Постанова № 18337931, 26.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/14215/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Давиденко Т.В.

при секретаріПавленко М.С.

Приміщення суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання Павленко М.С.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 довір. від 23.06.2011 року № 41/1-8-678

від відповідача не з'явились

від прокурора Григорєва О.В.

розглянувши позовну заяву Донецько-Ясинуватського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області

до відповідача Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3

про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700 грн.

ВСТАНОВИВ:

Донецько-Ясинуватський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України в собі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700 грн.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області при проведенні перевірки транспортного засобу, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 встановлене порушення законодавства на автомобільному транспорті при здійсненні діяльності, повязаної з вантажними перевезеннями, а саме, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», про що фахівцем інспекції складений акт від 18.03.2011 року № 222621.

На підставі зазначеного акту перевірки 18.04.2011 року Територіальним управлінням винесена постанова № 127454 про застосування фінансових санкцій в сумі 1700 грн., яка відповідачем у добровільному порядку та у встановлені строки не сплачена.

Враховуючи викладене, просить стягнути з відповідача зазначену суму боргу.

Представник позивача та прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та просив суд позовну заяву задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за участі його представника не надав.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши представника позивача та прокурора, суд встановив.

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_3 зареєстрований рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 02.12.2008 року, місце проживання: АДРЕСА_1 та внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

18.03.2011 року Інспектором ТУ ГДІ в Донецькій області здійснена перевірка транспортного засобу, який належить ОСОБА_3 за результатами якої складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 18.03.2011 року № 222621.

Під час перевірки встановлено, що водій ОСОБА_3 надавав послуги з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, не оформлений дозвіл, який видається компетентними уповноваженими органами України у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень.

В пояснення з приводу зазначеного порушення водій ОСОБА_4 зазначає, що дозвіл при виїзді наданий не був (а.с. 8).

У звязку з встановленими порушеннями ТУ ГДІ на автомобільному транспорті у Донецькій області винесена постанова від 18.04.2011 року № 127454 про застосування до СПД ОСОБА_3 фінансових санкцій в сумі 1700 грн.

Сума фінансових санкцій ОСОБА_3 у добровільному порядку не сплачена.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить стягнути суму штрафу в розмірі 1700 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт».

Згідно ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень.

Урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті відповідно до п. 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 року № 1190, є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція), що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується.

Згідно з п. 4 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті Головавтотрансінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів та державний контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за наявністю відповідної ліцензії та ліцензійної картки на транспортний засіб суб'єкта господарювання.

Головавтотрансінспекція має право перевіряти додержання суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів, що передбачено п. 5 Положення.

Згідно п. 8 Положення Головавтотрансінспекція для виконання покладених на неї завдань може за погодженням з Міністром транспорту та зв'язку утворювати територіальні органи у межах граничної чисельності працівників Головавтотрансінспекції.

Таким чином, позивач у справі - субєкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері додержання субєктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту.

Згідно п. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладений обовязок представляти інтереси держави у випадках, передбачених законом.

Статтею 20, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачена можливість звернення прокурора до суду з заявою про захист прав та законних інтересів держави.

Як встановлено під час перевірки, відповідач надавав послуги з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, не оформлений дозвіл, який видається компетентними уповноваженими органами України у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є:

- для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є:

- для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

У разі перевезення небезпечних вантажів обов'язковими документами для водія є:

- свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів;

- свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;

- письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайних ситуацій.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, які здійснюються на договірних умовах чи для власних потреб, обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, в порушення зазначеної норми Закону відповідач не забезпечив наявності оформленого дозволу, який видається компетентними уповноваженими органами України у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567.

Відповідно до п. 20 Порядку за результатами планової або позапланової перевірки за місцезнаходженням суб'єкта господарювання складається акт за формою згідно з додатком 2.

Акт складається у двох примірниках, кожен з яких підписується посадовими особами, що провели перевірку, та посадовою особою суб'єкта господарювання або фізичною особою - суб'єктом господарювання (далі - уповноважена особа суб'єкта господарювання). Один примірник акта передається уповноваженій особі суб'єкта господарювання, щодо якого було проведено перевірку, інший - до органу державного контролю.

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації вантажних перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Як зазначалось раніше, в акті перевірки відображені порушення відповідачем норм ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до п. 22 Порядку у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Як вбачається з акту перевірки, він підписаний водієм транспортного засобу та посадовими особами, що проводили перевірку.

Згідно п. 26 Порядку справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, на адресу ОСОБА_3 23.03.2011 року рекомендованою кореспонденцією направлений лист від 22.03.2011 року про розгляд справи СПД ОСОБА_3 у Територіальному управлінні Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області, від 18.04.2011 року про виявлення 18.03.2011 року порушень законодавства про автомобільний транспорт, отриманий 26.03.2011 року особисто.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Оскільки під час перевірки територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області встановлене порушення законодавства про автомобільний транспорт, позивачем правомірно застосовані до відповідача фінансові санкції на підставі зазначеної норми Закону.

Пунктом 29 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначено, що копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

Як зазначалось раніше, копія постанови направлена на адресу відповідача 21.07.2011 року.

Згідно п. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідач не скористався наданим йому чинним законодавством правом оскаржити рішення Територіального управління Головної автомобільної інспекції в Донецькій області та у добровільному порядку зазначену суму боргу не сплатив.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач обґрунтовано звернувся до суду з позовною заявою про стягнення суми фінансових санкцій, тому позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про автомобільний транспорт», ст. 2-15, 17-18, 33-35, 69-71, 79, 86, 94, 104-107, 122, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Донецько-Ясинуватського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700 грн. задовольнити.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1) на користь державного бюджету (р/р 31112106700002 ГУ ДК Донецької області МФО 834016 ОКПО 23977045 код 21081100) суму фінансових санкцій в розмірі 1700 грн.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У судовому засіданні 26.09.2011 року проголошений повний текст постанови.

Суддя Давиденко Т.В.