Рішення № 18299680, 14.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" вересня 2011 р.Справа № 16-27/138-10-4686 Господарський суд Одеської області у складі судді - Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 на підставі довіреності від 23.06.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2 на підставі довіреності від 29.08.2011р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Анді” до товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо комерційна фірма „Енергоспецмонтаж” про стягнення 474899,03 грн. та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо комерційна фірма „Енергоспецмонтаж” до товариства з обмеженою відповідальністю „Анді” про стягнення 177547,44 грн. та зарахування зустрічних вимог у зменшення суми основного боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Анді” (надалі за текстом ТОВ „Анді”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо комерційна фірма „Енергоспецмонтаж” (надалі за текстом ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж”) про стягнення заборгованості за договором поставки № 1 від 01.01.2006р. в загальному розмірі 705289,90 грн., яка складається з заборгованості за поставлений товар в сумі 618180,92 грн., інфляційних витрат в сумі 21516,00 грн., трьох відсотків річних в сумі 11354,88 грн., а також нарахованої пені за порушення грошового зобовязання в сумі 54238,10 грн. Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати, до складу яких віднести витрати на оплату послуг адвоката в сумі 20000 грн.

Відповідач повністю заперечував проти заявлених позовних вимог, наголошуючи на тому, що поставка товару, заборгованість з оплати якого просило стягнути ТОВ „Анді”, здійснювалась не на умовах договору поставки № 1 від 01.01.2006р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.01.2011р. по справі № 27 / 138 10 4686, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.2011р., позов ТОВ „Анді” було задоволено частково, присуджено до стягнення з ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж” на користь ТОВ „Анді” суму основної заборгованості в розмірі 617464,58 грн., 65454,24 грн. пені, інфляційні витрати в сумі 26661,62 грн., три відсотки річних в сумі 15330,36 грн., витрати зі сплати державного мита в сумі 7249,62 грн., витрати з оплати послуг на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн., а також витрати з оплати послуг адвоката в сумі 9000 грн. В решті позовних вимог було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2011р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.2011р. та рішення господарського суду Одеської області від 17.01.2011р. зі справі № 27 / 138 10 4686 було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

На підставі ухвали господарського суду Одеської області від 01.07.2011р. дану справу було прийнято до провадження суддею Желєзною С.П. та присвоєно справі № 16 27 / 138 10 4686.

В ході нового розгляду справи ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж” в порядку ст. 60 ГПК України було заявлено зустрічний позов до ТОВ „Анді” з вимогами про стягнення заборгованості в загальному розмірі 177547,44 грн., яка складається з основної суми боргу в розмірі 142565,55 грн., неустойки в сумі 22527,13 грн., трьох відсотків річних в сумі 2788,82 грн., інфляційних витрат в сумі 9665,94 грн. та зарахування даної суми заборгованості в рахунок зменшення основного боргу ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж”, спір про стягнення якого розглядається в межах заявлених вимог первісного позову. Даний зустрічний позов в порядку ст.ст. 58, 60 ГПК України був прийнятий господарським судом до розгляду з обєднанням зустрічних позовних вимог зі справою № 16 27 / 138 10 4686 в одне провадження, про що було постановлено ухвалу від 18.07.2011р.

В процесі розгляду даної справи позивачем неодноразово уточнювались заявлені позовні вимоги та надавались численні письмові пояснення в їх обгрунтування. Так, в судовому засіданні від 14.09.2011р. позовні вимоги ТОВ „Анді” знов були уточнені шляхом їх зменшення, в результаті чого позивач просить суд стягнути з ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж” суму основного боргу за договором поставки № 1 від 01.01.2006р. в розмірі 474899,03 грн., а також покласти на відповідача витрати зі сплати державного мита та послуг на інформаційно технічного забезпечення судового процесу.

Таким чином, ТОВ „Анді” зменшило розмір заявлених позовних вимог в частині стягнення з ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж” суми основного боргу, а також відмовилось від позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 21516,00 грн., трьох відсотків річних в сумі 11354,88 грн., нарахованої пені в сумі 54238,10 грн. та витрат на оплату послуг адвоката в сумі 20000 грн.

