Постанова № 18345827, 14.09.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Копія< >

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"14" вересня 2011 р. Справа № 2а-9368/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченка І.С.,

представника позивача - Костяченко Є.С.,

представника відповідача - Онопрієнко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ- Сталь" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про визнання неправомірними дій ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СДТ-СТАЛЬ»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому просить визнати неправомірними дії стосовно проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та скасувати Акт перевірки № 2127/18-010/37090550 віл 31 травня 2011 р.; встановити відсутність компетенції податкового органу на визнання правочинів нікчемними; визнати відсутність компетенції на встановлення неможливості здійснення господарської діяльності у спосіб проведення невиїзної документальної перевірки, визнати неправомірними дії щодо встановлення порушень ст. ст. 203. 215. 216. 228 ЦК України податковим органом; визнати неправомірними дії щодо зміни визначених платником податкових зобов'язань з податку на додану вартість без прийняття податкового повідомлення - рішення, обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним.

ТОВ «СДТ-СТАЛЬ»вказує, що на виконання наказу від 20 травня 2011 р. за № 1462 ДПІ у Київському районі м. Харкова було здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності визначення суми податку на додану вартість за січень-лютий 2011 р. За результатами перевірки було складено акт № 2127/18-010/37090550 від 31 травня 2011 р., згідно якого були встановлені наступні порушення: неможливість реального здійснення господарських операцій та ведення господарської діяльності; порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216. ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4. п. 7.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

3 висновком акту позивач не згоден, оскільки між позивачем та його контрагентами були заключені договори поставки та внаслідок виконання договорів отримані та сплачені кошти, та оскільки перевірка була проведена виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах та в документах обов'язкової податкової звітності. Бухгалтерські документи, первинна документація, дані розрахункових документів під час перевірки не використовувались, що на думку позивача, суперечить законодавству.

Позивач зазначає, що правочини між позивачем та його контрагентами, на підставі яких було сформовано податковий кредит, у судовому порядку не визнанні незаконними, тому у відповідача відсутні підстави для відображення в акті перевірки судження про вчинення платником податків порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цими правочинами.

На думку позивача, акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, які передбачені ст. 228 ЦК України, як ознаки нікчемного правочину. Установчі документи позивача не визнані недійсними, податкова звітність до податкового органу подавалась належним чином, договори не суперечать цілям діяльності підприємства, товари за зазначеними договорами постачались своєчасно, у повному обсязі, та були здійсненні усі розрахунки.

Позивач зазначає, що діяльність товариства, а саме заготівля, переробка металобрухту, є ліцензійним видом господарської діяльності, і він отримав відповідну ліцензію на заготівлю, переробку металобрухту чорних та кольорових металів, яка видана Міністерством промислової політики України. Також позивач надав суду договори оренди площадок, складських приміщень, підїзних колій, вантажне - підйомне обладнання, докази наявності управлінського та технічного персоналу, а саме штатний розклад та податкову звітність за формою 1 ДФ за перший та другий квартал, довідку про наявність основних засобів та виробничих активів. Крім того, позивач надав у судове засіданні договори, видаткові накладні, податкові накладні та акти прийому - передачі металобрухту, що на думку позивача підтверджують рух товару та наявність трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів та виробничих потужностей для здійснення певного виду господарської діяльності. Крім зазначених документів, в підтримку власної правової позиції, позивач надав суду копії Рішень Господарського суду Харківської області про визнання договорів з контрагентами позивача дійсними, та переписку з ДПІ у Київському районі м. Харкова.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі з наступних підстав.

ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питання визначення суми податку на додану вартість за січень-лютий 2011 р., про що складений акт перевірки від 31 травня 2011 р. № 2127/18-010/37090550. За результатами перевірки встановлені наступні порушення: неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій позивачем та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення ч. 1 ст. 203. ст. 215 п. 1 ст. 216. ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «СДТ - СТАЛЬ»з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3. ст. 4. п. 7.3, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 185, 188, 192 Податкового кодексу України.

Відповідач зазначає, що ДПІ у Київському районі м. Харкова був направлений лист від 12 квітня 2011 р. про надання інформації та її документального підтвердження та вручені директору підприємства 12 квітня 2011 р..

На думку відповідача, при проведенні перевірки ним чітко було дотримано вимоги ст. 79 Податкового кодексу України.

Щодо позовних вимог позивача про відсутність компетенції ДПІ у Київському районі м. Харкова на визнання правочинів недійсними, відповідач зазначає, що відповідач не визнавав правочинів нікчемними, а виявив факт нікчемності укладених позивачем з покупцями та постачальниками та відобразив виявлену нікчемність у акті перевірки, що відповідає вимогам ст.. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

ТОВ «СДТ - СТАЛЬ»зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради, згідно свідоцтва про державну реєстрацію Серія А 01 № 426855.

12 квітня 2011 р. позивачу було надіслано лист про надання інформації та її документального підтвердження стосовно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 р., що підтверджується листом № 7541/10/18-018.

