України "Про мови в Українській РСР" та складені з порушенням написання такого реквізиту податкової накладної як назва юридичної особи (скорочена чи повна), що є порушенням п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно вимог пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що на час видання податкових накладних, Акціонерне товариство "Будівельний торговий будинок" (код ЄДРПОУ 23916532) мало статус зареєстрованого платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Зазначеними положеннями Закону України "Про податок на додану вартість", не передбачено норми (вимоги), яка б встановлювала обов'язковість застосування державної української мови при заповненні податкової накладної.

Враховуючи те, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який застосовується в податковому обліку як підстава для нарахування податкових зобов'язань продавця та відповідно податкового кредиту у покупця, то за наявності у продавця податкових зобов'язань у покупця такі зобов'язання відносяться до податкового кредиту незалежно від того, якою мовою заповнено податкову накладну (російською чи українською).

Аналогічні розяснення викладені у листі ДПА України за №12846/7/15-2317-22 від 15.08.2003р. "Щодо роз'яснення питань застосування окремих норм чинного законодавства з ПДВ".

Щодо посилання податкового органу на порушення заповнення такого реквізиту податкової накладної як назва юридичної особи (скорочена чи повна), суд зазначає, що відповідно до ч.7 статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" №755-IV від 15.05.2003р., вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації.

Згідно положень п.1 наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва "Про затвердження Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу" №65 від 09.06.2004р., юридична особа повинна мати своє найменування. У найменуванні юридичної особи зазначаються її організаційно-правова форма та назва.

Відповідно до п.2.4 Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, назва юридичної особи береться у лапки та зазначається безпосередньо після організаційно-правової форми суб'єкта господарювання.

Відображення у податкових накладних, особи покупця ООО "Строительный торговий дом" та індивідуального податкового номеру юридичної особи, дає змогу ідентифікувати особу, на користь якої здійснено оподатковувану поставку. При цьому, написання у скороченому вигляді організаційно правової форми юридичної особи, само по собі не може свідчити про порушення Закону України "Про податок на додану вартість", у випадку заповнення всіх обов'язкових реквізитів податкової накладної.

Суд зазначає, що відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість", окремі недоліки у заповненні реквізитів податкових накладних, не можуть бути підставою для позбавлення особи права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту.

Крім цього, є необґрунтованими доводи податкового органу про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними №1 від 02.02.2009р., №2 від 09.02.2009р., №4 від 12.02.2009р., №1 від 15.01.2009р., №2 від 28.01.2009р., №7 від 26.02.2009р., №9 від 27.02.2009р., оскільки на виконання пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначені накладні були виписані за фактом виконання будівельних робіт Акціонерним товариством "Будівельний торговий будинок".

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок додану вартість" №168/97-ВР від 03 квітня 1997 року (із змінами і доповненнями) є необґрунтованими та неправомірними, у звязку з чим податкові повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова №0000012302/0 та №0000022302/0 від 21 січня 2011 року є протиправним, та підлягають скасуванню у судовому порядку.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний торговий будинок" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова №0000012302/0 від 21.01.2011р., яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибутку приватних підприємств на суму 57723,10 грн., в тому числі за основним платежем на суму 46178,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11544,62 грн., та №0000022302/0 від 21 січня 2011 року, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за податковою декларацією №60730 від 14.07.2010р. у розмірі 172655,21 грн., штрафні (фінансові) санкції складають 43163,80 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний торговий будинок" (код ЄДРПОУ 34632036, юридична адреса: м.Харків, просп. Московський, 97) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок). <Сума задоволення ><Текст >

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 26.09.2011 року.

Суддя Ізовітова-Вакім О.В.