Постанова № 18342925, 20.09.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2011 р. № 2а-4065/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю секретаря судового засідання Кукси В.А.

представників:

від позивача Мисак О.С.;

від відповідача ДПІ у м.Червонограді не зявився,

від відповідача ДПА у Львівські області Палій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Західноукраїнська аграрна компанія»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у м.Червонограді Львівської області та Державної податкової адміністрації (надалі ДПА) у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Західноукраїнська аграрна компанія»звернулося в суд з адміністративним позовом до і ДПІ у м.Червонограді Львівської області та ДПА у Львівській області, з врахуванням уточнень до позовної заяви, про визнання протиправними дій, які полягають у викладенні в акті перевірки №3116/23-1/320181144 від 01.12.2010 року та у рішенні про результати розгляду первинної скарги №6552/10/25-005/540 від 12.03.2011 року неправдивих висновків про ненадання первинних документів, безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Керера»; про скасування податкових повідомлень-рішень №0000822301/0 від 27.12.2010 року, №0000212301 від 30.03.2011 року; №0000152301 від 30.03.2011 року, №0000072201 від 30.03.2011 року, рішення про результати розгляду первинної скарги №6552/10/25-005/540 від 12.03.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що реальність господарських операцій з контрагентом ТзОВ «Керера»підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а тому орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав визначив суму податкових зобовязань з податку на додану вартість та з податку на прибуток. Також, позивач не погоджується з висновками органу державної податкової служби щодо збільшення валових витрат товариства за рахунок включення балансової вартості іноземної валюти без підтверджуючих документів, оскільки такі спростовуються аудиторським висновком. Щодо нарахування органом державної податкової служби пені у відповідності до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», то позивач вважає, що немає вини нерезидента у не проведенні розрахунку за неотриманий товар, який було викрадено.

В запереченні на позовну заяву ДПІ у м.Червонограді посилається на те, що згідно представлених до перевірки документів не підтверджується реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Керера», а тому правильно визначено суму податкових зобовязань з податку на додану вартість та з податку на прибуток. Також, згаданий орган державної податкової служби вважає, що ним правильно визначено суму податкових зобовязань з податку на прибуток, як наслідок збільшення валових витрат товариства за рахунок включення балансової вартості іноземної валюти без підтверджуючих документів.

Представник згаданого відповідача в судове засідання не зявився, просить розгляд справи відкласти. Однак, таке клопотання задоволенню не підлягає, оскільки ним надавались пояснення, в матеріалах справи наявні заперечення на позов, а третя неявка такого представника вказує на затягування розгляду справи та зловживання правом.

Представник ДПА у Львівській області просить в частині позовних вимог, що стосуються ДПА у Львівській області відмовити.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами планової виїзної перевірки ТзОВ «Західноукраїнська аграрна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010 року ДПІ у м.Червонограді складено акт від 01.12.2010 року за №3116/23-1/32018144 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.12.2010 року:

за №0000822301/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 992557 грн. 50 коп., в тому числі основний платіж 661705 грн. 00 коп. та штрафна (фінансова) санкція 330852 грн. 50 коп.;

за №0000812301/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 8365272 грн. 00 коп., в тому числі основний платіж 4182636 грн. 00 коп. та штрафна (фінансова) санкція 4182636 грн. 00 коп.

Також, за наслідками перевірки прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.12.2010 року №000016/2201/0, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 98046 грн. 14 коп.

За результатами адміністративного оскарження згаданих актів індивідуальної дії ДПА у Львівській області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги за №6552/10/25-005/540 від 12.03.2011 року, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.12.2010 року за №0000812301/0 в частині 20891 грн. 25 коп. штрафних (фінансових) санкцій; скасовано рішення від 27.12.2010 року №000016/2201/0 в частині 3876 грн. 99 коп. застосованих штрафних (фінансових) санкцій та донараховано 2299662 грн. 00 коп. основного платежу з податку на додану вартість та застосовує 574915 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Як наслідок платнику податків надсилаються податкові повідомлення-рішення від 30.03.2011 року:

за №0000212301, яким визначено суму грошових зобовязань з податку на додану вартість в розмірі основний платіж 2299662 грн. 00 коп. та штрафна (фінансова) санкція 574915 грн. 50 коп.;

за №0000072201, яким визначено пеню за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 94169 грн. 15 коп.;

за №0000152301, яким визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі основний платіж 4182636 грн. 00 коп. та штрафна (фінансова) санкція 4161744 грн. 75 коп.