Крім того, в судовому засіданні від 14.09.2011р. ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж” було подано заяву про відмову від позовних вимог за зустрічним позовом, яка обґрунтована здійсненим між сторонами по справі зарахуванням зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України, до складу яких увійшла заборгованість ТОВ „Анді” перед ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж”, вимоги про стягнення якої були заявлені за зустрічним позовом.

Окремо відповідач в судовому засіданні зазначив, що не заперечує проти задоволення уточнених ТОВ „Анді” згідно з заявою від 14.09.2011р. позовних вимог, а також просив суд надати розстрочку виконання рішення суду на пять місяців рівними частинами у розмірі 94979,81 грн. зі строком платежу до 20 числа кожного місяця.

У відповідності до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В силу положень ст. 78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд розяснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Приймаючи до уваги, що відмова ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж” від позовних вимог за зустрічним позовом була викладена у письмовій заяві (від 14.09.2011р. вх. № 32182/2011), що адресована господарському суду, та була скріплена підписом представника, якому, відповідно до довіреності б/н від 29.08.2011р. надані повноваження передбачають право повної або часткової відмови від позовних вимог, а також враховуючи наступне підтримання даної заяви представником ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж” в судовому засіданні від 14.09.2011р. після розяснення господарським судом юридичних наслідків відповідної процесуальної дії, господарський суд приймає відмову ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж” від позовних вимог за зустрічним позовом, що, в силу приписів ст. 78, п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, має наслідком припинення провадження у даній справі в частині вищезазначених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи вчинену відповідачем відмову від позовних вимог за зустрічним позовом, яка була прийнята господарським судом, а також подання позивачем заяви про зменшення розміру заявлених позовних вимог за первісним позовом, що відповідає положенням ст. 22 ГПК України, в межах даної справи розглядаються вимоги ТОВ „Анді” до ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж” про стягнення заборгованості в сумі 474899,03 грн. за поставлений на підставі договору поставки № 1 від 01.01.2006р. товар, а також заява відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

01.01.2006р. між ТОВ „Анді” (Постачальник) та приватним підприємством „Виробничо-комерційна фірма „Енергоспецмонтаж”, яке в подальшому було реорганізовано у ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж”, (Покупець) було укладено договір поставки № 1 від 01.01.2006р., у відповідності до п.п. 1.1 1.4 якого Постачальник приймає на себе зобовязання передати у власність, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити кабельно-провідникову продукцію (товар). Найменування, кількість, ціна товару та умови поставки визначені у специфікаціях товару, що постачається (додатках), які є невідємною частиною цього договору. Товар супроводжується документацією, яка передається в повну власність Покупця. У звязку зі специфікою кабельного виробництва допускається виготовлення кабелю довжиною, яка на 5% перевищує визначену у специфікації.

Згідно з положеннями ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями п.п. 3.2, 7.1.2 договору поставки № 1 від 01.01.2006р. передбачено, що до обовязків Постачальника за даним договором віднесено здійснення поставки товару у відповідності з переліком та у строки, погоджені сторонами в специфікаціях на товар, який поставляється. Строк поставки визначається в узгоджених сторонами специфікаціях (додатках) до цього договору. До обовязків Покупця, в свою чергу, згідно з п. 7.2.1 даного договору відноситься: прийняття товару за кількістю, якістю за даним договором протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання товару в м. Одеса на адресу Покупця; приймання товару оформити накладними або актами здачі-приймання товару, або повідомити Постачальника в письмовій формі причину затримки приймання товару; провести розрахунки за договором у строки, визначені у погоджених сторонами специфікаціях.

У відповідності до ст. 662 ЦК України, Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. При цьому, статтею 689 ЦК України визначається обовязок покупця прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

В силу положень п.п. 3.4, 3.5 договору поставки № 1 від 01.01.2006р. під прийманням товару в даному договорі розуміється підписання повноважними представниками обох сторін видаткових накладних. Покупець здійснює приймання товару за кількістю та якістю в присутності представника Постачальника з вказівкою дати приймання в накладних. Товар передається Покупцю в м. Одеса з усіма необхідними та належним чином оформленими документами: рахунок або рахунок-фактура (оригінал); специфікація; накладна або акт здачі-приймання товару; податкова накладна; сертифікат якості або паспорт на кожний барабан.

