Постанова № 18385182, 13.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2011 № 4/230

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Сотнікова С.В.

суддів: Суліма В.В.

Дзюбка П.О.

за участю секретаря Маковея Ю.І.

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (дов. 22.04.2011),

від відповідача ОСОБА_2. (дов. від 27.05.2011),

Черненко Ж.М. голова правління,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2011р.

у справі № 4/230 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”

до Житлово-будівельного кооперативу “Мотозаводець-2”

про стягнення 233 449,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 у справі № 4/230 позов задоволено частково. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу “Мотозаводець-2” на користь Публічного акціонерного товариства “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” 89 252,46 грн. основного боргу, 1202,07 грн. пені, 8 407,83 грн. індексу інфляції, 2 488,44 грн. 3% річних, 2213,50 грн. державного мита та 224,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 120 000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено. В решті позовних вимог про стягнення пені, індексу інфляції та 3% річних відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2011 у справі № 4/230 в частині відмови у позовних вимогах про стягнення 8407,83 грн. інфляційної складової боргу, 2488,00 грн. 3% річних, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову в цій частині в повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2001 між Публічним акціонерним товариством “Київенерго” (Енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом “Мотозаводець-2” (Абонент) укладено Договір № 8262015 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі Договір).

Предметом Договору згідно п. 1.1 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору Енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати.

Пунктом 2.3.2 встановлено, що абонент зобовязується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.

Додатком № 4 (п. 2, 3) сторони узгодили, що Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату Абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо Абонент розраховується за показниками приладу обліку, йому предявляються до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується Абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Пунктом 3.5 узгоджено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду Енергопостачальна організація нараховує Абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Згідно п. 8.1, 8.4 Договору, він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Доказів на підтвердження припинення дії Договору господарському суду не надано, а отже він є діючий та обовязковий для сторін в силу ст. 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобовязання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Згідно з частинами 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Частиною 7 зазначеної статті Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

На виконання умов Договору позивач поставляв відповідачу, а останній спожив теплову енергію за період з 01.11.2008 по 01.04.2011.

Відповідач свої зобовязання з оплати виконав частково у звязку з чим становм на 01.04.2011 утворилась заборгованість на загальну суму 209 252,46 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії, відомостями обліку споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу.

Після порушення провадження у даній справі протягом травня-червня 2011 року сплатив 120 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученнями та виписками з розрахункового рахунку (т. 1 а.с. 103-105).

Таким чином, на дату прийняття оскаржуваного судового рішення заборгованість відповідача складає 89 252,46 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 89 252,46 грн. підлягають задоволенню, а в частині стягнення 120 000,00 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення на підставі пункту 3.5 Додатку №4 до Договору пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочки платежу в загальному розмірі 2404,15 грн.

Пунктом 3.5 Додатку №4 до Договору передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду Енергопостачальна організація нараховує Абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Статтею 230 Господарського кодексу України (ГК України) визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (ч. 1).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що відповідач зобовязаний сплатити позивачу за невиконання зобовязання з оплати пеню згідно п. 3.5 Додатку №4 до Договору.

Разом з тим, згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідач просив суд першої інстанції зменшити розмір пені, три відсотки річних та інфляційну складову богу, нарахованих у звязку з неналежним виконанням умов Договору, посилаючись на наступні обставини: відповідач синхронно сплачує протягом року заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірах, які передбачені чинними тарифами; чинні тарифи та процедури їх сплати наперед передбачають наявність заборгованості після опалювального сезону; ЖБК «Мотозаводець-2» є неприбутковою некомерційною організацією, метою діяльності якої не є отримання прибутку, отже знайти кошти на відшкодування збитків не уявляється можливим; відсутність збитків, нанесених позивачу; дії спрямовані відповідачем на зменшення наявної заборгованості ( в травні червні 2011р. було сплачено 120 000,00грн.), про що свідчать акти звірки взаєморозрахунків.

Керуючись нормою процесуального закону та на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пеня, яка підлягає стягненню з відповідача має бути зменшена до 1202,07 грн. враховуючи часткове виконання відповідачем зобовязання з оплати спожитої теплової енергії протягом дії Договору та беручи до уваги ті обставини, що відповідач є субєктом житлово-комунального господарства, в тому числі з забезпечення населення житлово-комунальними послугами.

Крім пені, позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування на суму основного боргу та три відсотки річних від заборгованості.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, зазначені нарахування не є штрафними санкціями, які встановлені главою 49 Цивільного кодексу України, а отже не можуть бути зменшені на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, яким передбачено право господарського суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, апеляційна колегія погоджується з доводами позивача, викладеними у апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права в частині відмови у позовних вимогах про стягнення інфляційної складової боргу та трьох відсотків річних.

Оскільки, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування на суму основного боргу у звязку з прострочкою виконання боржником грошового зобовязання є правом кредитора та не є неустойкою колегія суддів вважає обгрунтованими позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних збитків в повному обсязі, а саме 4976,89 грн. та 16815,66 грн. відповідно.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних збитків.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У звязку з частковим скасуванням оскаржуваного рішення підлягають зміні розподіл судових витрат.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2334,45 грн. витрат по оплаті державного мита та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 108,97 грн. за розгляд справи в апеляційному господарському суді, а всього 2679,42 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 101, 103 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 у справі № 4/230 скасувати в частині розподілу судових витрат та відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних. 3. Прийняти в цій частині нове рішення.

4. Позовні вимоги задовольнити.

5. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Мотозаводець-2” (04060, м. Київ, вул. Щусєва, 8-А, код ЄДРПОУ 23492135) на користь Публічного акціонерного товариства “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 16815 (шістнадцять тисяч вісімсот пятнадцять) грн. 66 коп. індексу інфляції, 4976 (чотири тисячі девятсот сімдесят шість) грн. 89 коп. 3% річних, 2679 (дві тисячі шістсот сімдесят дев'ять) грн. 42 коп. судових витрат.

6. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 у справі № 4/230 залишити без змін.

7. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 4/230 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддяСотніков С.В.

СуддіСулім В.В.

Дзюбко П.О.