Листом від 24 травня 2011 р. позивачем була надана відповідь та документи, які на думку позивача підтверджують формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 р., а саме: копію реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень - лютий 2011 р., копії договорів, на підставі яких була здійснена фінансово - господарська діяльність підприємства у січні - лютому 2011 р., копії установчих документів, лист щодо суми дебіторської та кредиторської заборгованості між підприємством та контрагентами станом на 30 квітня 2011 р., та були наданні пояснення стосовно збільшення податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за лютий 2011 р., пов'язані з початком фінансово - господарської діяльності та пояснюється одночасним пропорційним зростанням обсягу податкових зобов'язань.

На підставі наказу № 1462 від 20 травня 2011 р. та ст. 78 Податкового кодексу України, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питання правильності визначення суми податку на додану вартість за січень-лютий 2011 р. за результатами якої був складений акт № 2127/18-010/37090550 від 31 травня 2011 р.

Згідно вищезазначеного акту були встановлені наступні порушення: неможливість реального здійснення господарських операцій та ведення господарської діяльності; порушення ч. 1 ст. 203. ст. 215. п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3. ст. 4. п. 7.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідності до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.

Згідно п. 20.1.4. Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений ст. 78 Податкового кодексу України, у відповідності до якого такі перевірки можуть проводитися лише за наявності визначених в цій статті обставин.

У наказі № 1462 від 20 травня 2011 р. про проведення документальної перевірки зазначено, що підставою проведення перевірки пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а саме: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

У судовому засіданні встановлено, що запит про надання інформації з документальним підтвердженням відповідача був отриманий позивачем 12 квітня 2011 р., позивачем була направлена інформація та документальне підтвердження стосовно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 р. та була отримана в ДПІ 24 травня 2011 р.

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення: інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

3 вищезазначеного акту перевірки вбачається, що при проведенні перевірки відповідачем не були дослідженні надані позивачем первинні документи, а лише дані, які зазначені у інформаційних базах та в документах обов'язкової податкової звітності.

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача стосовно проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відносно ТОВ «СДТ - СТАЛЬ», обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Дії відповідача щодо проведення документальної невиїзної перевірки позивача при складанні акту № 2127/18-010/37090550 від 31 травня 2011 р. визнані неправомірними, тому вимоги щодо визнання неправомірними окремих дій, вчинених в ході перевірки, визнання неправомірним дій щодо встановлення порушень ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, щодо зміни визначених платником податків податкових зобов'язань з податку на додану вартість без прийняття податкового повідомлення рішення, у тому числі по складанню акту перевірки, є зайвим. Визнання неправомірними дій по проведенню перевірки охоплює всі дії, вчинені в ході перевірки, в т.ч. складання акту перевірки, і визнання неправомірними окремих дій під час перевірки буде фактично повторним визнанням відповідної дії протиправною.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій відповідача щодо встановлення порушень ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, щодо зміни визначених платником податків податкових зобов'язань з податку на додану вартість без прийняття податкового повідомлення рішення не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо встановлення відсутності компетенції на визнання правочинів нікчемними податковим органом та неможливості здійснення господарської діяльності у спосіб проведення невиїзної документальної перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 6 ч. З ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про: встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Зазначена норма кореспондує з п. 3 ч. 1 ст. 17 КАС України, відповідно до якої, до компетенції адміністративних судів відносяться спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів.

Із системного аналізу зазначених норм вбачається, що такий спосіб захисту порушених прав, свобод чи інтересів як визнання наявності чи відсутності компетенції, можливий у спорах між суб'єктами владних повноважень.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Позивач не є суб'єктом владних повноважень в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України та його позовні вимоги про встановлення відсутності компетенції ДПІ у Київському районі м. Харкова не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог ТОВ «СДТ - СТАЛЬ»щодо скасування акту перевірки ДПІ Київському районі м. Харкова № 2127/18-010/37090550 від 31 травня 2011 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь - які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Судом встановлено, що оскаржуваний акт за своїм змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень, сам по собі не створює та не припиняє права чи обов'язки особи, а лише фіксує певні обставини. Жодних управлінських висновків оскаржуваний акт не містить, вчинити будь - які обов'язкові дії позивачу не приписує. За таких обставин суд не вбачає в оскаржуваному акті ознак рішення субєкта владних повноважень, яке могло б бути оскаржено в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 КАС України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження по зазначеній справі

Таким чином, суд закриває провадження по справі в частині позовної вимоги щодо скасування акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова № 2127/18-010/37090550 від 31 травня 2011 р..

На підставі викладеного, керуючись ст. 20, 78, 83 Податкового кодексу України, ст. ст. 2, 3, 8-14, 17, 71, 72, 86, 94, 105, 157, 159, 160-164, 167, 185, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ- Сталь" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про визнання неправомірними дій задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова стосовно проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ- Сталь".

Закрити провадження по справі в частині скасування акту перевірки Державної податкової інспекції у Київського районі м. Харкова № 2127/18-010/37090550 від 31.05.2011 р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 19 вересня 2011 року.

Суддя (підпис)< >В.В.Сагайдак

З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили. Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи.< >

Суддя< >В.В.Сагайдак< >