Рішення № 18298815, 19.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/23519.09.11 За позовом Комунального підприємства «Київпастранс»

в особі філії Автобусного парку № 5

до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

про стягнення грошових коштів

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 06-5/15 від 04.01.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № Д07/2011/04/22-16 від 22.04.2011р.);

19.09.2011р. у судовому засіданні, у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київпастранс»(надалі КП «Київпастранс», позивач) звернулось до суду в особі філії Автобусного парку № 5 з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(надалі ПАТ «Київенерго», відповідач) грошових коштів в розмірі 223153, 46 грн., 12260, 32 грн. 3% річних, всього 235413, 78 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що нарахування відповідачем плати за теплову енергію за період грудня 2008 по лютий 2009 року за тарифами затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1780/1 від 25 грудня 2008р., № 127, 128 від 05.02.2009р., які були скасовані Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008р., № 65/2009 від 03.02.2009р., № 76/2009 від 09.02.2009р. є безпідставним, оскільки в цей період були чинними тарифи, затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007р..

З цих підстав позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача суму переплати вартості спожитої теплової енергії згідно чинних тарифів. Окрім того, враховуючи, що на вимоги позивача відповідачем перерахунок вартості спожитої теплової енергії не було зроблено, а суму переплати не повернуто, до стягнення заявлено також суму 3% річних нарахованих з посиланням на ст. 693, 536 ЦК України.

Відповідачем надані заперечення на позовну заяву у яких зазначено, що АК «Київенерго»проводила розрахунки за теплову енергію та застосовувала виключно діючі тарифи відповідного періоду, зокрема ті, що відповідним чином встановлені та затверджені КМДА.

Згідно заперечень відповідача, на теперішній час жодним чином не доведено, що розпорядження КМДА від 25.12.2008р. № 1780/1, від 05.02.2009р. № 128 суперечать Конституції чи законам України, у звязку з чим у задоволенні позовних вимог відповідач просив відмовити.

15.09.2011р. від позивача отримані уточнення до позову, згідно з якими позивач просив суд, додатково до заявлених раніше вимог, вирішити питання щодо зобовязання відповідача здійснити перерахунок вартості спожитої теплової енергії на постачання у гарячій воді за період з 01.12.2008р. по 01.03.2009р. відповідно до дійсного тарифу 171, 62 грн. без ПДВ за 1 Гкал у відповідності до розпорядження № 86 від 31.01.2007р. «Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам».

Зазначена заява не може бути прийнята судом до розгляду в межах даної справи, оскільки провадження у справі порушено за розглядом вимог позивача про стягнення коштів, а згідно з заявою про зміну позовних вимог позивачем також предявляються до відповідача додаткові вимоги (немайнового характеру), що призводить до одночасної зміни і предмету і підстав позову.

В силу положень ст. 22 ГПК України позивач наділений правом до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як про те зазначено у п. 2, 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. N 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2005 року»за змістом ст. 22 ГПК зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

Під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві, а додаткові позовні вимоги про зобовязання відповідача здійснити перерахунок, предявлені вже після початку розгляду справи по суті. Прийняття до розгляду поданої заяви призведе до одночасної зміни предмету та підстав позову, що є порушенням процесуального закону.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2002р. між АЕК «Київенерго»та Автобусним парком № 5 КП «Київпастранс»укладено договір № 730363 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предмет якого визначений у розділі 1 договору і таким є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених договором.

Згідно з додатковою угодою від 01.03.2011р. було змінено номер договору 730361 на № 720098, а усі інші умови договору від 01.08.2002р. № 720098 (730361) залишені без змін (п. 1.1, п. 3 додаткової угоди).

Тарифи на теплову енергію за договором визначені додатком № 3 до договору, де згідно з п. 1 розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію «Енергопостачальною організацією»проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації…, можливість змінення тарифів в період дії договору прямо передбачена п. 3 зазначеного додатку.

На законодавчому рівні, у відповідності до вимог ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»визначено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2002 року (п. 8.1. договору). За п. 8.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Поданим позивачем розрахунком, що проведений у відповідності з умовами договору на підставі даних облікових карток (табуляграм) стверджується нарахування відповідачем за споживання теплової енергії загальною вартістю 344917, 72 грн. за період з грудня 2008р. по лютий 2009р. (121543, 68 грн. у грудні 2008р., 161553, 12 грн. у січні 2009р., 61820, 92 грн. у лютому 2009р.) на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1662, № 1663 від 27.11.2008р., 1780/1 від 25.12.2008р., № 127, 128 від 05.02.2009р..

Згідно з Указами Президента України № 1199/2008 від 24 грудня 2008р., 65/2009 від 3 лютого 2009р., № 76/2009 від 09.02.2009р. зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обовязок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж відповідачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує позивача робити те, що не передбачено законодавством.

