Рішення № 18298776, 12.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/17012.09.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

до приватного акціонерного товариства «Агропромислова група»

про стягнення 435037,63 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1представник за довіреністю б/н від 01.09.2010 року;

від відповідача: не зявився.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до закритого акціонерного товариства «Агропромислова група»про стягнення 435037,63 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»та закритим акціонерним товариством «Агропромислова група», правонаступником всіх прав та обовязків якого є приватне акціонерне товариство «Агропромислова група», було укладено договір фінансового лізингу № 641-LD від 19.06.2008 року, відповідно до п.1.1. якого, лізингодавець (позивач) бере на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, у додатку № 1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 191618,24 доларів США, у т.ч. ПДВ (надалі «ціна предмету лізингу»).

Сторонами до договору фінансового лізингу № 641-LD від 19.06.2008 року був підписаний додаток № 1специфікація, додаток № 2 - графік лізингових платежів, додаткова угода № 2 від 10.12.2008 року.

Відповідно до п.п.1.1. додаткової угоди № 2 від 10.12.2008 року сторони домовились змінити графік платежів додаток № 2 до договору та викласти в редакції, що наведена в додатку № 1 до цієї додаткової угоди.

Згідно додатку 1 специфікації, предметом лізингу є бетонозмішувач КАМАЗ в кількості 2 шт., ціна предмету лізингу - 191618,24 доларів США.

Згідно п. 1.3. договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей договір до закінчення строку лізингу.

07.07.2008 року сторонами був підписаний акт приймання передачі, згідно якого лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у фінансовий лізинг бетонозмішувач КАМАЗ шасі НОМЕР_1, бетонозмішувач КАМАЗ шасі НОМЕР_2.

Пунктом 7.2. договору визначений склад лізингових платежів.

Відповідно до п.7.7. договору лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку № 2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Відповідач порушив умови договору, своєчасно не сплачував лізингові платежі.

У звязку з порушенням умов договору, 21.10.2009 року позивач направив відповідачеві повідомлення про припинення договору фінансового лізингу № 641-LD від 19.06.2008 року в односторонньому порядку з 26.10.2009 року. Повідомлення було отримане відповідачем 28.12.2009 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 07998996.

Відповідно до акту приймання передачі від 02.11.2009 року предмет лізингу був повернутий лізингодавцю.

Однак, відповідач не сплатив заборгованість, яка виникла до повернення предмету лізингу лізингодавцю.

Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 641-LD від 19.06.2008 року становить 321846,44 грн.

Керуючись п. 8.2. договору позивач нарахував відповідачеві штрафні санкції у вигляді неустойки в сумі 33989,33 грн.

Також, у звязку з простроченням сплати лізингових платежів, позивач нарахував відповідачеві індекс інфляції у сумі 60620,02 грн. та три проценти річних у сумі 18581,84грн.

На підставі вище викладеного позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.06.2011 року порушено провадження у справі № 33/170 і призначено до розгляду на 11.07.2011 року.

В судове засідання 11.07.2011 року представник відповідача не зявився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/170 від 29.06.2011 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання зявився, частково виконав вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/170 від 29.06.2011 року.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладав розгляд справи на 25.07.2011 року, у звязку із неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судове засідання 25.07.2011 року представники сторін зявились, подали клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Суд задовольнив клопотання представників сторін про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

З матеріалів справи вбачається, що організаційно-правовою формою відповідача є приватне акціонерне товариство «Агропромислова група», у звязку з чим суд здійснив заміну організаційно-правової форми відповідача на приватне акціонерне товариство «Агропромислова група».

Представник позивача частково виконав вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/170 від 29.06.2011 року.

Представник відповідача вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/170 від 29.06.2011 року не виконав.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 12.09.2011 року для надання додаткових доказів по справі.

У судове засідання 12.09.2011 року представник відповідача не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання зявився, надав пояснення по справі та просив суд стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 321846,44 грн., неустойку в сумі 33989,33 грн., індекс інфляції у сумі 60620,02 грн., три проценти річних у сумі 18581,84грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 4 400,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»та закритим акціонерним товариством «Агропромислова група», правонаступником всіх прав та обовязків якого є приватне акціонерне товариство «Агропромислова група», було укладено договір фінансового лізингу № 641-LD від 19.06.2008 року, відповідно до п.1.1. якого, лізингодавець (позивач) бере на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, у додатку № 1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 191618,24 доларів США, у т.ч. ПДВ (надалі «ціна предмету лізингу»).

