Постанова № 18300458, 20.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2011                                                                                           № 55/141

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Вербицької О.В.

суддів:           Буравльова С.І.

          Андрієнка В.В.

при секретарі:           Гордієнко Л.М.

за участю представників:          позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу          

Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлооблбуд"

на рішення          господарського суду міста Києва

від          02.06.2011 року

у справі          № 55/141 (суддя – Ягічева Н.І.)

за позовом          Відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат № 3"

до          Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлооблбуд"

про          стягнення 106 239,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2011 року у справі № 55/141 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат № 3" (далі – позивач, ВАТ "ДБК-3") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлооблбуд" (далі – відповідач, ТОВ "Житлооблбуд") про стягнення 106 239,30 грн. – позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Житлооблбуд" на користь ВАТ "Домобудівний комбінат №3" суму попередньої оплати у розмірі 93 094,24 грн., пені – 9 920,28грн., 3% річних у розмірі – 688,64 грн. та інфляційні нарахування у розмірі – 2 513,54 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ "Житлооблбуд" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 год. 45 хв. 20.09.2011 року.

22.08.2011 року через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого ВАТ "Домобудівний комбінат № 3" просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

20.09.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції представники сторін не з'явилися. Проте, були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, що підтверджується реєстром відправленої кореспонденції Київського апеляційного господарського суду та повідомленням про вручення поштового відправлення кореспонденції суду, про причини неявки суд не повідомили.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Оскільки, сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористалися своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України та виходячи з того, що явка не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов’язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 20.09.2011 року за відсутності вказаних представників.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ "Житлооблбуд" підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2009 року між ВАТ "ДБК-3" (замовник) та ТОВ "Житлооблбуд" (постачальник) було укладено договір № 277 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1., предметом договору є поставка постачальником і передача у власність замовнику керамічної плитки (далі - продукція), кількість та вартість якої визначається згідно специфікації та/або рахунками-фактурами, які є невід’ємними частинами договору, на умовах часткової попередньої оплати, по ж/б № 16 та 16-а, Позняки, 2-й мікрорайон.

Згідно п. 2.2. договору термін поставки визначено 30 днів з дня надходження попередньої оплати на поточний рахунок або у касу постачальника.

Відповідно до п. 4.3. договору розрахунки здійснюються шляхом переказу вартості продукції на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури в два етапи:

- 1 етап – попередня оплата (аванс) в розмірі 75% вартості продукції –протягом п’яти робочих днів з дня виставлення рахунку-фактури;

- 2 етап – остаточний розрахунок протягом п’яти робочих днів з дати поставки продукції.

Відповідно до п. 7.4. договору, за несвоєчасну поставку продукції постачальник сплачує замовнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день поставки, від вартості не поставленої продукції, за кожен день її прострочення.

Цей Договір діє з дня підписання його сторонами і до 31.12.2010 року (п. 8.4. договору).

Згідно з специфікацією № 1 до договору загальна сума поставки плитки керамічної визначена в сумі 459 229,50 грн.

На виконання умов договору, позивач платіжними дорученнями № 884/5 від 23.11.2009 року на суму 80 000,00 грн., № 195/5 від 26.02.2010 року на суму 280000,00 грн. та № 195/5 від 02.03.2010 року на суму 40000,00 грн. перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 400000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов’язання по поставці товару виконав частково, а саме поставив товар на загальну суму 306905,76 грн., в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі – 93094,24 грн.

09.11.2010 року позивач звернувся до відповідача з повідомленням-вимогою № 09-1673 щодо повернення грошових коштів в тому числі за договором № 277 у розмірі 93 094,24 грн. Зазначена вимога ВАТ "ДБК-3" залишена без відповіді.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), є господарський договір.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України та ч. 2 ст. 712 ЦК України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі–продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання визначені в ст. 611 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

В свою чергу ч. 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи те, що позивач сплатив за поставку товару за специфікацією № 1 до договору 400 000,00 грн., то позивачем виконано умову про належний розмір попередньої оплати, а тому відповідач мав поставити товар за специфікацією № 1 до договору протягом 30 днів з дня надходження попередньої оплати на поточний рахунок.

Колегією суддів встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо поставки продукції, проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, взятих на себе зобов’язань по поставці продукції не виконав.

Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт недопоставки продукції, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення 93 094,24 грн. суми попередньої оплати за договором.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 ГК України).

В силу ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Колегією суду враховується, що відповідачем порушено зобов’язання за договором, а тому судом першої інстанції відповідно до норм чинного законодавства задоволено позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 9920,28 грн.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі – 688,64 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі – 2 513,54 грн., з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищевказана норма чинного законодавства передбачає можливість нарахування та стягнення 3% річних та індексу інфляції виключно щодо прострочення виконання грошового зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суду вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позову щодо стягнення 3% річних у розмірі – 688,64 грн. та інфляційних нарахувань – 2 513,54 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України, як таке, що прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до вимог п. 10 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог за правилами ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлооблбуд" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2011 року у справі № 55/141 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат № 3" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлооблбуд" про стягнення 106 239,30 грн. – скасувати в частині стягнення 3% річних у розмірі – 688,64 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі – 2 513,54 грн.

Прийнятти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат № 3" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлооблбуд" про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань – відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлооблбуд" (03680, м. Київ, вул. Боженка, 31, код ЄДРПОУ 33737208) на користь Відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат № 3" (02061, м. Київ, проспект Відрадний, 103, код ЄДРПОУ 04012773) 1 030 (одну тисячу тридцять) грн. 10 коп. – державного мита, 228 (двісті двадцять вісім) грн. 82 коп. – витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2011 року у справі № 55/141 – залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлооблбуд" – без задоволення.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат № 3" (02061, м. Київ, проспект Відрадний, 103, код ЄДРПОУ 04012773) 930 (дев’ятсот тридцять) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлооблбуд" (03680, м. Київ, вул. Боженка, 31, код ЄДРПОУ 33737208) 16 (шістнадцять) грн. 13 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

Зобов’язати господарський суд міста Києва видати відповідні накази.

Справу № 55/141 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Вербицька О.В.

Судді                                                                                          Буравльов С.І.

                                                                                          Андрієнко В.В.