Сторонами договору поставки № 1 від 01.01.2006р. було визначено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до 31.12.2006р., однак в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором, включаючи гарантійні, якщо сторонами в майбутньому не буде передбачено інше. У випадку відсутності заяв однієї з сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той же строк та на тих самих умовах, які були передбачені даним договором. Усі додаткові угоди до цього договору є його невідємними частинами за умови їх укладення у письмовій формі та підписання обома сторонами договору (п.п. 12.1, 12.3, 12.4 договору поставки № 1 від 01.01.2006р.).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами по справі неодноразово укладались додаткові угоди до вищезазначеного договору поставки (додаткові угоди № 2 від 29.12.2006р., № 3/1 від 29.12.2007р., № 4 від 26.12.2008р., № 5 від 31.12.2009р.), якими продовжувався строк дії даного договору на кожний наступний рік, з чого слідує чинність даного договору з моменту його укладення до 31.12.2010р.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Позивачем прийняті на себе за договором поставки № 1 від 01.01.2006р. зобовязання були виконані належним чином шляхом передачі у власність відповідача товару згідно з погодженими сторонами специфікаціями на загальну суму 804687,72 грн., а останнім даний товар був прийнятий, що підтверджується видатковими накладними № А-00003098 від 13.10.2009р. та № А-00000593 від 11.03.2010р., скріпленими підписами повноважного представника ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж”.

Пунктами 2.3, 2.4, 7.2.2 договору поставки № 1 від 01.01.2006р. встановлено, що Покупець здійснює платежі за товар на підставі специфікації та рахунку Постачальника. Всі розрахунки за даним договором здійснюються у безготівковій формі шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Покупець зобовязаний здійснити розрахунки за договором у строки, вказані в узгоджених сторонами специфікаціях.

З наявних у матеріалах справи специфікацій вбачається, що строк оплати товару, прийнятого ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж” на підставі видаткової накладної № А-00003098 від 13.10.2009р., було встановлено до 28.10.2009р., а строк оплати товару за видатковою накладною № А-00000593 від 11.03.2010р., відповідно, до 28.04.2010р. Крім того, на виконання умов п. 2.3 договору поставки № 1 від 01.01.2006р. позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури № А-00003769 від 06.11.2009р. та № А-00003146 від 23.09.2009р. за поставлений товар.

У відповідності до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення.

Однак в порушення прийнятих на себе зобовязань за договором поставки № 1 від 01.01.2006р., ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж” з порушенням строків проведення розрахунків, визначених специфікаціями, здійснило лише часткову оплату прийнятого на підставі видаткових накладних № А-00003098 від 13.10.2009р. та № А-00000593 від 11.03.2010р. товару, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 617464,58 грн. Дані обставини відповідачем в ході нового розгляду справи не заперечувались.

З матеріалів справи вбачається, що 11.07.2011р. між виробничо-комерційною фірмою „СЕМ 1” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Цедент) та ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж” (Цессіонарій) було укладено договір уступки права вимоги № 1, у відповідності до п.п. 1 - 3 якого Цедент відступає, а Цессіонарій приймає права (вимоги) до ТОВ „Анді”, що іменується в подальшому „Боржник”, за договором поставки № ДП-01/10 від 01.09.2010р. Цедент зобовязаний передати Цессіонарію всі документи, що засвідчують право вимоги, а саме: чинний договір, зазначений в п. 1 даного договору, з усіма додатками, додатковими угодами та іншими документами, які є його невідємною частиною; інші документи, що містяться у Цедента та мають відношення до договору, за яким переходить відступлення прав. Цедент також зобовязаний повідомити Цессіонарія про всі інші обставини, що мають значення для здійснення Цессіонарієм своїх прав кредитора за названими договорами вимоги. Сума вимоги, що передається у відповідності до п. 1 цього договору, складає 142565,55 грн.

У відповідності до ст.ст. 513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

На підставі акту передання документів на виконання договору відступлення права вимоги № 1 від 11.07.2011р. Цедентом було передано, а Цессіонарієм прийнято документи, визначені у п. 2 вищезазначеного договору, які підтверджують право вимоги Цедента до ТОВ „Анді” за договором поставки № ДП-01/10 від 01.09.2010р.