До 1 грудня 2008р. тарифи на теплову енергію, що виробляється відповідачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007р..

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27 листопада 2008р. про втрату чинності розпорядження № 86 від 31 січня 2007р. скасоване.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 2 березня 2009р. з 10 лютого 2009р. поновлено у дії розпорядження № 86 від 31 січня 2007р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007р..

За таких обставин суд вважає обґрунтованими доводи позивача про необхідність здійснення нарахування йому плати за теплову енергію, спожиту протягом грудня 2008 - лютого 2009 років за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007р., що складає у вказаному періоді суму 132895, 66 грн. виходячи з кількості спожитої теплової енергії (39065, 52 грн. у грудні 2008р., 54527, 79 грн. у січні 2009р., 39302, 35 грн. у лютому 2009р.).

З приводу необхідності здійснення перерахунку вартості спожитої теплової енергії позивач звертався до відповідача з листами, зокрема:

- у листі за вих. № 260/юр від 06.04.2011р. позивач просив провести перерахунок за спожиту теплову енергію з грудня 2008р. по 01 червня 2009р. у відповідності з діючими тарифами, а зайво сплачені кошти в розмірі 197025, 16 грн. повернути Автобусному парку № 5 протягом 10 днів з моменту отримання листа;

- у листі за вих. № 612/юр від 17.08.2011р. викладалось прохання усунути допущену помилку та зробити відповідний перерахунок, згідно тарифів, які повинні були застосовуватись за цей період, тобто 171, 62 грн. без ПДВ за 1 Гкал, з урахуванням попередньої оплати, в листопаді та грудні 2008р. за спожиту теплову енергію з грудня 2008р. по 10 лютого 2009р. за договором № 730363, який змінився на номер 7200102 з 01.03.2011р…

Зазначених вимог позивача відповідачем не виконано, а спір щодо стягнення на користь АЕК «Київенерго»заборгованості КП «Київпастранс», що виникла по договору № 730363 від 01.08.2002р. за період з 01.12.2008р. по 01.04.2009р. в сумі основного боргу в розмірі 131921, 09 грн., нарахованих сум інфляційних збитків (7798, 09 грн.), 3% річних (1607, 53 грн.) є предметом спору у справі 52/500 (2009р.), провадження у якій зупинене ухвалою від 04.09.2009р..

Загальна сума здійсненої позивачем переплати у періоді з грудня 2008р. по лютий 2009р. складає 107104, 34 грн. та визначена з урахуванням проведених оплат в сумі 240000 грн., що зараховані згідно обліку ПАТ «Київенерго»в рахунок погашення боргу, який виник у вказаному періоді, в тому числі при наявній переплаті 15000 грн. на початок періоду 01.12.2008р. (підтверджується розрахунком суми боргу до позовної заяви що є предметом розгляду у справі 52/500 (2009р.) про стягнення з позивача заборгованості за спожиту теплову енергію у грудні 2008р. березні 2009р.).

Таким чином, при визначенні вартості спожитої позивачем теплової енергії в періоді грудень 2008р. лютий 2009р., згідно з тарифами передбаченими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007р. (132895, 66 грн.) та проведених позивачем оплатах у вказаному періоді по сумі 240000 грн. (225000 грн. оплата що отримана у грудні 2008р. лютому 2009р. + 15000 грн. переплати станом на 01.12.2008р.) різниця в тарифах у вказаному періоді становить 212022, 06 грн. (344917, 72 грн. 132 895, 66 грн.), а загальна сума переплати - 107104, 34 грн. (240000 грн. загальна сума оплат 132895, 66 грн. сума належна до сплати за спожиту теплоенергію при нарахуванні такої вартості згідно з тарифами передбаченими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007р.).

Зазначені грошові кошти є надмірно сплаченими позивачем на користь відповідача, оскільки підстави для їх сплати за вказаний період в якості плати за спожиту теплову енергію по договору № 730363 від 01.08.2002р. були відсутні.

При цьому суд враховує, що у вказаному періоді (з грудня 2008р. до березня 2009р.) позивачем проведено оплат на суму 225000 грн., і саме вказана сума зарахована ПАТ «Київенерго»в рахунок погашення боргу який виник за період з грудня 2008р. по квітень 2009р., що підтверджується складеним сторонами актом звірки та розрахунком суми боргу до позовної заяви що є предметом розгляду у справі 52/500 (2009р.).

