Постанова № 18345151, 09.09.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

09 вересня 2011 р. №2а-11117/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Макогон Н.О.

за участю сторін: представника позивача - Демського В.Ю.,

представника відповідача - Кірсанова Д.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промметсплав" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промметсплав", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0002802305 від 22.06.2011 року про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 979816,25 грн. (в т.ч. 559895,00 грн. - основний платіж, 419921,25 грн. - штрафні санкції).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення є акт документальної невиїзної перевірки від 10.06.2011 року №2444/2305/25611992, за висновками якого встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено ПДВ за грудень 2010 року на суму 559895,00 грн. Позивач зазначив, що він не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки та вважає неправомірним донарахування ПДВ на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивач мав законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту за грудень 2010 року сум ПДВ в розмірі 559895,00 грн. Позивач зазначив, що бухгалтерський та податковий облік підприємства здійснювався без порушень цивільного, господарського законодавства України, вимог Закону України “Про податок на додану вартість”. Укладена позивачем угода, що визнана відповідачем нікчемною, а саме з ПП "КОМ-ПОА", є дійсною, спрямованою на реальне встановлення між сторонами цивільних прав та обовязків, за якими відбулося фактичне отримання поставленого товару, його подальша реалізація, проведені розрахунки. Отримані за угодою первинні документи оформлені відповідно до вимог законодавства, є підставою для відображення здійснених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідач проти позову заперечував, від в.о. начальника ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Швадченко В.О. до суду надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову ТОВ "Промметсплав" в повному обсязі, посилаючись на висновки акту перевірки №112/2320/33802025 від 17.03.2011 року контрагента позивача ПП "КОМ-ПОА". Відповідно наданої інформації від ДПІ у Артемівському районі м. Луганська про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ПП "КОМ-ПОА" з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 рік, що правочини між ПП "КОМ-ПОА" та підприємствами-постачальниками (покупцями) здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, правочини між ТОВ "Промметсплав" та ПП "КОМ-ПОА" відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, не можуть бути основою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників декларацій з ПДВ.

В судовому засіданні представник позивача - Демський Ю.В. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на наведені у позові обставини.

Представник відповідача - Кірсанов Д.Н. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на письмові заперечення та висновки актів перевірки позивача та його контрагента.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Промметсплав" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 22.06.1998 року (т.1 а.с.35), перебуває на обліку у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва №28281895 від 14.07.1999 року (т.1 а.с.33), має ліцензію №548770 на вид діяльності - заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових металів (т.1 а.с.31).

Фахівцем Державної податкової інспекції Дзержинського району м. Харкова проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "Промметсплав" (код 256119928) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП "КОМ-ПОА" (код 33802025) за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складений акт від 10.06.2011 року №2444/2305/25611992, в якому зазначено про порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження ПДВ у грудні 2010 року на суму 559895 грн.

На підставі акту перевірки від 10.06.2011 року №2444/2305/25611992 року в.о. начальника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення №0002802305 від 22.06.2011 року про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 979816,25 грн. (в т.ч. 559895,00 грн. - основний платіж, 419921,25 грн. - штрафні санкції).

З акту перевірки вбачається, що для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах ТОВ "Промметсплав" з ПП "КОМ-ПОА" було використано акт перевірки від 17.03.2011 року №112/2320/33802025 про результати перевірки ПП "КОМ-ПОА" з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з ПДВ за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р., складений ДПІ в Артемівському районі м. Луганська, яким встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ПП "КОМ-ПОА" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України. Також встановлено порушення п. 3 ст. 5 п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст.4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого ПП "КОМ-ПОА" завищено податкові зобов'язання на загальну суму 8931766,00 грн., у т.ч. за грудень 2010 року на суму 5737201,00 грн.

Також перевіркою встановлено, що на підставі угоди №02/12п-10 від 02.12.2010 року позивача з ПП "КОМ-ПОА", відповідно до видаткових накладних, інших документів ТОВ "Промметсплав" у грудні 2010 року придбано металоконструкції на загальну суму 3359372,40 грн., у тому числі ПДВ - 559895, 40 грн. Суми податку на додану вартість згідно наданих накладних включені до податкового кредиту у грудні 2010 року на загальну суму 559895,40 грн. та відповідають даним додатку 5 "розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та даних податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року.

У зв'язку з тим, що ПП "КОМ-ПОА" у грудні 2010 року безпідставно сформовано податкові зобов'язання з ПДВ по операціям продажу товарів (робіт, послуг), відповідачем зроблений висновок, ТОВ "Промметсплав" в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" включило до податкового кредиту суми ПДВ в ціні нібито придбаних металоконструкцій, які не були використані в господарській діяльності та відповідно завищило податковий кредит за грудень 2010 року у сумі 559895,00 грн.

Проте суд не погоджується з висновками, зазначеними в акті перевірки ТОВ "Промметсплав", виходячи з наступного.

