Постанова № 18300583, 19.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2011 № 15/062-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Шапрана В.В.

при секретарі: Браславській А.В.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 (дов. від 23.12.2010 № 187/10),

від відповідача - ОСОБА_2 (дов. від 16.09.2011 № 207),

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної

компанії «Нафтогаз України»

на рішення

Господарського суду Київської області

від 22.07.2011 р.

у справі № 15/062-11 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної

компанії «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства «Виробниче управління

житлово-комунального господарства - 1»

про стягнення 364847,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства - 1» про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений природний газ у розмірі 270642,82 грн., пеню у розмірі 21014,71 грн., 54368,80 грн. інфляційних втрат та 18821,35 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.07.2011 р. у справі №15/052-11 визнано недійсним п. 7.10 договору №06/09-1325 ТЕ-17 від 23.09.2009 р. поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, укладеного між дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством «Виробниче управління житлово-комунального господарства - 1». Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 0,01 грн. боргу, 37689,77 грн. інфляційних втрат, 18821,35 грн. 3% річних, 565,11 грн. державного мита та 36,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 270642,81 грн. боргу провадження у справі припинено. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати в частині відмови в стягненні інфляційних втрат, пені та визнання недійсним пункту 7.10 договору поставки природного газу №06/09-1325-ТЕ-17 від23.09.2009 р. та прийняти нове, яким позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та пені задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

23.09.2009 р. між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», як постачальником та Комунальним підприємством «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1», як покупцем, було укладено договір № 06/09-1325 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопстачання.

Відповідно до п.п. 1.1., 2.1. вказаного договору, постачальник зобовязується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобовязується прийняти від постачальника та оплатити природний газ з 01 жовтня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. в обсязі до 770 тис. куб.м., в тому числі по місяцях: жовтень 80 тис.куб.м., листопад 310 тис. куб.м., грудень 380 тис.куб.м.

Пунктом 4.3 договору визначено, що обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця, з урахуванням п. 3.5.1 договору.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що обсяг газу, визначений згідно з п. 4.3 договору, є підставою для визначення обсягу газу переданого за цим договором в пунктах приймання-передачі. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та споживачем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобовязується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів прийманняпередачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що ціна за 1000 куб. м. природного газу 727,32 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 827,78 грн.

Згідно п. 6.1. договору, оплата вартості газу згідно п. 5.1 проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 11.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р., а в частині розрахунків за газ до повного їх здійснення.

21.12.2009 р. між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 1 до договору від 23.09.2009 р. № 06/09-1325 ТЕ-17 поставки природного газу, згідно якої пункт 2.1. договору доповнено підпунктом 2.1.1. в наступній редакції: «2.1.1. постачальник передає покупцю в період з 01.01.2010р. по 30.04.2010р. газ в обсязі до 1420 тис. куб. м., в тому числі по місяцях: січень 480 тис. куб. м., лютий 450 тис. куб. м., березень 350 тис. куб. м., квітень 140 тис. куб. м.». Пункт 11.1 договору викладено в наступній редакції: «11.1 Цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009 р. по 30.04.2010 р., а в частині розрахунків за газ до повного їх здійснення».

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору та додаткової угоди до нього позивачем протягом жовтня-грудня 2009 року та січняквітня 2010 року було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 1387772,82 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу від 31.10.2009 р., від 30.11.2009 р., від 31.12.2009р., від 31.01.2010 р., 28.02.2010 р., від 31.03.2010 р., від 30.04.2010р., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду першої інстанції, відповідач частково виконав свої зобовязання по оплаті поставленого природного газу, сплативши позивачу 1117130,00 грн. Заборгованість за поставлений природний газ у сумі 270642,82 грн. була відповідачем несплачена.

