Рішення № 18299987, 14.09.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2011 р. Справа № 5023/5879/11

вх. № 5879/11

Суддя господарського суду Задорожна І.М.

при секретарі судовогозасідання Цирук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 834 від 02.03.2011р.). 3-ї особи <Текст >відповідача - ОСОБА_2 (дов. б/н від 21.12.2010р.). 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків 3-я особа <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тібра", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 7786,70 грн. та зобов'язання виконати певні дії

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тібра" про стягнення 7786,70грн, а саме: заборгованості за щомісячне користування місцем за договором № 3893 від 15.07.2010 року у розмірі 1972,16 грн., пені за неповну сплату платежів за договором № 3893 від 15.07.2010 року у розмірі 285,31 грн., неустойку за розміщення спеціальної конструкції на місці, що знаходиться у комунальній власності, без отримання дозволу за договором №3893 від 15.07.2010 року за період з 15.07.2010 року по 14.10.2010 року у розмірі 769,83 грн., неустойку за прострочення повернення місця за договором № 3893 від 15.07.2010 року за період з 23.10.2010 року по 14.07.2011 року у розмірі 4759,40 грн. та зобов'язання повернути на підставі акту приймання - передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, вул.Космічна,24.

Ухвалою господарського суду від 18.07.2011 року порушено провадження у справі №5879/11, розгляд справи призначено на 16.08.2011 року.

Розпорядженням В.о. керівника апарату господарського суду Харківської області від 15.08.2011 року за № 1190, у зв'язку з хворобою судді Яризька В.О., призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5879/11. Відповідно до Витягу з протоколу повторного розподілу справи між суддями від 15.08.2011 року, справу передано на розгляд судді Задорожній І.М.

Ухвалами господарського суду від 16.08.2011 року та від 05.09.2011 року були задоволені клопотання сторін щодо відкладення розгляду справи на інший строк. Розгляд справи відкладено до 14.09.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги, за вх.№30403 від 12.09.2011року надав заперечення на відзив відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вх.№20562 від 05.09.2011 року та наданих уточненнях до відзиву (вх.№30579 від 14.09.2011 року) частково визнає позовні вимоги на суму 2 302,13грн., в іншій частині позовних вимог відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та невідповідність нарахованої пені та неустойки нормам діючого законодавства України.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

15 липня 2010 року між комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тібра" (далі - Відповідач) було укладено договір № 3893 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі - Договір).

Відповідно до Договору та Акту прийому-передачі від 15 липня 2010 року до Договору, Позивач надав в експлуатацію Відповідачу місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальної конструкції - щит стаціонарний (1,20x1,80x2), за адресою: м. Харків, вул.Космічна, 24, строком з 15 липня 2010 року по 30 червня 2011 року (п.1.4 Договору), а користувач (відповідач) прийняв згідно місце, згідно Додатку № 1 до вказаного договору, у кількості 1.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі Довідки відділу реклами управління містобудування та архітектури про встановлення пріоритету від 15.07.2010 року ТОВ "Тібра" (Відповідачу) було встановлено пріоритет на розміщення спеціальних конструкцій: щит стаціонарний (1,20x1,80x2) за адресою: м. Харків, вул.Космічна, 24 на три місяці до отримання дозволу на їх розміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 грудня 2009 року відповідач до укладання договору № 3893 від 15.07.2010 року про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, встановив спеціальну конструкцію - щит стаціонарний (1,20x1,80x2) за адресою: м. Харків, вул.Космічна, 24, що підтверджується актом встановлення спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами від 15.07.2010 року, підписаними та скріпленими печатками позивача та відповідача.

Відповідно до умов п.4.4. договору сторони передбачили, що плата за фактичне користування місцями, зазначеним у додатку №1, до укладення цього договору за період з 17.12.2009 року по 14.07.2010 року здійснюється протягом трьох банківських днів після укладення договору та складає:1483,09грн.(без ПДВ); ПДВ-20% складає:296,62грн., загальний розмір плати( зПДВ): 1779,71 грн.

Крім того, згідно до умов договору № 3893 від 15.07.2010 року, а саме: п. п. 3.4.6., 4.1.,4.5. договору, відповідач зобов'язаний кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.

Відповідно до п.4.1. договору сторонами передбачено, розмір плати за користування всіма місцями, які надані в користування за цим договором, згідно Додатку №1,складає: 213,84 грн. (без ПДВ) на місяць, ПДВ -20% складає: 42,77 грн., загальний розмір плати ( з ПДВ): 256,61грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 3893 від 15.07.2010 року: „Якщо на момент укладання договору „Користувач" не має дозволу (дозволів) на розміщення зовнішньої реклами, тоді з дня укладення цього Договору і до отримання дозволу (дозволів) на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, які встановлюються на місцях, наданих за цим Договором (в період дії пріоритету на місце), „Користувач" щомісячно вносить плату за користування зазначеними місцями за Договором у розмірі 25% відсотків від розміру плати за використання відповідних місць (з ПДВ), встановленої Додатком № 1 цього договору, що складає - 53,46 грн. (без ПДВ) на місяць: ПДВ-20% складає - 10,69 грн., загальний розмір плати (з ПДВ) - 64,15грн.

