Постанова № 18343435, 21.09.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/3605/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левчук О.А.,

при секретарі Музика А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморє Плюс» до Державної податкової інспекції в Біляївському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000509300 від 04 травня 2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та в обґрунтування позовних вимог зазначає, що Державною податковою інспекцією в Біляївському районі Одеської області (далі ДПІ в Біляївському районі) було проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморє Плюс»(далі ТОВ «Чорноморє Плюс»), за результатами якої складено акт № 789/23/32478489 від 15.04.2011 року, відповідно до висновків якого, перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3., п.п. 7.2.6. п. 7.2, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на момент подання декларації з ПДВ), у звязку з чим винесено податкове повідомлення-рішення № 0000509300 від 04 травня 2011 року. Позивач зазначає, що відповідачем неправомірно винесено зазначене податкове повідомлення-рішення, оскільки позивачем правомірно до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по податковим накладним, які виписані постачальником товарів (робіт, послуг) за минулий період, так як Законом України «Про податок на додану вартість»не заборонено включати до складу податкового кредиту податкові накладні попередніх звітних періодів. Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000509300 від 04 травня 2011 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, в обґрунтування заперечень зазначив, що 15.04.2011 року посадовими особами ДПІ в Біляївському районі було складено акт № 789/23/32478489 від 15.04.2011 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Чорноморє плюс»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту при складанні декларацій з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад 2010 року. Представник відповідача також зазначає, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за перевіряємий період встановлено його завищення на загальну суму 133785 грн., в т.ч. за вересень 2010 року на суму 51302 грн., за жовтень 2010 року на суму 36441 грн., за листопад 2010 року на суму 46042 грн. Крім того, представник відповідача зазначає, що позивачем в порушення ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ, по податковим накладним, які виписані постачальником товарів (робіт, послуг) за період, який охоплено попередньою комплексною документальною перевіркою в загальній сумі 133785 грн.

Також, представник відповідача зазначає, що за отриманими податковими накладними, виписаними постачальниками у звітних періодах, які було перевірено попередньою документальною перевіркою, забезпечити собі право на податковий кредит покупець може подавши разом із податковою декларацією за звітний податковий період заяву зі скаргою на постачальника, який відмовився надати податкову накладну (або порушив порядок її заповнення) на вимогу її отримувача, проте перевіркою не встановлено факту звернення ТОВ «Чорноморє плюс»до органу державної податкової служби з відповідною заявою про включення до складу податкового кредиту зазначених податкових накладних, у звязку з чим ТОВ «Чорноморє плюс»не використало своє право на підтвердження суми податкового кредиту за вересень, жовтень, листопад 2010 року. Враховуючи викладене, представник відповідача просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

14.05.2003 року Біляївською районною державною адміністрацією проведено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморє плюс»та видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 79).

Згідно свідоцтва № 21512201 від 08 лютого 2005 року позивач є платником податку на додану вартість (а.с. 80).

З 04.04.2011 року по 08.04.2011 року посадовими особами ДПІ в Біляївському районі було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморє плюс»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту при складанні декларацій з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад 2010 року, за результатами якої складено акт № 789/23/32478489 від 15.04.2011 року (а.с. 8-13).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3., п.п. 7.2.6. п. 7.2, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого встановлено завищення відємного значення податку на додану вартість рядка 26 (що підлягає перенесенню до рядка 26 декларації за наступний податковий період грудень 2010 року) на суму 133785, 00 грн., а саме: ТОВ «Чорноморє плюс»за вересень, жовтень, листопад 2010 року до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ по податковим накладним, які виписані постачальником товарів (робіт, послуг) за період, який охоплено попередньою комплексною документальною перевіркою, а саме: акт комплексної перевірки № 115/23-10/32478489 від 03.07.2009 року за період з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року в загальній сумі 1039914 грн.

На підставі акту № 789/23/32478489 від 15.04.2011 року ДПІ в Біляївському районі винесено податкове повідомлення-рішення від 04 травня 2011 року № 0000509300, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2010 року на суму 51302 грн., за жовтень 2010 року на суму 36441 грн., за листопад 2010 року на суму 46042 грн. (а.с. 18).

Згідно п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР (чинний на дату виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платнику податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що ТОВ «Чорноморє Плюс»у вересні, жовтні, листопаді 2010 року до складу податкового кредиту включило суми податку на додану вартість по податковим накладним минулих звітних періодів у сумі 1039914 грн., а саме: сума податку на додану вартість по податковим накладним № 327 від 12.05.2008 року, № 24 від 09.09.2008 року, № 2804/5 від 26.06.2008 року, № 2547/5 від 12.06.2008 року, № 24493 від 18.11.2008 року, № 14262 від 22.07.2008 року, № 14261 від 22.07.2008 року, № 29.021 від 29.0.2008 року, № 1 від 15.01.2008 року, № 0111-3 від 11.01.2008 року, № 1127-20 від 27.11.2007 року, № 72900/ф-8а від 31.10.2007 року включена до податкового кредиту в вересні 2010 року; сума податку на додану вартість по податковим накладним № 30110745 від 30.11.2007 року, № 172 від 16.11.2007 року, № 1212 від 31.10.2008 року, № 140 від 30.07.2008 року, № 121 від 30.12.2008 року, № 99 від 30.09.2008 року, № 3474/5 від 24.07.2008 року до податкового кредиту в жовтні 2010 року; сума податку на додану вартість по податковим накладним № 31120752 від 31.12.2007 року, № 131 від 30.11.2008 року, № 108 від 30.10.2008 року, № 123 від 31.12.2008 року, № 117 від 30.11.2008 року - до податкового кредиту в листопаді 2010 року (а.с. 19-61).

