Рішення № 18298801, 13.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/19713.09.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до державного підприємства «Управління адміністративними та службовими будинками»

про стягнення 165 111,50 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю № Д07/2011/04/22-33 від 22.04.2010 року;

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 10 від 11.05.2011 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до державного підприємства «Управління адміністративними та службовими будинками»про стягнення 165 111,50 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.11.1999 року між публічним акціонерним товариством «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»та державним підприємством «Управління адміністративними та службовими будинками»укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 521365.

Згідно п.п. 2.2.1. та 2.3.1 договору № 521365 від 22.11.1999 року і відповідно до законодавства України позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб опалення в період опалювального сезону та гарячого водопостачання протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору, яку відповідач зобовязаний оплачувати щомісячно своєчасно та в повному обсязі.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладання договору та п. 5.1. договору по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженням Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 року Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики, які можуть змінюватись в період дії договору.

Згідно п. 5 додатку 4 до договору № 521365 від 22.11.1999 року відповідач зобовязаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Однак свої зобов'язання за зазначеним договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.02.2011 року по 01.06.2011 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка складає 152 721 грн. 84 коп., що підтверджується відомостями споживання теплової енергії.

Пунктом 7 додатку 4 до договору № 521365 від 22.11.1999 року встановлено, що за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяці, у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення до моменту його повного погашення.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 069 грн. 55 коп., індекс інфляції у розмірі 6 113 грн. 72 коп. та три проценти річних у розмірі 1 206 грн. 39 коп.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.07.2011 року порушено провадження у справі № 33/197, розгляд справи призначено на 06.09.2011 року.

У судовому засіданні 06.09.2011 року оголошена перерва до 13.09.2011 року для надання додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 13.09.2011 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог від 06.09.2011 року, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 6113,72 грн., три відсотки річних у розмірі 1206,39 грн., пеню у розмірі 5069,55 грн.

Представника позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представника відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 листопада 1999 року укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 521365 між публічним акціонерним товариством «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»та державним підприємством «Управління адміністративними та службовими будинками»

Відповідно до умов пункт 1.1. договору № 521365 від 22.11.1999 року предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності до положень п. 2.1. договору № 521365 від 22.11.1999 року, сторони зобовязались при виконанні умов договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п.п. 2.2.1 договору № 521365 від 22.11.1999 року енергопостачальна організація зобовязується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Відповідно п. 2.3.1. договору № 521365 від 22.11.1999 року абонент зобовязується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно до п. 2.3.2. договору № 521365 від 22.11.1999 року абонент зобовязується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Відповідно п. 8.1. договору № 521365 від 22.11.1999 року цей договір набуває чинності з дня підписання, та діє до 31.12.2000 року.

Відповідно п. 8.4. договору № 521365 від 22.11.1999 року договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Порядок розрахунків за теплову енергію сторони погодили в додатку № 4 до договору № 521365 від 22.11.1999 року.

Згідно п. 1 додатку № 4 до договору № 521365 від 22.11.1999 року розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.

Відповідно до п. 5 додатку № 4 до договору № 521365 від 22.11.1999 року «абонент»щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі тепло збуту № 4 за адресою: вул. Товарна, буд. № 1, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «абонент»повертає в РВТ).

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 01.06.2011 року заборгованість за теплову енергію у гарячій воді відповідача перед позивачем становила 152721,84 грн.

Відповідач сплатив заборгованість, що підтверджується платіжними дорученнями: № 120 від 28 лютого 2011 року, № 126 від 01 березня 2011 року, № 127 від 02 березня 2011 року, № 274 від 26 травня 2011 року, № 286 від 06 червня 2011 року, № 332 від 29 червня 2011 року, № 344 від 01 липня 2011 року, № 347 від 05 липня 2011 року, № 368 від 12 липня 2011 року, № 373 від 13 липня 2011 року, № 376 від 20 липня 2011 року.

У звязку з неналежним виконання зобовязань за договором № 521365 від 22.11.1999 року на постачання теплової енергії у гарячій воді та враховуючи заборгованість, що станом на 01.06.2011 року становила 152721,84 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати повязані з інфляційними процесами в сумі 6 113 грн. 72 коп. та 3% річних в розмірі 1 206 грн. 39 коп., пеню в розмірі 5 069 грн. 55 коп.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати трьох процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобовязання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком з індексу інфляції в сумі 6113 грн. 72 коп. та 3% річних в розмірі 1 206 грн. 39 коп.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 5 069 грн. 55 коп.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 7 додатку № 4 до договору № 521365 від 22.11.1999 року «абоненту»на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) «Енергопостачальною організацією»нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 5 069 грн. 55 коп. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Оскільки, після уточнення позовних вимог ціна позову становить 12 389 грн. 66 коп., то сума державного мита 123 грн. 90 коп.

Відповідно ч. 3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства «Управліня адміністративними та службовими будинками»(01133, м. Київ, вул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 05416389) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь публічного акціонерного товариства “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, ідентифікаційний код 00131305) три проценти річних в розмірі 1206 (одну тисячу двісті шість) грн. 39 коп., індекс інфляції в розмірі 6 113 (шість тисяч сто тринадцять) грн. 72 коп., пеню в розмірі 5 069 (пять тисяч шістдесят девять) грн. 55 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 123 (сто двадцять три) грн. 90 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М. Мудрий

Дата підписання рішення: 19.09.2011 року.