Положеннями п.п. 7, 8 договору уступки права вимоги № 1 від 11.07.2011р. передбачено, що Цедент зобовязується в двохденний строк після підписання даного договору повідомити Боржника про відступлення права вимоги Цессіонарію згідно з цим договором та надати відповідні письмові докази Цессіонарію.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З повідомлення від 12.07.2011р. за вих. № 0143-01/01-02 вбачається, що виробничо-комерційна фірма „СЕМ-1” у формі товариства з обмеженою відповідальністю повідомило ТОВ „Анді” про перехід прав кредитора за договором поставки № ДП-01/10 від 01.09.2010р. до ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж”.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що сторонами договору уступки права вимоги № 1 від 11.07.2011р. було здійснено заміну кредитора у зобовязанні, яке виникло на підставі договору поставки № ДП-01/10 від 01.09.2010р., з дотриманням вимог чинного законодавства щодо такого роду правочинів, що, з урахуванням відсутності будь-яких заперечень з боку ТОВ „Анді” з приводу як особи нового кредитора, так і розміру суми відступленої вимоги, свідчить про перехід до ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж” як до нового кредитора права вимоги до ТОВ „Анді” за зобовязаннями, що витікають з умов договору поставки № ДП-01/10 від 01.09.2010р., на суму 142565,55 грн.

Маючи на меті врегулювання спірних відносин, ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж” було направлено на адресу ТОВ „Анді” заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.07.2011р. за вих. № 0343/02/02, у відповідності до якої відповідач запропонував позивачу здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України на суму набутого ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж” як кредитором права вимоги до ТОВ „Анді”. Надсилання даної заяви на адресу позивача підтверджується описом вкладення до листа, скріпленого календарним штемпелем установи звязку, та фіскальним чеком про прийняття плати за пересилання цінного листа.

В силу положень ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ст. 603 ЦК України у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

В подальшому, в порядку ст. 601 603 ЦК України сторонами по справі було підписано протокол про залік взаємних вимог від 13.09.2011р., у відповідності до якого сторони погодили наступне. Так, ТОВ „Анді” та ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж” дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог один до одного, які виникли на підставі договору поставки № 1 від 01.01.2006р. та договору уступки права вимоги № 1 від 11.07.2011р. Розмір зустрічних вимог, які погашаються шляхом взаємозаліку за цим протоколом, складає 142565,55 грн. в т.ч. ПДВ. З моменту підписання цього протоколу ТОВ „Анді” вважає себе таким, що погасило зустрічні зобовязання перед ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж” в сумі 142565,55 грн. в т.ч. ПДВ. При цьому, у зобовязаннях, що виникли на підставі договору поставки № 1 від 01.01.2006р., відповідач залишається боржником на суму 474899,03 грн. в т.ч. ПДВ.

З огляду на викладене, проаналізувавши здійснене сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом підписання протоколу про залік взаємних вимог від 13.09.2011р., господарський суд дійшов висновку про відповідність даних дій сторін вимогам ст.ст. 601 603 ЦК України, у звязку з чим зобовязання ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж” з оплати на користь ТОВ „Анді” вартості придбаного на підставі договору поставки № 1 від 01.01.2006р. товару на суму 142565,55 грн. є припиненими.

В свою чергу, з вищеназваного протоколу про залік взаємних вимог вбачається, що відповідачем у повному обсязі визнано заборгованість перед позивачем за придбаний на виконання умов договору поставки № 1 від 01.01.2006р. товар в сумі 474899,03 грн. Висновками суду, зробленими за наслідком аналізу правовідносин сторін по справі, які виникли з даного договору поставки, підтверджується, що ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж” не здійснило своєчасної оплати придбаного товару, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 474899,03 грн., яка була зменшена з урахуванням здійсненого сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

В силу положень ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобовязання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

З огляду на вищевикладені обставини, приймаючи до уваги визнання відповідачем суми заборгованості, господарський суд дійшов висновку щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог ТОВ „Анді” до ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж” про стягнення 474899,03 грн. заборгованості за договором поставки № 1 від 01.01.2006р. та наявності правових підстав для їх задоволення у повному обсязі відповідно до ст.ст. 11, 509, 513, 514, 516, 517, 525, 526, 601 603, 610, 617, 625, 629, 662, 689, 692, 712 ЦК України.

При цьому, розглянувши заяву відповідача про надання розстрочки виконання даного рішення зі сплатою присудженої до стягнення суми заборгованості рівними частинами по 94979,81 грн. щомісячно, господарський суд зазначає наступне.

