Рішення № 18299694, 12.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" вересня 2011 р.Справа № 5/17-2594-2011 За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"

до відповідача: Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод"

про стягнення 29384,36 грн.

Суддя Погребна К.Ф.

Представники сторін, які приймали участь у судових засіданнях :

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 62 від 29.12.2010 року;

від відповідача: не зявився.

У судовому засіданні 12.09.2011 року приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 62 від 29.12.2010 року;

від відповідача: не зявився.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго”(надалі ВАТ“Одесаобленерго”, Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства “Одеський автомобільний ремонтний завод” ( далі відповідач ) про стягнення 263356,97 грн., з яких: 191746,19 грн. - заборгованість за спожиту електричну енергію, пеня 27080,09 грн., індекс інфляції 12003,09 грн., 3 % річних 4416,12 грн.; заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії 20196,78 грн., а також заборгованість за перетоки реактивної електричної енергії в сумі 7914,69 грн. Позивачем наданий обґрунтований розрахунок заявленої суми на стягнення пені, 3% річних, інфляційних нарахувань та перевищення договірних величин споживання електроенергії.

Відповідач в наданому до суду відзиві (вх. № 25115/2011 від 29.07.2011р. ) проти позовних вимог в частині стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, індексу інфляції та 3% річних не заперечує, але просив суд не стягувати пеню у розмірі 11084,75 грн., посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Одеської області про порушення провадження у справі про банкрутство ДП “Одеський автомобільний ремонтний завод” від 01.12.08 р. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Позивачем 17.08.2011 ( вх. № 28485/2011 ) надано до суду заперечення на відзив відповідача, відповідно до якого позивач, крім іншого зауважує, що відзив підписано не уповноваженою особою у звязку з тим, що керуючим санацією не додано до відзиву документів на підтвердження своїх повноважень.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 12.09.2011 року, в присутності представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, заслухавши представника позивача та оцінивши докази які мають значення для справи, суд встановив:

Між ВАТ “Одесаобленерго” Центральний РЕМ та ДП “Одеський автомобільний ремонтний завод” було укладено Договір про постачання електричної енергії № 502 від 24.10.08 р. (далі Договір).

ВАТ “Одесаобленерго” згідно з п. 2 Договору зобовязується постачати електроенергію споживачу у відповідності до умов Договору, а останній оплачує постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього Договору та додатками до договору, що є його невідємними частинами.

Пунктом 2.3.3 Договору передбачено, що відповідач зобовязаний своєчасно проводити усі платежі за використану електричну енергію, додержуватися умов додатку № 1 до Договору, в якому узгоджені та відображені обсяги споживання електричної енергії. Згідно з вимогами п. 2.3.4 Договору, відповідач зобовязаний здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача. За внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.3 та 2.3.4 цього Договору з порушенням термінів, споживач оплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

За період січень-травень 2011 року відповідачем було спожито 987 кВт/г. на суму 858,20 грн. (в т.ч. ПДВ 143,04 грн.), що підтверджується актами про обсяги спожитої електроенергії, які знаходяться в матеріалах справи. Оплату за спожиту електричну енергію відповідач не здійснив.

Відповідно до пункту 2.3.4. Договору Споживач зобовязується здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками Споживача.

Згідно порядку розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, який визначено додатком № 9 до Договору, обсяг реактивної електроенергії, що була спожита відповідачем, ДП „ Одеський автомобільний ремонтний завод” склала за грудень 2010року 24900 к.Вар на суму 511,26 грн ( в т.ч. ПДВ 85,26 грн ), за січень-травень 2011 року 123600 кВар На суму 3702,29 грн ( в т.ч. ПДВ 617-05 грн. ). Всього за перетоки реактивної електроенергії 4213,86 грн.

Згідно з Додатком № 1 до Договору, договірний обсяг постачання електроенергії ДП “Одеський автомобільний ремонтний завод” у березні 2010 року складає 70000 кВт/г. Фактичне споживання відповідачем в цьому місяці склало 101420 кВт/г. згідно з актом про обсяги спожитої електричної енергії, які були надані позивачу відповідачем у розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 4.4. Правил користування електричною енергією, для коригування договірних величин електроспоживання споживач має право звернутись письмово до постачальника електричної енергії до кінця розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії має право відмовити споживачу в коригуванні договірних величин у разі невиконання ним попередньої оплати додатково заявлених обсягів та надання заяви споживача не пізніше ніж за пять робочих днів до закінчення розрахункового періоду.

Пункт 5.6 Договору та Додаток № 1 до Договору визначають умови, при виконанні яких проводиться коригування договірної величини споживання електричної енергії, а саме: надання споживачем письмового звернення постачальнику електричної енергії про коригування договірної величини на протязі поточного розрахункового періоду та виконання оплати споживачем обсягів споживання електричної енергії з урахуванням обсягів коригування.

Відповідач не звертався до позивача із заявою про коригування договірної величини електроспоживання з метою її збільшення.

Згідно з п. 11 “Порядку постачання електричної енергії споживачам”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. № 441, споживач несе відповідальність за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності відповідно до ч. 5 та 6 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”, а саме сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

Різниця між фактично спожитою електроенергією і договірною величиною в період березня 2010 року складає 31420 кВт/г. на суму 20196,78 грн.