З боку ТОВ "Промметсплав" по взаємовідносинам з ПП "КОМ-ПОА" податковий кредит за грудень 2010 року в сумі 559895,00 грн. сформовано внаслідок фінансово-господарських взаємовідносин на підставі цивільно-правового договору поставки №02/12п-10 від 02.12.2010 року (т.1 а.с.22), відповідно до якого ПП "КОМ-ПОА" виступав постачальником, а ТОВ "Промметсплав" - покупцем.

З аналізу первинних документів вбачається, що за договором поставки №02/12п-10 року від 02.12.2010 року - на користь позивача від ПП "КОМ-ПОА" у грудні 2010 року поставлено товарів металоконтрукції б/у, на загальну суму 359372,40 грн., у тому числі ПДВ - 559895,40 грн.

Факт поставки та отримання товарів підтверджено видатковими накладними (т.1 а.с.117-122), товаро-транспортними накладними (т.1 а.с.130-135), копією журналу реєстрації доручень (т.1 а.с.136-144), складськими накладними (т.1 а.с.145-155), копією реєстру отримання податкових накладних (т.1 а.с.156-163) та копіями податкових накладних (т.1 а.с.23-28).

Факт здійснення оплати товарів на користь ПП "КОМ-ПОА" за вказаним договором підтверджується копіями платіжних доручень (т.1 а.с.123-129).

Суму податку на додану вартість по вищевказаному договору включено до складу податкового кредиту ТОВ "Промметалсплав" згідно отриманих від контрагента позивача податкових накладних №12290 від 29.12.2010 р., №12271 від 27.12.2010 р., №12212 від 21.12.2010 р., №12202 від 20.12.2010 р., №1231 від 13.12.2010 р., №12081 від 08.12.2010 р., що також не заперечується відповідачем.

Як вбачається із даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, контрагентом позивача ПП "КОМ-ПОА" у грудні 2010 року задекларовано податкові зобовязання по взаємовідносинам з ТОВ "Промметалсплав" на суму 559895,40 грн.

Таким чином, позивачем до суду надано належні та достатні докази того, що господарські операції фактично відбулися, у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ грудень 2010 року сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ПП "КОМ-ПОА" №12290 від 29.12.2010 р., №12271 від 27.12.2010 р., №12212 від 21.12.2010 р., №12202 від 20.12.2010 р., №1231 від 13.12.2010 р., №12081 від 08.12.2010 р.

Крім того, позивачем надані до суду договори зберігання, оренди, поставки, паспорти плавки, акти виконаних робіт, накладні, товаро-транспортні накладні, акти здачі-прийняття та інше, по взаємовідносинам з іншими контрагентами, які підтверджують факт подальшого використання поставленої ПП "КОМ-ПОА" продукції, а саме - металоконструкції б/у, позивачем у своїй господарській діяльності.

При цьому суд зазначає, що позивач має ліцензію Міністерства промислової політики України серія АВ № 548770 від 03.08.2010 року, строк дії якої необмежений, на заготівлю, переробку, металургійну переробку металобрухту кольорових металів (т.1 а.с. 31)

Правовідносини щодо формування податкового кредиту по податку на додану вартість врегульовано Законом України “Про податок на додану вартість”, який діяв на час періоду, що перевірявся відповідачем.

Згідно абз. 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з законом про податок на додану вартість.

Вказаним Законом передбачений порядок формування податкового кредиту платника податку. Так, згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 даного закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.7.5 ст.7 цього закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Також п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Порядок формування податкового кредиту по операціям з придбання товарів позивачем в межах договору комісії №32/04/09 від 06.03.2009 року врегульовано спеціальною нормою пункту 4.7 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно якої у випадках коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з поставки вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих платниками податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку. Правила комісійної торгівлі та визначення комісійної винагороди встановлюються Кабінетом Міністрів України. У випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера. У разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням. Зазначене правило не поширюється на операції з експортування вживаних товарів за межі митної території України або з імпортування вживаних товарів на митну територію України в межах зазначених договорів, оподаткування яких регулюється відповідними нормами цього Закону.

На момент здійснення господарських операцій, та на момент перевірки контрагент позивача ПП "КОМ-ПОА" був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, був платником податку на додану вартість, зареєстрованим відповідно до ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", видами діяльності ПП "КОМ-ПОА" за КВЕД є оброблення металевих відходів та брухту, розбирання та знесення будівель, земляні роботи, будівництво будівель, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, діяльність кафе, має ліцензію №200316 щодо надання послуг перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезенням пасажирів та їх багажу на таксі) (т.1 а.с. 46-53).

Статус позивача як платника ПДВ підтверджується доданими до матеріалів справи доказами і не заперечувався відповідачем, ні в акті перевірки, ні в ході судового засідання.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037.

Відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Абзацами 1, 2 підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит повязано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, повязаній з господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що позивач на момент здійснення перевірки мав належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджують розмір податкового кредиту, відображений в декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ грудень 2010 року сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ПП "КОМ-ПОА" №12290 від 29.12.2010 р., №12271 від 27.12.2010 р., №12212 від 21.12.2010 р., №12202 від 20.12.2010 р., №1231 від 13.12.2010 р., №12081 від 08.12.2010 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом - ПП "КОМ-ПОА". Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту позивачем сформовано правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцю.

Посилання відповідача на те, що позивач відносив до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, отриманим від контрагента, у той час як фінансово-господарська діяльність ПП "КОМ-ПОА" здійснюється поза межами правового поля, його правочини вчинені без наміру створення правових наслідків, укладення цивільно-правових відносин з ПП "КОМ-ПОА" на проведення безтоварних операцій, спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового зобов'язання та податкового кредиту ПДВ, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у складі ціни товару. Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України “Про податок на додану вартість”, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Зазначена правова позиція висловлена в п. 1 Довідки щодо правових позицій Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України з деяких проблемних питань застосування чинного законодавства у вирішенні спорів, що виникають з податкових відносин (за матеріалами перегляду за винятковими обставинами судових рішень Вищого адміністративного суду України у 2008 квітні 2009 року).

Проте суд зазначає, що згідно детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, контрагентом позивача ПП "КОМ-ПОА" за грудень 2010 задекларовано податкові зобовязання по взаємовідносинам з ТОВ "Промметсплав" на суму 559895,40 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, в редакції, яка діяла на час проведення перевірки), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.

Згідно з ч.2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судом встановлено, що між ТОВ "Промметсплав" та ПП "КОМ-ПОА" укладений договір поставки №02/12п-10 від 02.12.2010 р., відповідно до якого ПП "КОМ-ПОА" виступав постачальником, а ТОВ "Промметсплав" - покупцем.

Зазначений договір, відповідно до його умов, є двостороннім договором, згідно з ч.2 ст.207 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст.181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою.

Відповідно до вимог п.1,2 ч.1 ст.208 Цивільного Кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичними особами, між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного Кодексу України та ч.8 ст.181 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.3 ст.180 Господарського Кодексу України істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного Кодексу України зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, відсутні факти, які свідчили б про те, що зміст укладеного договору між ТОВ "Промметсплав" та ПП "КОМ-ПОА" не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

За таких обставин, посилання представника відповідача на невідповідність договорів вимогам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України суд вважає необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі держави - Конституції України, яка в ст. 3 найвищою соціальною цінністю проголошує людину, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпеку. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини або адміністративні проступки, і, як наслідок, будуть порушувати Кримінальний кодекс України або Кодекс України про адміністративні правопорушення. Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів, керуючись тим, що публічний порядок держави порушується у разі порушення нормативних актів, у яких він закріплений, а саме: Конституції України, Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в ході провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також прямо витікає з висновку про те, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

А відтак, під правочини, що порушують публічний порядок, підпадають правочини, спрямовані (вчинені з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочинами чи адміністративно-правовими деліктами. Це, зокрема, правочини, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; ухилення суб'єктами господарювання від сплати податків; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочини, спрямовані на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочини, вчинені з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямовані на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

Таких доказів щодо посадових осіб ТОВ "Промметсплав" та ПП "КОМ-ПОА" відповідачем не надано.

Відповідачем не враховано припис акту цивільного законодавства України, який викладений в ч.1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків відповідача на наявність ознак нікчемності правочину, укладеного між ТОВ "Промметсплав" та ПП "КОМ-ПОА" в розумінні ст.ст. 215, 216, 228 ЦК України, як наслідок, безпідставність посилання відповідачана порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо віднесення до податкового кредиту витрат ТОВ "Промметсплав" по взаємовідносинах з ПП "КОМ-ПОА", які були понесені за нікчемною угодою, які в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків.

Посилання відповідача на висновки акту ДПІ Артемівського району м.Луганськ щодо нікчемності угод між ТОВ "Промметсплав" та ПП "КОМ-ПОА", суд не бере до уваги, оскільки згідно ч.1 ст. 204 ЦК України, - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, позивачем надано належні та допустимі докази реальності вчинення правочинів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необгрунтованість висновку відповідача, який міститься в акті перевірки, щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 559895,00 грн.

З огляду на відсутність порушення позивачем порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відсутні підстави для донарахування ТОВ "Промметсплав" податку на додану вартість та відсутні підстави для застосування контролюючим органом штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до частини 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова №0002802305 від 22.06.2011 року про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 979816,25 грн. (в т.ч. 559895,00 грн. - основний платіж, 419921,25 грн. - штрафні санкції), прийнято відповідачем необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, через що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промметсплав" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0002802305 від 22.06.2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова виготовлена у повному обсязі 14.09.2011 року.

Суддя Л.М. Мар'єнко