Постанова № 18300434, 06.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2011                                                                                           № 48/130

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рудченка С.Г.

суддів:           Поляк О.І.

          Кропивної Л.В.

при секретарі:           Чуприні І.В.

за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 06.07.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2011 (підписане 10.05.2011),

у справі          № 48/130 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євраліс Семенс Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро»

про стягнення 1847691, 93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євраліс Семенс Україна» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» про стягнення 1847691, 93 грн. заборгованості за договором поставки № 1027 від 20.04.2010.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.04.2011 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євраліс Семенс Україна» 1755912, 32 грн. заборгованості, 61456, 93 грн. інфляційних збитків, 28133, 83 грн. 3% річних, 18455, 03 грн. державного мита та 235, 72 грн. витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою № 20-1/05 від 20.05.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення штрафних санкцій та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник апеляційної скарги посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Так, зокрема, відповідач вказує на те, що він визнає основну заборгованість за договором, проте не погоджується з нарахуванням будь-яких штрафних санкцій, оскільки ним не були емітовані та передані позивачу до встановленого договором строку векселі, а тому неможливо встановити дату платежу за векселем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 22.06.2011 за участю уповноважених представників сторін.

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні, призначеному на 22.06.2011, було оголошено перерву.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх законними та обґрунтованими, через відділ документального забезпечення суду подав клопотання № 05-1/07 від 05.07.2011 про зупинення провадження у справі, в задоволенні якого колегією суддів було відмовлено у зв’язку з відсутністю відомостей про прийняття апеляційної скарги у справі № 3/056-11 до провадження.

Представник позивача в судовому засіданні надав відзив б/н від 22.06.2011, в якому заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євраліс Семене Україна» (позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Arpo» (відповідач/покупець) був укладений договір поставки № 1027 від 20.04.2010, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві на умовах FCA - с. Білозір'я, Черкаська обл. або FCA Велика Димерка, Київська обл. (згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2000) товари (надалі іменуються «товари») за номенклатурою, та в строки відповідно до специфікацій (надалі іменується «специфікації»), які є додатками до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену договором вартість в строки та в порядку, передбаченому договором. Вартість товару визначається сторонами як договірна, загальна сума договору встановлюється відповідно до специфікацій і визначається як арифметична сума за специфікаціями, що є невід'ємними частинами цього договору (а.с. 13-17).

Відповідно до п.п. 2.5, 2.6 договору покупець зобов'язаний прийняти товар у строки, визначені у специфікаціях до цього договору. Здійснити оплату за придбаний товар згідно умов статті 3 даного договору.

Згідно із п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору покупець здійснює попередню оплату, яка розраховується згідно п. 1.2. Оплата здійснюється у строки, вказані у додатках до цього контракту. Відвантаження товару постачальником здійснюється за умови виконання п. 3.1 ( за рішенням продавця).

Пунктом 8.3 Договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Специфікаціями № 1 від 20.04.2010, № 2 від 30.04.2010, № 3 та № 4 від 06.05.2010 до договору сторонами погоджено найменування, кількість, ціну, суму та строки оплати товарів, що поставлялися позивачем відповідачу за договором (а.с. 18-21).

На виконання умов договору та на підставі специфікацій, у період з 21.04.2010 по 07.05.2010 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2 405 128, 32 грн., що підтверджується видатковими накладними № 73_155 від 21.04.2010 на суму 56406, 00 грн., № 182 від 30.04.2010 на суму 228480, 00 грн., №182 від 30.04.2010 на суму 485520, 00 грн., № 93_195 від 07.05.2010 на суму 684702, 72 грн., № 91_198 від 07.05.2010 на суму 153729, 60 грн., № 91_199 від 07.05.2010 на суму 435720, 00 грн., № 91_200 від 07.05.2010 на суму 360570, 00 грн. та товарно-транспортними накладними (а.с. 22-34).

Вказані накладні підписані повноважною особою відповідача, що підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 35-37).

Відповідачем частково було повернуто позивачу отриманий за вказаними видатковими накладними товар на загальну суму 417 810, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними (повернення) № ВП-0000002 та № ВП-0000003 від 17.05.2010, а також частково оплачено поставлений позивачем товар на суму 231 406, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача (а.с. 38-43).

Претензією № 1 від 31.12.2010 позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість за договором поставки у сумі 1 755 912, 32 грн. (а.с. 79-80).

У відповідь на дану претензію листом № 1 від 31.12.2010 відповідач повідомив позивача про визнання заборгованості за договором у сумі 1 755 912, 32 грн. (а.с. 81)

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим на підставі ст. 193, 265 Господарського кодексу України та ст.ст. 526, 692 Цивільного кодексу України просить стягнути заборгованість у сумі 1 755 912, 32 грн.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов’язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було встановлено вище, факт поставки та отримання товару підтверджується видатковими накладними, підписаними повноважним представником відповідача, згідно довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

При цьому товар, поставлений згідно договору на підставі специфікації № 1 на суму 56 406, 00 грн. був повністю оплачений відповідачем 20.04.2010, що підтверджується банківською випискою та не є предмет спору у справі.

За таких обставин, дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, враховуючи визнання відповідачем основної суми заборгованості за договором поставки та відсутність доказів сплати грошових коштів за отриманий товар, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 1 755 912, 32 грн.

Посилання відповідача на ненастання строку виконання грошового зобов'язання за договором, колегією суддів відхиляється, виходячи з наступного.

Відповідно до специфікацій № 2 від 20.04.2010, № 3 від 06.05.2010 , № 4 від 06.05.2010 суму заборгованості по специфікації покупець сплачує за допомогою вексельної форми розрахунку з наступними характеристиками: емітент ТОВ «ТАТ-Агро» (код ЄДРПОУ 33294293). Покупець-векселедавець повинен в строк 3-х календарних днів з дати поставки товару видати та передати продавцю простий вексель на суму заборгованості по специфікації. Датою поставки вважається дата зазначена у накладній на передачу товару.

Дата платежу по векселю за специфікацією № 2 – до 01.10.2010, за специфікаціями № 3, 4 – 01.09.2010.

Як було встановлено колегією суддів, в супереч умовам договору та специфікацій відповідачем не були емітовані та передані позивачу прості векселі, проте вищевказаними специфікаціями встановлені та погоджені сторонами строки виконання грошового зобов’язання, а тому дане твердження є безпідставним.

Крім того, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань по оплаті отриманого товару за договором поставки позивачем були нараховані 61 456, 93 грн. інфляційних витрат за період з 01.10.2010 по 01.02.2011 на суму 1755912, 32 грн. та 30322, 68 грн. 3% річних на суму 1817369, 25 грн. за період з 01.09.2010 по 23.03.2011.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія, перевіривши розрахунок суду першої інстанції, вважає його вірним та, з урахуванням наведених вище підстав, фактичного розміру простроченої суми та кількості днів прострочення, таким, що правомірно був задоволений місцевим господарським судом в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» 61 456, 93 грн. інфляційних втрат та 28 133, 83 грн. 3% річних.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судове рішення, що оскаржується, за своїм змістом відповідає цим вимогам. За таких обставин, оскаржуване судове рішення можна визнати законним й обґрунтованим.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2011 не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2011 у справі № 48/130 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2011 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2011 у справі № 48/130 залишити без змін.

3.          Матеріали справи № 48/130 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Рудченко С.Г.

Судді                                                                                          Поляк О.І.

                                                                                          Кропивна Л.В.