Додатком № 1 до договору № 3893 від 15.07.2010 року сторони визначили плату за користування місцем ( з ПДВ) в розмірі 256,61 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та як стверджує позивач, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за Договором щодо оплати за місце, надане у користування, а саме не сплачував платежі передбачені розділом 4 цього договору за період з 17 грудня 2009 року по 15 жовтня 2010 року, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаними платежами у розмірі 1972,16 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач визнає заявлену до стягнення заборгованість за щомісячне користування місцем, не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 1972,16 грн. (заборгованості за щомісячне користування місцями) правомірна, обґрунтована, а тому підлягає задоволенню.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за несплату або несвоєчасну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього договору, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

В п.6.6 договору сторони передбачили, що у випадках передбачених пунктами 6.1. - 6.5. договору нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, не припиняється.

За неповну сплату платежів за договором за щомісячне користування місцем, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 285,31грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобовязання по сплаті грошових коштів за користування місцем у строк, встановлений договором, пеня у сумі 285,31 грн. обґрунтована та підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення неустойки за розміщення спеціальної конструкції на місці, без отримання дозволу за договором № 3893 від 15.07.2010 року та неустойки за прострочення повернення місця, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.8.1.5 договору №2699 від 11.03.2010р., цей договір припиняє свою дію, зокрема, в разі якщо Користувач (відповідач) не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих у користування за цим Договором, протягом строку, на який було встановлено пріоритет (в частині конкретних місць).

У разі припинення дії договору з підстав, передбачених підпунктом 8.1.5. пункту 8.1. розділу 8, договір вважається таким, що припинив свою дію з дня наступного за закінченням строку, на який його було встановлено пріоритет (п.8.2. Договору).

Таким чином, станом на 16.10.2010 року договір № 3893 від 15.07.2010 року вважається таким, що припинив свою дію.

Згідно п.п. 3.4.2. Договору, відповідач зобов'язався не розміщувати спеціальні конструкції на місцях, переданих у користування за цим договором, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому законом порядку.

Як встановлено в процесі розгляду даної справи та не спростовано відповідачем, ТОВ "Тібра" розмістив спеціальну конструкцію на місці, яке перебуває у комунальній власності, не отримавши дозволу на розміщення зовнішньої реклами, що підтверджується п. 4.4 договору та Актом встановлення спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами від 15.07.2010 року, який складено та підписано сторонами та відображено в умовах договору.

Згідно п. 6.3 Договору, Відповідач, у разі порушення зобов'язань, передбачених підпунктом 3.4.2 п.3.4 розділу 3 Договору, сплачує Позивачу неустойку у розмірі плати за користування місцями, встановленої Додатком №1 Договору, пропорційно часу розміщення спеціальних конструкцій з порушенням зобов'язань.

В зв*язку з порушенням п. 3.4.2. п.3.4 договору, Позивачем нарахована неустойка за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, за період з 15.07.2010 року по 14.10.2010 року в сумі 769,83грн.

Крім того, відповідно до п.5.1. договору №2699 від 11.03.10р. протягом 7 календарних днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених п.8.1., 8.3 договору, Користувач (відповідач) зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх КП (позивачеві). Повернення цих місць здійснюється відповідачем на підставі Актів приймання-передачі, які підписуються представниками обох сторін.

Згідно п.5.2. Договору, місця вважаються повернутими з моменту підписання актів приймання-передачі.

Відповідно до п.6.2 Договору, у разі прострочення повернення місць, наданих у користування, Користувач (відповідач) сплачує КП (позивачу) неустойку у розмірі 7% від розміру плати за використання місць (ПДВ), встановленої Додатком №1 цього Договору, за кожен день прострочення виконання зобов'язання щодо повернення місць за цим договором.

У зв'язку простроченням повернення місць, наданих у користування відповідачеві, позивачем була нарахована неустойка за прострочення повернення місць за період з 23.10.2010 року по 14.07.2011 року в розмірі 4759,40 грн.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надавались послуги щодо надання місця за спірним договором в період дії пріоритету, оскільки ТОВ "Тібра" не підписував жодного акту виконаних робіт та посилання відповідача на демонтаж ним спеціальної конструкції ще в період дії договору, господарський суд не приймає до уваги, як такі, що не відповідають матеріалам справи та умовам договору.