Як вбачається за змісту акта перевірки позивачем в порушення вимог підп.5.2.1 п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 п.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, з наступними змінами та доповненнями (чинного на момент проведення перевірки), занижено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 4182636 грн. 00 коп.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що в порушення підп.3.1.1 п.3.1, п.4.1, п.4.3 ст.4 та п.1.7, п.1.8 ст.1, підп.7.2.3 п.7.2, підп.7.3.1 п.7.3, підп.7.4.1, підп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями (чинного на момент проведення перевірки), підприємством завищено відємне значення по податку на додану вартість на загальну суму 2299662 грн. 00 коп. та занижено податкове зобовязання по податку на додану вартість за вересень 2009 року в загальній сумі 661705 грн. 00 коп.

Також, в акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23 вересня 1994 року№185/94-ВР, з наступними змінами та доповненнями, в результаті чого нараховану пеню.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи а норми чинного законодавства.

Щодо визначення податкових зобовязань з податків на прибуток та на додану вартість, які повязуються з правочинами між позивачем та ТзОВ «Керера».

Висновки органу державної податкової служби ґрунтувались на таких мотивах:

-списання товару (мясна продукція в асортименті) у ІІІ кварталі 2009 року зі складу без фактичної їх реалізації покупцеві ТзОВ «Керера»в сумі 14806835 грн. 00 коп., як наслідок встановлення використання запасів не у господарській діяльності позивача. Таким чином, орган державної податкової служби робить висновок про порушення пункту 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заниження приросту балансової вартості запасів за 9 місяців 2009 року на вказану суму вартості запасів використаних не у господарській діяльності платника податків (позивача);

-порушення підп.3.1.1 п.3.1, п.4.1, п.4.3 ст.4 та п.1.7, п.1.8 ст.1, підп.7.2.3 п.7.2, підп.7.3.1 п.7.3, підп.7.4.1, підп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»повязуються з нікчемністю правочину між позивачем та ТзОВ «Керера»і як наслідок ТзОВ «Західноукраїнською аграрною компанією»у липні-вересні 2009 року було віднесено до складу податкового кредиту по податку на додану вартість суми податку на додану вартість з вартості товару не використаного у господарській діяльності підприємства, а саме: мясна продукція в асортименті не була реалізована, факт реалізації згідно наданих до перевірки документів не доведений, проте був списаний зі складу підприємства.

При цьому, сторонами не заперечується сума податку на додану вартість, яка віднесена до податкового кредиту та наявність первинних бухгалтерських документів в її підтвердження, а тому у відповідності до вимог ч.3 ст.72 КАС України, такі обставини не доказуються, оскільки не викликають сумніву у суду.

У відповідності до вимог абзацу 1 п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Абзацом 3 зазначеного підпункту передбачено, що вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

Як передбачено абзацом 4 цього ж підпункту, у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, продовжується в абзаці 5 згаданого підпункту, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

У відповідності до вимог підп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

в інших випадках, визначених цим Законом.

Пунктами 4.1 та 4.3 ст.4 згаданого Закону передбачено відповідно:

база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).;

для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Згідно вимог підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Між позивачем (постачальник) та ТзОВ «Керера»(покупець) 15.02.2009 року укладено договір поставки №М-0406, згідно якого постачальник на умовах цього договору зобовязувався передати у власність покупцеві продукцію, а останній зобовязувався прийняти та оплатити продукцію за ціною вказаною у видатковій накладній.

Асортимент, кількість та ціна продукції погоджувалась між сторонами згаданого договору Додатками до договору - Протоколами погодження договірної ціни, які наявні в матеріалах справи.

В матеріалах справи наявні довіреності матеріально-відповідальних осіб, видаткові накладні, податкові накладні, виписки з банку про рух коштів по рахунках позивача, корінці ветеринарних свідоцтв та товарно-транспортні накладні, які в своїй сукупності вказують на те, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Керера»фактично відбувались.

При цьому, судом не можуть братись до уваги посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних під час проведення перевірки, оскільки в матеріалах справи такі наявні та про них позивач зазначав у запереченні на акт перевірки №606 від 17.12.2010 року.