Під час розгляду даної справи у суді першої інстанції представником відповідача було надано платіжне доручення № 2 від 04.07.2011 р. з призначенням платежу «договір № 06/09-1325 ТЕ-17», з якого вбачається, що відповідачем 04.07.2011 р. було погашено заборгованість перед позивачем в сумі 270642,81 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачем погашено суму заборгованості 270642,81 грн., то провадження у справі в частині стягнення 270642,81 грн. боргу підлягає припиненню на підставі ч. 1 ст. 80 ГПК України, у звязку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 0,01 грн. залишилась не сплаченою.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 0,01 грн. відповідає фактичним обставинам справи, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 0,01 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 54368,80 грн. інфляційних втрат та 18821,35 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Позивач просить стягнути з відповідача 54368,80 грн. інфляційних втрат, що нараховані за загальний період з листопада 2009 р. по квітень 2011 р.

Оскільки зобовязання з оплати отриманого газу за актом за жовтень 2009 р. мало бути виконане до 10.11.2009 р., то інфляційні втрати за період з 01.11.2009 р. по 30.11.2009 р. на суму боргу, що виникла 11.11.2009 р. (менше місяця) стягненню не підлягають.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, виконаним судом першої інстанції, інфляційні втрати, які нараховані на заборгованість, яка існувала протягом всього місяця:

за період з 01.12.2009 р. по 31.12.2009 р. на суму заборгованості з несплаченого природного газу 777,26 грн. становить 7,00 грн.;

за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2010 р. на суму заборгованості з несплаченого природного газу 61484,03 грн. становить 1106,71 грн.;

за період з 01.02.2010 р. по 28.02.2010 р. на суму заборгованості з несплаченого природного газу 335670,26 грн. становить 6377,73 грн.;

за період з 01.03.2010 р. по 31.03.2010 р. на суму заборгованості з несплаченого природного газу 609880,10 грн. становить 5488,92 грн.;

за період з 01.04.2010 р. по 30.04.2010 р. на суму заборгованості з несплаченого природного газу 750999,63 грн. становить (- 2253,00 грн.);

за період з 01.05.2010 р. по 31.05.2010 р. на суму заборгованості з несплаченого природного газу 709005,72 грн. становить (- 4254,03 грн.);

за період з 01.06.2010 р. по 30.06.2010 р. на суму заборгованості з несплаченого природного газу 535732,82 грн. становить (-2142,93 грн.);

за період з 01.07.2010 р. по 31.07.2010 р. на суму заборгованості з несплаченого природного газу 475332,82 грн. становить (-950,67 грн.);

за період з 01.08.2010 р. по 31.08.2010 р. на суму заборгованості з несплаченого природного газу 420592,82 грн. становить 5047,11 грн.;

за період з 01.09.2010 р. по 30.09.2010 р. на суму заборгованості з несплаченого природного газу 407592,82 грн. становить 11820,19 грн.;

за період з 01.10.2010 р. по 31.10.2010 р. на суму заборгованості з несплаченого природного газу 331492,82 грн. становить 1657,46 грн.;

за період з 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р. на суму заборгованості з несплаченого природного газу 278642,82 грн. становить 3065,07 грн.;

за період з 01.01.2011 р. по 30.04.2011 р. на суму заборгованості з несплаченого природного газу 270642,82 грн. становить 12720,21 грн.;

Отже, колегія суддів погоджується з розрахунком місцевого господарського суду та приходить до висновку, що загальна сума інфляційних втрат, які нараховані на суму заборгованості з поставленого природного газу становить 37689,77 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 18821,35 грн., які нараховані з 11.11.2009 р. по 01.06.2011 р., то розрахунок 3% річних є арифметично вірним.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 37689,77 грн. інфляційних втрат та 18821,35 грн. 3% річних.

В звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 06/09-1325 ТЕ -17 від 23.09.2009 р. поставки природного газу позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 21014,71 грн. пені за період з 01.12.2010 р. по 01.06.2011р.

Пунктами 7.2, 7.10 договору № 06/09-1325 ТЕ -17 від 23.09.2009 р. передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору він зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена норма надає сторонам за договором право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та повязується законом з днем, коли зобовязання мало бути виконане.

