Постанова № 18342939, 12.09.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2011 р. № 2а-4212/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд, в складі:

Головуючого судді:Мричко Н.І.,

за участю секретаря судового засідання: Якимець О.І.

представника позивача Бобровицької О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокме»до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.03.2011 року №0002282301; №0002272301, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокме»(далі ТзОВ «Сокме») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області (далі ДПІ у Сокальському районі Львівської області), в якому просить:

- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №№0002282301 від 29.03.2011 року, яким визначено суму податкового зобовязання ТзОВ «Сокме»за платежем податок на прибуток у розмірі 6125,00 грн. і штрафні санкції у розмірі 1531,00 грн.

- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0002272301 від 29.03.2011 року , яким визначено суму податкового зобовязання відповідача за платежем податок на додану вартість у розмірі 4900,00 грн. і штрафні санкції у розмірі 1225,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність з його боку порушень: ч.5 ст.203, ч.1.2 ст.215,216, ст.662, 655 та ст. 656 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними з підприємством ПП «Галторгцентр», зазначаючи, що 11.11.2008 року відповідно до вимог ст.206 ЦК України було вчинено усний правочин, який виконано сторонами у момент його вчинення. 11.11.2008 р. продавець, ПП «Галторгцентр», сторона усного правочину, передала товар Покупцеві, ТзОВ «Сокме», видала видаткову, податкову накладну та рахунок фактуру №1-00000015 на оплату відчуженого товару. Відчуження товару (клею ПВА) відбулося в порядку, визначеному ст. 655 ЦКУ, відповідно до якої Продавець ПП «Галторгцентр»передав товар, а Покупець ТзОВ «Сокме»прийняв цей товар і оплатив певну суму. Товар доставлено транспортним підприємства керівником, який діє в межах повноважень, визначених статутом. Зазначив, що відчуження, купівля-продаж товару (клею ПВА) відбулося в порядку, визначено ст.656 ЦКУ, відповідно до якої продавець ПП «Галторгцентр»передав товар, а покупець ТзОВ «Сокме»прийняв його та оплатив певну суму. Оплата за придбаний товар відбулася через банківську установу 13.11.2008 р. платіжним дорученням №1315 на суму 29400,00 грн. в т.ч. ПДВ 4900,00 грн. Сторони усного правочину відобразили в обліку господарських операцій операцію по купівлі-продажу товару, набутого за правочином від 11.11.2008 року.

Щодо порушень п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого підприємством за відсутності необхідних первинних документів завищено валові витрати на загальну суму 24 500,00 грн. за листопад 2008 року посилається на те, що під час проведення угодо купівлі-продажу від 11.11.2008 року первинні документи мають обовязкові реквізити, які є підставою для бухгалтерського і податкового обліку, що передбачені ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Оплата проведена ТзОВ «Сокме»в сумі 29400,00 грн. в бухгалтерському обліку товариства відображено проведенням Дт 631 Кт 311. Відповідно до вищезазначеної норми Закону були проведені дії по обліку господарської операції, яка відбулася за усним правочином від 11.11.2008 року. За вказаною господарською операцією, що мала місце відповідно до правочину, відбулося формування бухгалтерського, а відтак податкового обліку, що вплинула на стан податкових зобовязань.

З приводу порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 4900,00 грн. за листопад 2008 року зазначає, що ПП «Галторгцентр»здійснює податковий облік поквартально. Дана господарська операція знайшла відображення як у бухгалтерському так і податковому обліку про що свідчить зафіксований факт ДПІ про завищення ПП «Галторгцентр»податкового зобовязання за період з 09.09.2008 року по 26.10.2010 року в сумі 61911032,00 грн., в т.ч. по контрагенту покупцю ТзОВ «Сокме»в сумі 4900,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимогипідтримав повністю, пояснення надала аналогічні до викладеного у позовній заяві, просила позов задовольнити повністю.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чино повідомлявся про дату, місце та час розгляду справи, що підтверджується наявною в матеріалах розпискою, про причини неявки суд не повідомив. В ході судового розгляду представник відповідач проти позову заперечив, з підстав, викладених в письмових запереченнях додатково пояснивши, що перевірка проведена у порядку, визначеному чинним податковим законодавством, викладені в акті перевірки висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, відтак порушень прав позивача при проведенні перевірки та оформленні її результатів не допущено, просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши їх у судовому засіданні, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокме»14.06.2002 року зареєстроване юридична особа, індивідуальний податковий номер 32051454, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Серії АБ №259605.