Також, судом не беруться до уваги посилання відповідача на ознаки контрагента ТзОВ «Керера», як на підприємство, що має ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій з наданням послуг із безпідставного формування податкового кредиту третім особам, оскільки обставини на які посилається орган державної податкової служби (зняття з податкового обліку, скасування державної реєстрації та визнання банкрутом) мали місце після вчинення правочину (липень-вересень 2009 року) у травні-липні 2010 року.

В даному випадку, також належить зазначити, про те, що недобросовісність контрагента не може перекладатись на позивача.

На це також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03), а саме, що такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Не можна залишити поза увагою і посилання органу державної податкової служби на нікчемність згаданого правочину, які обґрунтовуються зловживанням правом, а саме: застосування угод та вчинення дій, які не мають іншої економічної мети крім мінімалізації сплати податків.

При цьому, суд виходив з наступних міркувань.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснии».

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

З приводу мінімізації податків та отримання податкової вигоди позивачем, суд зазначає наступне.

Орган державної податкової служби прийшов до висновку про те, що правочин між ТзОВ «Західноукраїнська аграрна компанія»та ТзОВ «Керера»є нікчемним, а тому в силу ст.216 ЦК України такий не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Як наслідок, при визначенні податкових зобовязань з податку на прибутку та податку на додану вартість орган державної податкової служби повинен був врахувати факт завищення валових доходів та податкових зобовязань з податку на додану вартість, сформованих позивачем за господарським зобовязанням поставки ТзОВ «Керера»мясопродуктів, оскільки кошти отримані від останнього ТзОВ «Західноукраїнська аграрна компанія»були включені до валового доходу, а податок на додану вартість, якій був в ціні товару включений до податкових зобовязань постачальника (позивача).

Обставини формування позивачем валових доходів та податкових зобовязань за правочином поставки підтверджуються наявними в матеріалах справи податковими деклараціями, рахунками бухгалтерського обліку, податковими накладними та виписками з банку по рахунках ТзОВ «Західноукраїнська аграрна компанія».

Оскільки ТзОВ «Західноукраїнська аграрна компанія»включила до валових доходів кошти отримані від ТзОВ «Керера»за договором поставки та сформувала податкові зобовязання з податку на додану вартість за даною господарською операцією, в його (позивача) діях відсутні обставини мінімізації податків та отримання податкової вигоди, а навпаки наявне збільшення обєкту оподаткування з податку на прибуток та податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Зазначені обставини, з врахуванням положень ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»суттєво вплинули б на суми визначених податкових зобовязань у спірних податкових повідомленнях рішеннях, за умови обґрунтованого та безстороннього підходу податкових інспекторів під час проведення перевірки.

У відповідності до вимог підп.2.3.4 п.2.3 Розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №925/11205 (чинного на час проведення перевірки)не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка»тощо).

З врахуванням того, що в матеріалах справи наявний наказ №12-інв від 30.09.2010 року ТзОВ «Західноукраїнська аграрна компанія» «Про проведення інвентаризації», яким наказано провести інвентаризацію мясної продукції на складі, та акт від 30.09.2010 року, яким не виявлено на складі продукції реалізованої ТзОВ «Керера», суд вважає, що без наявності підтверджуючих документів про використання запасів позивачем не у господарській діяльності висновки акта ґрунтуються на припущеннях.

За таких обставин, суд вважає, що орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав прийшов до висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства, які ґрунтувались на оцінці господарських операцій позивача та його контрагента ТзОВ «Керера».

Щодо визначення податкових зобовязань з податку на прибуток, на підставі порушень підп.5.2.1 п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Орган державної податкової служби вважає не підтвердженими відповідними бухгалтерськими документами валові витрати в сумі 1923709 грн. 00 коп., що стосується придбання балансової вартості купленої іноземної валюти.

Як передбачено підп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із абзацом 4 підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 згаданого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За даними головної книги та оборотно-сальдових відомостей, за 9-ть місяців 2009 року, ТзОВ «Західноукраїнська аграрна компанія»проводились розрахунки суми витрат в іноземній валюті у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат, обчислена у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно з положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.2, 7.3.3, 7.3.4, 7.3.5, 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Балансова вартість включається у склад валових витрат та обчислюється виходячи з комерційного курсу купівлі валюти і курсом Національного банку України.

