Постанова № 18344096, 15.09.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2990/2011

15 вересня 2011 року 13год. 03хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Шевчук С.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Прищепа О.С.

відповідача: представник Майструк С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Експо Сервіс"

доДержавна податкова інспекція у Рівненському районі

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Захід Ескпо Сервіс”, звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень рішень від 02.12.2008 р. № 0001292351/0 та №0001302351/0., №0000122250/0 від 27.11.2008року ДПІ у Рівненському районі. До початку розгляду справи по суті уповноваженим представником позивача зменшено позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000122250/0 від 27.11.2008року.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що відповідачем не вірно застосовано приписи п. 1.8, ст. 1, п. 4.1, п. 4.3, ст. 4 та п. 7.7, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями. Вказує, що відповідачем неправомірно прирівняна митна вартість товару до звичайних цін, за якими товар реалізується на митній території України. Як наслідок- безпідставно зменшено суму бюджетного відшкодування та відповідно безпідставно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, викладені в позовній заяві, підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ДПІ у Рівненському районі, позов не визнав. В своїх запереченнях зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Захід Ескпо Сервіс” імпортовані товари продавалися на території України нижче митної вартості, яка на думку відповідача є звичайною ціною товару. Таким чином, позивачем в лютому-березні 2007, березні, червні 2008року року невірно визначено обєкт оподаткування податком на додану вартість, в результаті чого виникло безпідставне бюджетне відшкодування та несплата податкових зобовязань з ПДВ до бюджету.

Представники відповідача в судовому засіданні повністю підтримали позицію, викладену в поданих запереченнях. Просять в задоволені позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.

При цьому, суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що за наслідками планової виїзної перевірки позивача, інспекторами ДПІ у Рівненському районі 24.11.2008року, складено акт № 881/143/23-141/34784505 з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 27.12.2006року по 30.06.2008року (а.с.18-66).

Так, в розділі 3.2.1 іменованому «Податкові зобовязання», названого акту перевірки відображено, що позивач у періоді, що охоплений перевіркою, занизив податкові зобовязання. Суть такого заниження полягає в тому, що у названому періоді позивач здійснював господарські операції з імпорту посуди та інший ємностей на територію України та подальшу його реалізацію. Ціна такої реалізації була більша фактурної вартості такого товару, однак менша його митної вартості. У звязку з наведеним, відповідач та його представник вважають, що позивач здійснив реалізацію такого імпортного товару, за ціною, що є нижчою від звичайної ціни, якою вважають митну вартість такого товару. На підставі названих висновків, відповідач виходячи з митної вартості товару вказує на:

-заниження позивачем податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 42291грн. (в тому рахунку: за період лютий 2007року в розмірі 1015грн, березень 2007року в сумі 774грн, березень 2008року в сумі 40361грн, червень 2008року в сумі 141 грн.);

- завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2008року в розмірі 55617грн.

На підставі висновків названого акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення рішення від 02.12.2008 р.: № 0001292351/0 про зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008року в сумі 55617 грн.(а.с. 11); №0001302351/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 42291 грн.- основний платіж та 21146грн.- фінансова санкція (а.с. 10).

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Захід Експо Сервіс” отримало від нерезидента - фірми “DILIGENS EUROPE OSTRAVA” посуд різного типу та розмірів на підставі контракту № 0107-1 від 15.01.2007 року.

При ввезені товару на митну територію України позивачем було сплачено податок на додану вартість виходячи з митної вартості посуду, яка самостійно була визначена митним органом на підставі наявної в останнього інформації. Названі обставини підтверджуються вантажно митними деклараціями, контрактом № 0107-1 від 15.01.2007 року, платіжними дорученнями (а.с.9-113 т. 2, т. 3).

По факту сплати податку на додану вартість митному органу позивачем було сформовано податковий кредит. Правомірність формування податкового кредиту ТзОВ “Захід Ескпо Сервіс” відповідач ДПІ у Рівненському районі не заперечує.