Виставлені рахунки відповідачем до теперішнього часу не сплачені, у звязку з чим сума заборгованості ДП “Одеський автомобільний ремонтний завод” перед ВАТ “Одесаобленерго” за перевищення договірної величини електроспоживання складає 20196,78 грн.

Відповідно до обґрунтованого розрахунку, який був наданий позивачем, обсяг реактивної електроенергії відповідача склав: у грудні 2010 року 24900 кВар. на суму 511,57 грн. (в т.ч. ПДВ 85,26 грн.); у січні-травень 2011 року 123600 кВар. на суму 3702,29 грн. (в т.ч. ПДВ 617,05 грн.).

Отже загальна сума боргу за перетоки реактивної електричної енергії ДП “Одеський автомобільний ремонтний завод” перед ВАТ “Одесаобленерго” склала: 511,57 грн. + 3702,29 грн. = 4213,86 грн.

Позивач свої зобовязання з постачання електричної енергії на обєкті відповідача виконував належним чином, однак відповідач зобовязання по сплаті за спожиту електричну енергію виконував не в повному обсязі та з порушенням строків сплати.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін його виконання), то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів

Оскільки відповідач своєчасно не виконав свої зобовязання по оплаті за спожиту електричну енергію, позивачем нараховані 10486,39 грн. інфляційні нарахування за період листопад 2010 року по квітень 2011 року, а також три проценти річних від простроченої суми 2741,16 грн. за період з листопад 2010 року по квітень 2011 року.

Згідно з п. 4.2.1 Договору, у разі несвоєчасної оплати платежів за використану активну електричну енергію споживачу проводиться нарахування пені у розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Термін виконання зобовязання ДП “Одеський автомобільний ремонтний завод” по сплаті активної електроенергії виконав з простроченням.

Відтак, відповідачу за порушення термінів проведення оплат за спожиту електричну енергію за період з листопад 2010 року по квітень 2011 року нарахована пеня в розмірі 11084,75 грн.

У відзиві на позовну заяву ( вх. № 25115/2011 від 29.07.2011р.) ДП “Одеський автомобільний ремонтний завод” просить суд не стягувати пеню у розмірі 11084,75 грн., посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Одеської області про порушення провадження у справі про банкрутство ДП “Одеський автомобільний ремонтний завод” від 01.12.08 р., що знаходиться в матеріалах справи, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Вказував, на те, що згідно п. 4 ухвали господарського суду від 01.12.08 р., протягом дії мораторію забороняється: стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів). Посилався також на те, що ВАТ “Одесаобленерго” Центральний РЕМ є конкурсним кредитором ДП “Одеський автомобільний ремонтний завод”, і його вимоги підпадають під дію мораторію також.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ст. 12 зазначеного вище Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку наявні зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

З огляду на наведене та як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України № 15/8 від 07.09.2005р.. приписи Закону підлягають застосуванню до конкурсної заборгованості, тобто мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість і не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника перебувають у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом. Якщо поширити дію мораторію і на поточну заборгованість, то остання не буде підлягати оплаті в процедурах розпорядження майном та санації. Це призведе до того, що після порушення справи про банкрутство жоден з контрагентів не співпрацюватиме з боржником, оскільки за поставлену продукцію, здійснені роботи та надані послуги під час провадження справи про банкрутство боржник не буде розраховуватись. Такі обставини у подальшому матимуть наслідком припинення підприємницької діяльності самого боржника, що, в. свою чергу, зумовить банкрутство боржника і відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.

У зв'язку з цим законодавець звільнив поточні зобов'язання боржника від будь-яких правових обмежень та наслідків, які настають під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Це стосується як виконавчого провадження, так і санкцій за невиконання грошових зобов'язань. Таким чином, застосування до зобов'язань, що виникли та строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство, заходів відповідальності за порушення зобов'язань, а саме нарахування заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії, є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству та введеному мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство боржника.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань щодо сплати настав у позивача після 01 грудня 2008 р., тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не поширювалась.

Цей висновок кореспондує зі змістом ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже суд не приймає доводи відповідача стосовно неправомірності нарахування пені за умови дії мораторію у справі про банкрутство ДП “Одеський автомобільний ремонтний завод”.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 11084,75 грн., 3% річних у сумі 2741,16 грн. та індекс інфляції у сумі 10486,39 грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з віднесенням судових витрат на відповідача у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2 Стягнути з Державного підприємства “Одеський автомобільний ремонтний завод”(65039, м. Одесса, вул. Артилерійська, 4, р/р 26009016319 у філії “Укрексімбанку”м. Одеси, МФО 328618, код ЄДРПОУ 07934823) на користь Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальної компанії “Одесаобленерго”” (р/р 2603730103777 в Одеському обласному управлінні ВАТ “Ощадбанку” м. Одеси, МФО 328845, код ЄДРПОУ 00131713) заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 858 (вісімсот пятдесят вісім) грн. 20 коп., пеню у сумі 11084 (одинадцять тисяч вісімдесят чотири) грн. 75 коп., індексу інфляції в сумі 10486 (десять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 39 коп., 3% річних у сумі 2741 (дві тисячі сорок оодна) грн. 16 коп., заборгованість за перетоки реактивної електричної енергії в сумі 4213 (чотири тисячі двісті тринадцять) грн. 86 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 293 (двісті девяносто три) грн. 84 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) гривень.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Погребна К.Ф.

Повний текст рішення складено 19.09. 2011 року.