В період з 02.03.2011 року на підставі направлення ДПІ у Сокальському районі від 02.03.2011 року №82/23-1 відповідачем було проведено позапланову документальну перевірку ТзОВ «Сокме»щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при проведенні господарських взаєморозрахунків із ПП «Галторгцентр»за період з 09.09.2008 року по 26.10.2010 року.

За результатами проведення перевірки складено податковим органом складено акт №169/2301/32051454 від 17.03.2011 року у висновках якого встановлено порушення:

- ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Галторгцентр», при придбані та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст.662,655 та ст.656 ЦК України, відповідно відсутні обєкти оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення п.п 3.1 Закону України «Про податок на додану вартість». Тому ТзОВ «Сокме»завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму всього 4900,00 грн., в тому числі за листопад місяць 2008 року в сумі 4900,00 грн. в частині сформованого податкового кредиту за фінансово-господарськими операціями з придбання клею ПВА в даного підприємства. Таким чином, враховуючи, що перевіркою встановлено ведення даних підприємством податкового обліку безтоварних операцій, які повязані з податковою вигодою третіх осіб внаслідок формування для них штучних валових витрат та податкового кредиту правочини укладені між ПП «Галторгцентр», та контрагентом-покупцем ТзОВ «Сокме»не спричинили реального настання правових та юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю;

- п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого підприємством за відсутності необхідних первинних документів завищено валові витрати на загальну суму 24 500,00 грн. за листопад 2008 року;

- п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 4900,00 грн. за листопад 2008 року.

На підставі акта перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: - від 29.03.2011 року №0002272301 яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 6 125,00 грн., з них: 4900,00 грн. за основним платежем - податок на додану вартість та 1225,00 грн. за штрафними санкціями;

- від 29.03.2001 року №0002282301, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств у розмірі 7656,00 грн., з них: 6125,00 грн. за основним платежем податок на прибуток та 1531,00 грн. за штрафними санкціями.

Суд вважає зазначені рішення субєкта владних повноважень протиправними з наступних підстав.

У відповідності до норми ч.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв у час здійснення спірних господарських операцій) встановлено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах.

У відповідності до ст.3 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст. 8 і 9 цього Закону.

Згідно п.5.1 ст. 5 вищезазначеного Закону, валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3-7 цієї статті.

Частиною 4. пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вищезазначеного Закону встановлено, що не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджуні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документам, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТзОВ «Сокме»є: лісопильне та структурне виробництво, просочування деревини; виробництво деревяної тари; виробництво матраців; оптова торгівля меблями та овочами; оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами та канцелярськими побутовими приладами та інші види діяльності, згідно Статуту (нова редакція) 2011 року.

11.11.2008 року з метою реалізації свої діяльності між ПП «Галторгцентр»(Продавець) та ПП «Сокме»(Покупець) було вчинено усний правочин, згідно до якого Продавець, сторона усного правочину, передала товар Покупцеві, видала видаткову, податкову накладні та рахунок-фактуру №1-00000015 на оплату відчуженого товару.

На підтвердження виконання умов договору позивачем до суду надано: видаткову накладну від 11.11.2008 року №РН-11-1101, з якої вбачається, що позивачем був придбаний товар «Клей ПВА» в кількості 30000,000 шт. на суму 24500,00 грн. (без ПДВ), всього 29400,00 грн. (з ПДВ); картку номенклатури за період з 01.11.2008 року по 30.09.2009 року.

Позивачем ПП «Сокме»вищезазначені товари отримані та оплачені, що підтверджується платіжним дорученням від 13.11.2008 року №1315 на загальну суму 29400,00 грн.

У відповідності до пп.11.1 п11.2 ст.11 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг) а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чино, позивачем було правомірно віднесено до складу валових витрат суму витрат, згідно усного правочину від 11.11.2008 року і, відповідно, до зменшення доходів від реалізації товару на суму 24500,00 грн. Крім того, ці витрати повністю підтверджена належними розрахунками, платіжними та іншими документами.

Відповідно до ч.2 ст. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документа встановлені ст.9 Закону, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий піди сабо інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні у позивача ТзОВ «Сокме»документи, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, рахунок факту, складені за результатами проведених операцій за вказаним договором, є первинними документами у розумінні ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Розрахунок позивача з ПП «Галторгцентр»за придбаний товар здійснений через банківську установу 13.11.2008 року, що підтверджується платіжним дорученням №1315.