Відповідно до п. 3.4.7 договору, сторони визначили, що у разі самостійного демонтажу спеціальних конструкцій на місцях, наданих в користування за цим договором, відповідач зобов*язаний у наступний день з дня демонтажу повідомити "КП", надати фото місця демонтованої спеціальної конструкції і здати місця останньому за актом прийому-передачі, у встановленому договором порядку.

Таким чином, оскільки згідно п. 7.1 договору послуги вважаються наданими своєчасно і прийнятими відповідачем без підписання акту виконаних робіт та відповідач ні в період дії договору, ні після припинення його дії не надав доказів про демонтаж спеціальної конструкції та про повернення місця за актом прийому-передачі, відповідно умов договору, тому зазначені ствердження відповідача не відповідають дійсності та не підтверджені жодними доказами.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( 1) неустойка, 2) штраф, 3) пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Частина шоста ст.231 Господарського кодексу України передбачає, що штрафні санкції, за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розрахунок неустойки перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Наведені законодавчі приписи та встановлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобовязань з повернення місць в строк, які встановлені договором та розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання відповідного дозволу, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача неустойки за прострочення повернення місць у сумі 4759,40 грн. та неустойки за використання місць без отримання дозволу складає 769,83грн.

Розглянувши позовну вимогу позивача щодо зобов'язання відповідача повернути місце за актом приймання-передачі, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.п.8.1.6. Договору № 3893 від 15.07.2010р. цей договір припиняє свою дію по закінченню строку дії Договору.

Як вбачається з матеріалів справи та з умов договору, станом на 15 жовтня 2011 року Договір № 3893 від 15.07.2010р. вважається таким, що припинив свою дію.

Відповідно до п.5.1. Договору №3893 від 15.07.2010р.: "Протягом семи календарних днів після припинення дії Договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. Договору, "Користувач" зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх "КП". Повернення місць, наданих в користування, здійснюється "Користувачем" на підставі Актів прийому-передачі, які складаються „Користувачем" та підписуються уповноваженими представниками "КП" та "Користувача".

Відповідно до п.5.2 Договору № 3893 від 15.07.2010р. "Місця вважаються фактично повернутими "КП" з моменту підписання Актів прийому-передачі".

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, в порушення умов діючого законодавства України та умов договору відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю" Тібра" після припинення дії Договору не повернуто за актом прийому-передачі місце, яке йому надавалося в користування.

Статтею 179 ГК України встановлено, що майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і не господарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями. Виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених законодавством України.

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення у передбачений законом або договором спосіб.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких предявлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Господарський суд зазначає, що договір № 3893 від 15.07.2010 року укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, а тому має обов'язкову силу насамперед для самих сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками, сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Як встановлено вище, договір № 3893 від 15.07.2010 року припинив свою дію, проте, відповідач у встановленому договором порядку та строки після припинення дії договору не передав за актом приймання-передачі надане в користування місце, в судовому порядку інше не спростував, за таких обставин, позовні вимоги позивача щодо зобовязання відповідача повернути на підставі акту прийому-передачі місце, яке знаходяться у комунальній власності та було надане відповідачу для розміщення спеціальної конструкції за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 24, являються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Тібра" (61145, Харківська обл., м. Харків, вул. Космічна, 24, код 32336175, р/р 26009200000415 в ПАТ "Ві Єй Би Банк", МФО 380537) повернути Комунальному підприємству "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр - т. Леніна, 38, оф. 618, р/р 2600030114375 в АТ "Банк Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 32135675) на підставі Акту прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, вулиця Космічна, 24.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тібра" (61145, Харківська обл., м. Харків, вул.Космічна, 24, код 32336175, р/р 26009200000415 в ПАТ "Ві Єй Би Банк", МФО 380537) на користь Комунального підприємства „Міський інформаційний центр” (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф.618, р/р 2600030114375 в АТ „Банк Золоті ворота” м. Харків, МФО 351931, код 32135675) заборгованості за щомісячне користування місцем за договором № 3893 від 15.07.2010 року у розмірі 1972,16 грн., пені за неповну сплату платежів за договором № 3893 від 15.07.2010 року у розмірі 285,31 грн., неустойку за розміщення спеціальної конструкції на місці, що знаходиться у комунальній власності, без отримання дозволу за договором №3893 від 15.07.2010 року за період з 15.07.2010 року по 14.10.2010 року у розмірі 769,83 грн., неустойку за прострочення повернення місця за договором № 3893 від 15.07.2010 року за період з 23.10.2010 року по 14.07.2011 року у розмірі 4759,40 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,0 грн.за майнову вимогу, витрати по сплаті державного мита в сумі 85,0 грн. за немайнову вимогу, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,0грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Задорожна І.М.

Повне рішення складено 16.09.2011 року.