В обґрунтування підстав надання розстрочки виконання судового рішення з даної справи відповідачем були покладені наступні обставини: досягнення між сторонами по справі згоди про порядок погашення спірної суми заборгованості на вказаних умовах; відсутність будь-яких заперечень ТОВ „Анді” з цього приводу; наявні у справі докази, підтверджуючі скрутне фінансове становище ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж” та наявність у Управління капітального будівництва Одеської міської ради кредиторської заборгованості перед ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж” на загальну суму 4634238,00 грн..

Приписами ст. 121 ГПК України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. N 02-5/333„Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Оцінюючи доводи, покладені відповідачем в обґрунтування підстав для надання розстрочки виконання рішення суду, господарський суд відзначає, що матеріалами справи, а саме: балансом ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж” станом на 01.01.2011р., звітом про фінансові результати за 2010 рік підтверджується скрутне фінансове становище ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж”. При цьому, відповідно до довідки Управління капітального будівництва Одеської міської ради від 01.02.2011р. за № 94/02 та актом звірки взаєморозрахунків від 27.01.2011р. підтверджено наявність кредиторської заборгованості останнього перед відповідачем в розмірі 4634238,00 грн. Особливості фінансування виконавчих органів місцевого самоврядування передбачають досить тривалі розрахунки з кредиторами за виконані роботи та надані послуги, у звязку з чим суд допускає припущення, що погашення названої суми заборгованості на користь ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж” може здійснюватись частинами, пропорційно розміру надходжень з місцевих бюджетів на розрахунки представницьких органів територіальної громади із контрагентами. Сума заборгованості ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж” перед ТОВ „Анді”, яка присуджується за рішенням суду за результатами розгляду даної справи, є значною, а тому примусове її стягнення з відповідача може призвести до зупинення його виробничої діяльності та, навіть, слугувати підставою для ініціювання відповідної процедури банкрутства.

З урахуванням викладеного, керуючись закріпленим у процесуальному законі принципом забезпечення інтересів сторін, у тому числі матеріальних, а також враховуючи відсутність будь-яких заперечень ТОВ „Анді” щодо надання розстрочки виконання рішення суду з даної справи на запропонованих відповідачем умовах, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення вищезазначеної заяви ТОВ „ВКФ „Енергоспецмонтаж” та надання розстрочки виконання рішення суду з даної справи на пять місяців рівними частинами у розмірі 94979,81 грн. зі строком платежу починаючи з моменту набрання рішенням законної сили, та до 1 числа кожного місяця у відповідності до приписів ст. 121 ГПК України.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 513, 514, 516, 517, 525, 526, 601 603, 610, 617, 625, 629, 662, 689, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 22, 32, 33, 44, 49, 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82-85, 121 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Енергоспецмотаж” (65125, м. Одеса, вул. Базарна, 50, кв. 3, код ЄДРПОУ 32521827, р/р 26007005010515 у філії ВАТ „ПІБ” м. Одеса, МФО 388476) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Анді” (69120, м. Запоріжжя, вул. Мікояна, буд. 22, кв. 6, код ЄДРПОУ 30201777, р/р 26007001000425 в ВАТ „Мотор Банк” м. Запоріжжя, МФО 313009) суму основного боргу в розмірі 474899 грн. 03 коп. /чотириста сімдесят чотири тисячі вісімсот девяносто девять грн. 03 коп./, витрати зі сплати державного мита в сумі 4749 грн. 00 коп. /чотири тисячі сімсот сорок девять грн. 00 коп./, витрати на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. /двісті тридцять шість грн. 00 коп./. Наказ видати.

3.Надати товариству з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Енергоспецмонтаж” розстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 14.09.2011р. по справі № 16 27 / 138 10 4686 на пять місяців шляхом перерахування щомісячно суми у розмірі 94979 грн. 81 коп. /девяносто чотири тисячі девятсот сімдесят девять грн. 81 коп./ починаючи з моменту набрання рішенням законної сили до 1 / першого/ числа кожного місяця.

4.Провадження у справі № 16 27 / 138 10 4686 за зустрічним позовом припинити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили з урахуванням наданої розстрочки.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 19.09.2011р.

Суддя Желєзна С.П.