Статтею 1 Закону України №168/97-ВР встановлені визначення термінів, в якому вони вживаються у Законі. В силу пунктів 1.5,1.6 статті 1 Закону України №168/97-ВР звітний (податковий) період період, за який платник податку зобовязаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. В п.1.7 статті 1 Закону України №168/97-ВР визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виходячи з вказаних положень Закону України №168/97-ВР відображення як податкових зобовязань так і податкового кредиту в деклараціях повинно відбуватись саме за звітний період, в якому ці податкові зобовязання у одного субєкта господарювання та відповідно право на податковий кредит у другого субєкта господарювання (його контрагента) виникли.

Визначення податкового кредиту саме як право, а не обовязок платника податку зменшити податкове зобовязання звітного періоду, передбачає, що саме в звітному періоді він може скористатись цим своїм правом на підставах, які зазначені в Законі. Такими підставами відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР є наявність у нього відповідних податкових накладних, оформлених належним чином. Вказана норма - п.п.7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР вимагає від платника податку, який хоче скористатись правом на податковий кредит в звітному періоді, отримати податкову накладну від постачальника товарів (послуг), а у разі відмови останнього надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, платник податку все одно може скористатися своїм правом на податковий кредит та зазначити його в декларації за звітний період, але при умові надання скарги на такого постачальника товарів (послуг) з копією розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є також підставою для проведення позапланової перевірки такого постачальника для зясування та повноти нарахування ним зобовязань з цього податку за такою господарською операцією.

У вказаний спосіб норми Закону України №168/97-ВР з одного боку захищають платника податків, який має право на податковий кредит в звітному періоді і хоче таким правом скористатися, з другого боку дають можливість контролювати податковою службою постачальника товарів (послуг), у якого відповідно до ст. 7 виникають податкові зобовязання з цього податку та який у момент виникнення таких податкових зобовязань повинен скласти податкову накладну та надати її покупцю.

В судовому засіданні встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморє Плюс»не подавало до ДПІ в Біляївському районі заяв зі скаргою на постачальників.

Суд вважає обґрунтованим висновок акту перевірки, що у звязку з тим, що позивач не скористався своїм правом на податковий кредит у відповідний звітний період на підставах, визначених в Законі України №168/97-ВР, йому на цю суму податку на додану вартість збільшена сума податкових зобовязань.

Суд не приймає до уваги твердження позивача в обґрунтування своїх вимог, що ним не надавались скарги на постачальника, так як постачальник не відмовляв в наданні податкової накладної, оскільки наявність такої відмови могла виникнути лише при наявності відповідно до пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР вимоги позивача у відповідному звітному періоді надати йому податкову накладну. Відсутність отримання податкової накладної у позивача в податковий період, коли вона була виписана, та відсутність відмови контрагента в її наданні, свідчить тільки про те, що позивач не мав бажання у відповідний податковий період скористатися своїм правом на податковий кредит, а тому в неотриманні податкової накладної і не вимагав її від постачальника.

Використання права на податковий кредит шляхом включення податкових накладних, отриманих із запізненням, до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані, Законом України №168/97-ВР не передбачене.

Позивач не спростовує висновків перевіряючих, що постачальниками товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморє плюс»були виписані податкові накладні відповідно до п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України №168/97-ВР по першій події по даті відвантаження товарів, а для робіт (послуг) по даті оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платника податку, або по даті зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податків, тобто своєчасно, а тому товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморє плюс»при бажанні скористатися своїм правом на податковий кредит могло отримати їх своєчасно та відобразити у відповідному звітному періоді.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що діючим законодавством України не встановлено обмежень в частині відображення в податковому обліку податкових накладних, виписаних в іншому, ніж звітний податковий період, оскільки саме системний аналіз положень Закону України №168/97-ВР свідчить про встановлення цим Законом строків та порядку відображення податкових зобовязань та строків та порядку формування права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд дійшов до висновку, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме відповідачем було правомірно складено акт № 789/23/32478489 від 15.04.2011 року та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000509300 від 04 травня 2011 року, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 163, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморє Плюс»до Державної податкової інспекції в Біляївському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000509300 від 04 травня 2011 року, відмовити у повному обсязі.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 21 вересня 2011 року.

Суддя