Постанова № 18345436, 31.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

31.08.2011р. справа № 2а- 9756/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників

позивача - Коломєйцева О.П.,

відповідача - Онищенко А.В.,

розглянувши у відкритому сдовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

проскасування податкового повідомлення-рішення, - встановив:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Завод «Південкабель», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення рішення відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків в місті Харкові, від 22.07.2011р. №0000980840/0 та №0000990840.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що викладені в акті перевірки від 19.07.2011р. №1718/40-028/00214534 висновки субєкта владних поноважень є помилковими, а тому спірні податкові повідомлення рішення не узгоджуються з вимогами ч.3 ст.2 КАС України і підлягають скасуванню. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція з великими платниками податків в місті Харкові, з поданим позовом не погодився.

В обгрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне. За висновками акту від 19.07.2011р. №1718/40-028/00214534 ПАТ завод «Південкабель»допущено порушення п.п.198.3 ст.198, пп.200.3-200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: до податкового кредиту з ПДВ безпідставно віднесено суми податку, сплаченого на користь ПП «Росексім-трейд», ТОВ «1-ша компанія», ТОВ «Радуга», ТОВ «Технопромкомплект», ТОВ «Технопромбуд»за нікчемними правочинами. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи спірні податкові повідомлення рішення відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків в місті Харкові №0000980840/0 від 22.07.2011р. про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2011р. у розмірі 19.008,00грн. та застосування штрафу в розмірі 1,00грн., №0000990840 від 22.07.2011р. про зменшення відємного значення суми ПДВ за квітень 2011р. у розмірі 10.707,00 грн. та застосування штрафу в розмірі 1,00 грн. були винесені субєктом владних повноважень з посиланням на акт від 19.07.2011р. №1718/40-028/00214534.

Згідно з висновками згаданого акта в діяльності ПАТ завод «Південкабель»податковим органом виявлено порушення п.п.198.3 ст.198, пп.200.3-200.4 ст. 200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: безпідставне віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, виданих ПП «Росексім-трейд», ТОВ «1-ша компанія», ТОВ «Радуга», ТОВ «Технопромкомплект», ТОВ «Технопромбуд»в межах нікчемних правочинів.

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість мотивів субєкта владних повноважень, покладених в основу спірних податкових повідомлень-рішень та відображених в акті від 19.07.2011р. №1718/40-028/00214534, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Як вбачається з наявних у справі документів, між позивачем та контрагентами була укладена низка правочинів, а саме: 1) між позивачем, ПАТ завод «Південкабель»(в якості покупця) та ПП «Росексім-трейд»(в якості продавця) шляхом виписування податкових накладних було укладено договір купівлі-продажу товару круг 16 ст.3 (податкова накладна №10 від 14.03.2011р. на суму 72.900,00грн. (ПДВ 12.150,00грн.); 2) між позивачем, ПАТ завод «Південкабель»(в якості покупця) та ТОВ «1-ша Компанія»(в якості продавця) шляхом виписування податкових накладних було укладено договір купівлі-продажу товару кабельна продукція і барабани (податкова накладна №298 від 16.03.2011р. на суму 10.024,86грн. (ПДВ 1.670,81грн.); 3) між позивачем, ПАТ завод «Південкабель»(в якості покупця) та ТОВ «Технопромбуд» (в якості продавця) шляхом складання податкових накладних було укладено договір купівлі-продажу товару картриджи L 290 (податкова накладна №501 від 05.04.2011р. на суму 24.276,00грн. (ПДВ 4.046,00грн.); 4) між позивачем, ПАТ завод «Південкабель»(в якості покупця) та ТОВ «ТехЕнергоПромКомплект»(в якості продавця) шляхом складання податкових накладних було укладено договір купівлі-продажу товару барабан деревяний (податкова накладна №1 від 13.04.20014р. на суму 26.092,74грн. (ПДВ 4.348,79грн.), податкова накладна №2 від 11.03.2001р. на суму 17.376,42грн. (ПДВ 2.896,07грн.); 5) між позивачем, ПАТ завод «Південкабель»(в якості покупця) та ТОВ «Радуга»(в якості продавця) шляхом виписування податкових накладних було укладено договори куплі-продажу папіру (податкова накладна №37 від 02.03.2001р. на суму 13.744,20грн. (ПДВ 2.290,70грн.), податкова накладна №202 від 11.04.2011р. на суму 287,4грн. (ПДВ-47,9грн.), податкова накладна №200 від 08.04.2011р. на суму 13.582,84грн. (ПДВ 2.263,81грн.).

У ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами - ПП «Росексім-трейд», ТОВ «1-ша компанія», ТОВ «Радуга», ТОВ «Технопромкомплект», ТОВ «Технопромбуд», до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Оскільки перелічені правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, предметом правочину не є речі, обмежені в цивільному обороті, сторони правочинів мають правовий статус платників ПДВ, суд не знаходить підстав для висновку про суперечність перелічених правочинів вимогам закону.

Окрім того, оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобовязань за переліченими вище договорами куплі продажи та поставки товару. Копії долучених до матеріалів справи податкових накладних, видаткових накладних та ордерів на оприходування товаро-матеріальних цінностей не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодекса України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагентів позивача спільного інтересу щодо отримання коштів саме ПП «Росексім-трейд», ТОВ «1-ша компанія», ТОВ «Радуга», ТОВ «Технопромкомплект», ТОВ «Технопромбуд» (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Вивчивши зміст акту перевірки, суд дійшов висновку, що СДПІ не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів. Так, відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч.1 ст.228 згаданого кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що субєкт владних повноважень не надав до суду жодних доказів прийняття компетентною особою за актом перевірки діяльності платника податків рішення про порушення кримінальної справи, наявність якого згідно зі ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України є обовязковою в разі вчинення посадовими особами позивача кримінально-караного діяння у сфері оподаткування.

Перевіряючи обґрунтованість судження податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, суд вважає за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9). В силу положень п.18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народуземлею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

З огляду на викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень висновок відповідача про нікчемність правочинів слід визнати необґрунтованим, так як показники документів обов'язкової податкової звітності позивача не містять фактичних даних, які б показували на наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків за ознаками складу злочину, передбаченого ст.191 КК України або ст.212 КК України, хоча саме діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною перелічених злочинів.

Окрім того, суд бере до уваги, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень субєктом владних повноважень не враховані приписи ч.3 ст.228 ЦК України, спірні правочини не оскаржені в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових актів про визнання спірних правочинів недійсними.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” позивач та його контрагенти є окремими субєктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

На підтвердження реальності укладених з контрагентом правочинів позивачем надано суду копії первинних документів та копії розрахункових документів.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобовязань між позивачем та його контрагентами за укладеними правочинами, доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Податкового кодексу України при обчисленні податку на додану вартість, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір позивача, як платника податків, на безпідставне одержання податкової вигоди.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження субєкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів субєктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом від 19.07.2011р. №1718/40-028/00214534, не покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення ПАТ «Завод «Південкабель»п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Розподіл судових витрат по справі потрібно провести за правилами ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов ПАТ «Завод "Південкабель" до СДПІ по РВПП у місті Харкові про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0000980840 від 22.07.2011р., №0000990840 від 22.07.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Завод "Південкабель" (місцезнаходження - 61099, Україна, Харківська область, м. Харків, вул. Автогенна, буд.7; ідентифікаційний код - 00214534) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40коп.

Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 05.09.2011р.

Суддя Сліденко А.В.