Сторонами до договору фінансового лізингу № 641-LD від 19.06.2008 року був підписаний додаток № 1специфікація, додаток № 2 - графік лізингових платежів, додаткова угода № 2 від 10.12.2008 року.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ч.1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п.п.1.1. додаткової угоди № 2 від 10.12.2008 року сторони домовились змінити графік платежів додаток № 2 до договору та викласти в редакції, що наведена в додатку № 1 до цієї додаткової угоди.

Згідно додатку 1 специфікації, предметом лізингу є бетонозмішувач КАМАЗ в кількості 2 шт., ціна предмету лізингу - 191618,24 доларів США.

Згідно п. 1.3. договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей договір до закінчення строку лізингу.

Згідно п. 1.3. договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей договір до закінчення строку лізингу.

07.07.2008 року сторонами був підписаний акт приймання передачі, згідно якого лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у фінансовий лізинг бетонозмішувач КАМАЗ шасі НОМЕР_1, бетонозмішувач КАМАЗ шасі НОМЕР_2.

Відповідно до ч.1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 7.2. договору визначений склад лізингових платежів.

Відповідно до п.7.7. договору лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку № 2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Відповідно до п.3 ч.2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідач порушив умови договору, своєчасно не сплачував лізингові платежі.

Частина 2 статті 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Керуючись розд. 11. договору, 21.10.2009 року позивач направив відповідачеві повідомлення про припинення договору фінансового лізингу № 641-LD від 19.06.2008 року в односторонньому порядку з 26.10.2009 року. Повідомлення було отримане відповідачем 28.12.2009 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 07998996.

Відповідно до акту приймання передачі від 02.11.2009 року предмет лізингу був повернутий лізингодавцю.

Частина 2 статті 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідач не сплатив заборгованість, яка виникла до повернення предмету лізингу лізингодавцю.

Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 641-LD від 19.06.2008 року становить 321846,44 грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем по сплаті лізингових платежів та будь-яких інших платежів за договором фінансового лізингу № 641-LD від 19.06.2008 року в сумі 321846,44 грн., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись п. 8.2. договору позивач нарахував відповідачеві штрафні санкції у вигляді неустойки в сумі 33989,33 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.8.2. договору у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення. Лізингодавець зазначає суми нарахованої неустойки в повідомленні про лізинговий платіж. Сплата неустойки не звільняє лізингоодержувача від виконання зобовязань лізингоодержувача відповідно до умов цього договору.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 33989,33 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню.

Також, у звязку з простроченням сплати лізингових платежів, позивач нарахував відповідачеві індекс інфляції у сумі 60620,02 грн. та три проценти річних у сумі 18581,84грн.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції у сумі 60620,02 грн., трьох процентів річних у сумі 18581,84грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Документи подані відповідачем 12.09.2011 року о 12 год. 21 хв., зокрема, відзив і додані до нього документи не приймаються судом до уваги, оскільки подані відповідачем після закінчення судового розгляду та прийняття рішення судом.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з приватного акціонерного товариства «Агропромислова група»(02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 17, кв. 169; р/р 26008000391401 в АКБ «Київ», МФО 322498, код ЄДРПОУ 31246405) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 22/1; р/р 26502010003043 в ТОВ «УніКредит Банк», МФО 300744, код ЄДРПОУ 33942232) основну заборгованість в сумі 321846 (триста двадцять одну тисячу вісімсот сорок шість) грн. 44 коп., неустойку в сумі 33989 (тридцять три тисячі девятсот вісімдесят девять) грн. 33 коп., індекс інфляції у сумі 60620 (шістдесят тисяч шістсот двадцять) грн. 02 коп., три проценти річних у сумі 18581 (вісімнадцять тисяч пятсот вісімдесят одну) грн. 84коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 4400 (чотири тисячі чотириста) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 20.09.2011 року.