За підсумками 9-ти місяців 2009 року нараховано 3969813 грн. 00 коп., з них включено у валові витрати та відповідно у рядок 04.1 Декларації по податку на прибуток 3134162 грн. 00 коп., різниця між нарахованою та відображеною балансовою вартістю іноземної валюти, яку слід було включити у згадану Декларацію становить 835651 грн. 00 коп.

Таким чином, позивачем занижено валові витрати, чим не дотримано вимог ст.7 та п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи деклараціями з податку на прибуток, бухгалтерськими рахунками та аудиторським висновком від 22.03.2011 року.

З огляду на викладене, орган державної податкової служби неправомірно прийшов до висновку про не підтвердження відповідними бухгалтерськими документами валових витрат в сумі 1923709 грн. 00 коп.

Щодо пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Як передбачено ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Частиною 1 статті 4 цього ж Закону передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

В матеріалах справи наявні контракти №49/09 від 24.03.2009 року, №19/09 від 16.01.2009 року, №45/09 від 11.03.2009 року, №116/09 від 31.08.2009 року та №52/09 від 02.04.2009 року, які укладені між позивачем та його контрагентами (нерезидентами) на поставку мясо-продукції із-за кордону.

З врахуванням того, що продукція від нерезидентів не була поставлена в строки передбачені наведеними нормами Закону, органом державної податкової службу нараховано пеню.

При цьому, як вбачається з мотивів позовної заяви ТзОВ «Західноукраїнська аграрна компанія»не погоджується з відповідачем лише щодо нарахування пені за невиконання у визначені строки контракту №49/09 від 24.03.2009 року, оскільки не враховано обєктивні причини неповернення товару, а саме крадіжки.

Дані посилання позивача не можуть братись судом до уваги, оскільки статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких пеня не нараховується.

Серед визначених в статті 4 згаданого Закону підстав такої підстави, як крадіжки немає.

Більше того, крадіжка не може бути обєктивною підставою, за наявності якої пеня б не нараховувалась, оскільки волевиявлення позивача щодо звернення до Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України не було обмежено.

Щодо нарахування пені по інших контрактах, то судом порушень зі сторони відповідача не виявлено.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про скасування рішення про результати розгляду первинної скарги №6552/10/25-005/540 від 12.03.2011 року і про визнання протиправними дій, які полягають у викладенні в акті перевірки №3116/23-1/320181144 від 01.12.2010 року та у рішенні про результати розгляду первинної скарги №6552/10/25-005/540 від 12.03.2011 року неправдивих висновків про ненадання первинних документів, безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Керера».

Як вбачається зі змісту ст.2 КАС України, захист прав, свобод та інтересів повязаний з їх порушенням з боку субєктів владних управлінських функцій.

При цьому, спірні дії та рішення про результати розгляду первинної скарги, не тягнуть за собою негативних наслідків для позивача, не встановлюють для нього нових прав та обовязків, а тому такі не порушують його прав, свобод та інтересів.

З врахуванням викладеного та того, що дії по викладенню в акті перевірки висновків та спірне рішення про результати розгляду первинної скарги були підставами для прийняття оспорених позивачем податкових повідомлень-рішень, які порушують права позивача та під час розгляду яких дається оцінка правомірності висновків органу державної податкової служби, суд вважає, що в задоволенні позову у цій частині належить відмовити.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2010 року за №0000822301/0, від 30.03.2011 року за №0000212301 та за №0000152301. В іншій частині в задоволенні позову належить відмовити.

При цьому, у відповідності до вимог ст.162 КАС України в резолютивній частині постанови, суд вважає за необхідне зазначити про протиправність податкових повідомлень-рішень в частині задоволених позовних вимог.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Червонограді Львівської області від 27.12.2010 року за №0000822301/0, від 30.03.2011 року за №0000212301 та за №0000152301.

3.В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західноукраїнська аграрна компанія», що знаходиться за адресою Львівська область, м.Червоноград, вул.Львівська, 19, (код ЄДРПОУ 32018144), 1 грн. 25 коп. сплаченого судового збору.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

6.Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 вересня 2011 року.

Суддя В.Я.Мартинюк