Отже, у позивача наявні усі документи, передбачені правилами ведення податкового обліку, що підтверджує виконання договору з ПП «Галторгцентр», що свідчить про помилковість висновку податкового органу про відсутність обєкту оподаткування.

Відтак, суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах, податку на прибуток приватних підприємств та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

У своїх запереченнях відповідач посилається на відсутність обєкту оподаткування у звязку з тим, що угода купівлі-продажу має ознаки нікчемності. Відповідач при цьому посилається на те, що ПП «Галторгцентр»відображало в обліку господарські операції, які фактично не відбулися є нікчемними, оскільки така не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платниками податкового кредиту та валових витрат у звязку із відображенням її змісту у первинних документах. Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 09.09.2008 року по 26.10.2010 року встановлено його завищення в сумі 168672935,00 грн. (в тому числі по контрагенту-покупцю ТзОВ «Сокме»за 4 квартал 2008 року на суму 24 50,00 грн.).

Дані доводи ДПІ у Сокальському районі суд не бере до уваги з наступних підстав. На час виконання договору купівлі-продажу між ПП «Галторгцентр»та ТзОВ «Сокме»здійснювало господарську діяльність, не було визнане банкрутом, не було ліквідоване, було платником податку на додану вартість. Суд приходить до такого висновку, виходячи з того, що податковим органом не надано суду доказів протилежного.

Спірна угода щодо купівлю-продаж «Клею ПВА»укладена позивачем з ПП «Галторгцентр»в усній формі.

У відповідності до ч.4 ст.203 Цивільного кодексу України в редакції, яка діяла на час здійснення спірних господарських операцій, встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.208 цього Кодексу у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичними особами.

Щодо посилання відповідача на відсутність обєкта оподаткування у звязку з тим, що угода з купівлі-продажу товарів має ознаки нікчемності, суд не приймає до уваги з наступних підстав.

Як вбачається з ч.4 ст.203 Цивільного кодексу України в редакції, яка діяла на час здійснення спірних господарських операцій, встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.208 цього Кодексу письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 Кодексу, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу звязку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та прикріплюється печаткою.

У відповідності до ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, я які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як визначено ч.1 ст.218 цього Кодексу, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки законом прямо не передбачена недійсність правочину при недодержанні сторонами письмової форми, суд приходить до висновку, що відсутність підстав для висновку про недійсність правочину, укладеному між позивачем ТзОВ «Сокме» та ПП «Галторгцентр».

Крім того, в акті перевірки податковим органом зазначається про порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині заниження податку на додану вартість в період з 09.09.208 року по 26.10.2010 року на загальну суму 4900,00 грн. за листопад 2088 року. Порушення на думку податкового органу у тому, що позивачем придбаний товар («Клей ПВА») за нікчемним правочином з ПП «Галторгцентр».

Суд вважає висновки ДПІ у Сокальському районі Львівської області такими, що не відповідають вимог чинного законодавства виходячи з наступного.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарі (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено, що основним видом діяльності ТзОВ «Сокме»є здійснення виробництва, торгівельної та посередницької діяльності, виконання робіт та надання послуг, здійснення зовнішньоекономічної діяльності. З метою одержання прибутку позивачем була укладена усна угода з ПП «Галторгцентр», за якою ТзОВ «Сокме»придбало у цього підприємства клей «ПВА».

Враховуючи зазначені вище вимоги ЗУ «Про податок на додану вартість», витрати позивача з придбання клею «ПВА» є такими, що придбані з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використання кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх утримувача,та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкові накладні, видані ПП «Галторгцентр»позивачу, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних ТзОВ «Сокме»№11 від 01.11.2008 року.

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Пунктами 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послу), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.7.2.6 цього пункту).

В даному випадку сума сплаченого податку у звязку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковою накладною видатковою накладною та розрахунком-фактури, а тому, така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарської операції з придбання клею «ПВА»ТзОВ «Сокме»була вчинена реально, з метою використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності, позивач має право на податковий кредит.

Відтак, суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах, податку на прибуток приватних підприємств та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення про визначення податкового зобовязання були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах, податку на прибуток приватних підприємств та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законом, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин справи, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 72, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002282301; №0002272301 від 29.03.2011 року винесених ДПІ у Сокальському районі Львівської області.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь ТзОВ «Сокме»3,40 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 16 вересня 2011 року

Суддя Мричко Н.І.