З матеріалів справи вбачається, що зобовязання з оплати отриманого газу мало виконуватись відповідачем до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору), а отже прострочення платежу за кожний неоплачений місяць починається з 11 числа відповідного місяця. При цьому, позивачем нараховується пеня в період з 01.12.2010р. по 01.06.2011р., протягом шести місяців, що передують зверненню з позовом, з посиланням на п. 7.10 договору.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Слід зазначити, що в даному випадку, виходячи із змісту договору, момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій починається з 11 числа наступного за місяцем поставки, який неоплачений, тобто від дня, коли позивач дізнався про порушення свого права, а відтак, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, саме з 11 числа місяця + 6 місяців повинна обчислюватися пеня, а не з 01.12.2010 р. по 01.06.2011 р., як зазначає позивач.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як зазначалось вище, позивачем нараховано пеню в період з 01.12.2010р. по 01.06.2011 р.

З огляду на вищезазначене, у позивача зявляється право на нарахування пені, з 11 числа наступного за місяцем поставки, який неоплачений, тобто від дня коли позивач дізнався про порушення свого права, а відтак, саме з 11 числа місяця + 6 місяців повинна обчислюватися пеня.

Враховуючи, що згідно п. 6.1. договору оплата здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки, тобто помісячно, а тому момент прострочення відповідачем виконання зобовязання слід встановлювати щодо кожного платежу за місяць окремо і нараховувати пеню на суму боргу по кожному місяцю поставки окремо з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.06.2008року у справі №15/360-07 та від 06.08.2009року у справі № 5/634-08.

Відтак, господарський суд Київської області, перевіривши обсяги, вартість та ступінь оплати відповідачем поставок природного газу в кожному місяці окремо дійшов вірного висновку, що в період заявлений позивачем до стягнення пені не входить жоден місяць поставки природного газу, оскільки початок нарахування пені за неоплачений газ, отриманий навіть у квітні 2010 р. (останній місяць поставки природного газу), починається з 11.05.2010 р. та закінчується 11.11.2010 р., в той час як 01.12.2010 р. є датою початку періоду нарахування пені заявленого позивачем.

Колегія суддів, здійснивши розрахунок, виконаний за допомогою інформаційно-аналітичної системи «Ліга: Закон Еліт», приходить до висновку про те, що сума пені, у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 06/09-1325 ТЕ -17 від 23.09.2009 р. поставки природного газу, становить 23445,82 грн. за період з 11.05.2010 р. по 11.11.2010р.

Проте, оскільки апеляційний господарський суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, то колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 21014,71 грн. підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем.

Щодо визнання рішенням місцевого господарського суду недійсним пункту 7.10 договору №06/09-1325 ТЕ-17 від 23.09.2009 р., то колегія суддів не погоджується з вказаним висновком, враховуючи наступне.

Визнання господарськими судами з власної ініціативи договорів недійсними і такими, що втратили чинність, поза межами заявлених позивачем вимог суду суперечить конституційному принципу диспозитивності сторін судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 19.11.2002 р. за позовом СП «МН ЕКСІМ» до ТОВ «Сантанна» за участю третіх осіб: МО України та МПП «Антар», про внесення змін до договору про реінвестування будівництва.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Зважаючи на обґрунтованість окремих доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2011 р. у справі №15/062-11 не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому повинно бути скасоване в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми пені та визнання недійсним пункту 7.10 договору №06/09-1325 ТЕ-17 від 23.09.2009 р.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито покладається у спорах на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2011р. у справі №15/062-11 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» (09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Леніна, 20-А, код ЄДРПОУ 35088890) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 0,01 грн. боргу, 37689 (тридцять сім тисяч шістсот вісімдесят девять) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 18821 (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять одна) грн. 35 коп. 3% річних, 21014 (двадцять одна тисяча чотирнадцять) грн. 71 коп. пені.

Стягнути з Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» (09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Леніна, 20-А, код ЄДРПОУ 35088890) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 775 (сімсот сімдесят пять) грн. 37 коп. державного мита, 50 (пятдесят) грн. 14 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 129 (сто двадцять девять) грн. 34 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

В частині стягнення 270642,81 грн. боргу провадження у справі припинити.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.

Справу №15/062-11 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяАлданова С.О.

СуддіДикунська С.Я.

Шапран В.В.