Після митного оформлення, імпортований товар впродовж перевіряємого періоду (за переліком первинних документів відображених на сторінці 12-18 названого акту перевірки) було реалізовано Товариству з обмеженою відповідальністю “Універсам-Тех-Груп”. При цьому, ціна продажу посуду на території України була нижчою за митну вартість, визначену митницею. Податкове зобовязання з ПДВ ТзОВ “Захід Експо Сервіс” визначалося позивачем по факту реалізації, виходячи з договірної ціни продажу товару, що зазначена в податкових накладних, яка була вищою від фактурної вартості товару, однак менша від митної. Названі обставини сторонами не заперечуються.

На думку ДПІ у Рівненському районі такі дії позивача суперечать приписам п. 4.1 та 4.3, ст. 4 Закону України № 168/97-ВР. В результаті чого ТзОВ “Захід Експо Сервіс” занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість та завищено бюджетне відшкодування.

В той же час такі висновки податкового органу не узгоджуються із приписами Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п. 1.6, ст. 1 Закону № 168/97-ВР податкове зобов'язання є загальною сумою податку, яка одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Визначення податкового зобовязання здійснюється відповідно з приписами пп. 4.1, ст. 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з п. 1.18, ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до пп. 1.20.1, п. 1.20, ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” - якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

При цьому відповідно до пп. 1.20.8, п. 1.20, ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Згідно абз. 7, п.1.7. Інструкції про заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997 року митна вартість це вартість товару, що визначається відповідно до положень Закону України “Про Єдиний митний тариф” і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики.

Відповідно до абз. 5 п. 1.7 Інструкції про заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997 року фактурна вартість (договірна, контрактна) це вартість товарів, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті або має компенсуватися зустрічними поставками товарів та зазначається в рахунку-фактурі (рахунку-проформі - для договору міни) відповідно до умов зовнішньоторговельного договору (контракту) купівлі-продажу або міни (далі - фактурна вартість).

Виходячи із вищенаведених норм права, суд не бере до уваги твердження податкового органу про те, що митна вартість є звичайною ціною товару, оскільки визначення митної вартості товарів, зводиться виключно до визначення сум податків та зборів, що сплачуються на митниці .

Наведене положення відповідає вимогам ст.11 Закону України “Про ціни та ціноутворення”, де встановлено, що при здійсненні експортних та імпортних операцій застосовуються контрактні ціни, що формуються відповідно до цін та умов світового ринку.

Таким чином, якщо товари продані за ціною вищою від фактурної, але нижчою від митної вартості, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару; в такому випадку ціна продажу є звичайною.

Як слідує з досліджених в судовому засіданні ВМД, платіжних документів та податкових накладних, в кожному випадку ТзОВ “Захід Експо Сервіс ” реалізувало придбанні за кордоном товари вище фактурної вартості.

Будь-яких інших доказів на підтвердження факту продажу ТзОВ “Захід Експо Сервіс” імпортованого посуду за цінами нижче рівня звичайних цін, що склалися на території України податковим органом до суду надано не було.

Покликання відповідача на п.4.3. ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно якого для товарів, які імпортуються на митну територію України платником податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації (з урахуванням витрат згідно цього ж підпункту), не приймається до уваги, оскільки вказана норма стосується оподаткування податком на додану вартість при розмитненні імпортованих товарів.

Пуккт 1.8, ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР визначено, що бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Визначається сума бюджетного відшкодування на підставі п. 7.7, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. На підставі досліджених доказів суд вважає, що позивачем дотримано всі законодавчо визначені умови для отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладені обставини та враховуючи приписи ч.2 ст.71 КАС України, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення таким, що підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі № 0001292351/0 від 02.12.2008 року, № 0001302351/0 від 02.12.2008 року скасувати.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Експо Сервіс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шевчук С.М.