Розрахунки позивача щодо надмірного нарахування здійснені з урахуванням проведених ним оплат та стану заборгованості по договору, натомість вимоги позивача щодо стягнення коштів, які є переплатою також за період з серпня листопада 2009р. задоволенню не підлягають, оскільки підставою заявленого позову є невірне застосування тарифів у періоді грудень 2008р. лютий 2009р.. Оплати здійснені позивачем у іншому періоді не можуть вважатись надмірно сплаченими коштами підприємства, оскільки такі сплачені по договору укладеному між сторонами, який є чинним і не припинений у встановленому порядку, окрім того, питання щодо стягнення суми боргу за період грудень 2008р. березень 2009р. є окремим предметом спору у справі 52/500, провадження у якій зупинено ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2009р..

Таким чином, судом враховується, що звертаючись з позовом до суду, зокрема, із вимогою про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 223153, 46 грн., підставою зазначеної вимоги позивач визначає відсутність свого обовязку здійснювати оплату спожитої теплової енергії за тарифами, що застосовувались відповідачем у періоді грудень 2008р. лютий 2009р., а отже і враховувати сплату грошових коштів по договору № 730363 від 01.08.2002р. зарахованої в оплату боргу за вказаний період, як вартість спожитої теплової енергії.

За розглядом вимог позивача про стягнення боргу в сумі 223153, 46 грн., суд враховує підстави зазначені позивачем безпідставна сплата коштів в сумі 107104, 34 грн. (з урахуванням оплати в загальній сумі 240000 грн. та належної до сплати вартості спожитої теплової енергії в сумі 132 895, 66 грн.), та вважає, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню виходячи з положень ст. 1212 ЦК України.

В даному випадку має місце невірне застосування позивачем норм права (застосування законодавства), що при оцінці судом підстав з яких заявлено дану вимогу на розгляд суду, має бути враховано.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов судом відхиляються, при врахуванні вищенаведеного, а зазначена позиція з приводу відсутності підстав для застосування, при розрахунку вартості спожитої теплової енергії, тарифів, які скасовані Указами Президента України відповідно 1199/2008 від 24 грудня 2008р., 65/2009 від 3 лютого 2009р. викладена і у Постанові Вищого господарського суду України від 03.02.2010р. у справі 42/380.

Доводи позивача відповідачем не спростовані, згідно предявленої позивачем вимоги (вих. № 260/юр від 06.04.2011р.) відповідач перерахунку вартості спожитої енергії не здійснив, надмірно сплачених коштів не повернув, що є підставою для задоволення вимог позивача у цій частині по сумі 107104, 34 грн..

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих 3 % річних в сумі 12260, 32 грн. (розрахунок здійснено за період з 01.04.2009р. по 20.05.2011р.) суд відзначає наступне.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За укладеним між сторонами договором № 730363 від 01.08.2002р. у відповідача грошових зобовязань перед позивачем, по строку з квітня 2009р. не виникало, договором на відповідача були покладені обовязки постачання теплової енергії, які за своєю природою не є грошовими.

Посилання позивача на положення ст. 693, 536 ЦК України судом відхиляються, оскільки включення процентів, які передбачено ст. 536 Цивільного кодексу, до глави «Виконання зобов'язання»свідчить про те, що вони не належать ні до пені (ст. 549 Цивільного кодексу, глава «Забезпечення виконання зобов'язань»), ні до процентів як виду цивільно-правової відповідальності (ст. 625 Цивільного кодексу, глава «Правові наслідки порушення зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язання»).

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, а при укладенні договору між сторонами розмір відсотків не погоджувався, таких домовленостей не існує.

Щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу суму вказану у вимозі від 06.04.2011р., яка отримана відповідачем 13.04.2011р. (поштовий чек № 8924 свідчить про направлення листа поштою 09.04.2011р., а проставлений вхідний номер 10/23267 від 13.04.2011р. про отримання листа відповідачем), то зазначене зобов'язання, виникло станом на 25.04.2011р. (як про те зазначено у вимозі - десятиденний строк з дня її отримання, при врахуванні що такий припадає на вихідний 23.04.2011р. (субота)), відповідно обгрунтованими є вимоги позивача щодо нарахування 3% річних у періоді з 26.04.2011р. по 20.05.2011р. (дата на яку здійснено розрахунок позивачем) і така сума складає:

- 220, 07 грн. (107104, 34 грн. х 3% : 365 х 25).

З урахуванням наведеного позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 2739, 90 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 1339, 15 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. Івана Франка 5, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 00131305) на користь Комунального підприємства «Київпастранс»(юрид. адреса: 04070, м. Київ, вул. Набережне шосе 2, ідент. код 31725604) в особі Автобусного парку № 5 (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва 21, р/р 26002005030732 в КСВ ПАТ КБ «Хрещатик»МФО 300670, ідент. код 03114336) 107104, 34 грн. (сто сім тисяч сто чотири гривні 34 копійки) надмірно сплачених коштів, 220, 07 грн. (двісті двадцять гривень 07 копійок) 3% річних, 1339, 15 грн. (одну тисячу триста тридцять девять гривень 15 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 22.09.2011