Рішення № 18298740, 19.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/32419.09.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквілон трейдінг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКОМ»

про стягнення 79970,13 грн.

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність від 28.03.2011р.);

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 19 вересня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквілон трейдінг»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКОМ»(відповідач) заборгованості в сумі 79970,13 грн. з них основного боргу 64898,55 грн., пені 5015,00 грн., 3% річних 2480,36 грн., втрат від інфляції 6749,44 грн. та пені за договором 1% 826,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором купівлі-продажу № 19/03/10/Ф01 від 19 березня 2010 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4.08.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 5.09.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5.09.2011 року розгляд справи, у звязку з неявкою представників відповідача було відкладено до 19.09.2011 року.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2010 року між позивачем (надалі Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту Покупець або Отримувач) (разом - сторони), було укладено договір купівлі-продажу № 19/03/10/Ф01 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір поставки), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого Продавець передає у власність Покупця фреони (холодоагенти), припої, мідні холодильні труби, компресорні оливи (надалі по тексту товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах Договору. Найменування товару, комплектність, кількість, ціна вказуються у протоколах погодження ціни, якими можуть бути видаткові накладні на відпуск-одержання товару.

Позивач зазначає, що в березні 2010 року Продавець передав товар, а Покупець прийняв товар, що підтверджується видатковою накладною.

Загальна сума поставленого Продавцем товару Покупцю за видатковою накладною, за розрахунками позивача, становить 87898,55 грн.

Позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався з Продавцем за товар на загальну суму 23000,00 грн., а відтак, відповідач має заборгованість перед позивачем по Договору в розмірі 64898,55 грн., що за розрахунком позивача становить: 87898,55 грн. - 23000,00 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктами 1.1., 1.2. Договору поставки передбачено, що Продавець передає у власність Покупця фреони (холодоагенти), припої, мідні холодильні труби, компресорні оливи (надалі по тексту товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах Договору. Найменування товару, комплектність, кількість, ціна вказуються у протоколах погодження ціни, якими можуть бути видаткові накладні на відпуск-одержання товару.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму - 87898,55 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000300 від 19 березня 2010 року (належним чином засвідчена копія накладної міститься в матеріалах справи).

Зі змісту видаткової накладної вбачається, що підставою для оплати товару є рахунок-фактура № РН-0000361 від 16.03.2011р. (належним чином засвідчена копія рахунку міститься в матеріалах справи).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, у відповідності до п. 4.2. Договору поставки Покупець здійснює оплату за товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

Судом встановлено, що Покупець отримав від Постачальника товар за видатковою накладною № РН-0000300 від 19 березня 2010 року разом з рахунком-фактурою № РН-0000361 від 16.03.2011р., що підтверджується підписом та відбитком печатки Покупця на відповідній видатковій накладній, за який Отримувач, в свою чергу, розрахувався з Продавцем лише частково, а саме, на суму 23000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (належним чином засвідчені копії виписок містяться в матеріалах справи).

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що Покупець, поставленого йому Продавцем товару за видатковою накладною та виставленого рахунку-фактури у строк, встановлений Договором, в повному обсязі не оплатив.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Станом на 2.09.2011 року заборгованість за Договором поставки Покупцем на рахунок Продавця в повному обсязі не проведена, що підтверджується довідкою Продавця від 5.09.2011р. (належним чином засвідчена копія довідки міститься в матеріалах справи).

Зважаючи на викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контрррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів сплати грошових коштів за товар на користь позивача у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в заяві, станом на вересень 2011 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки по неоплаченій видатковій накладній № РН-0000300 від 19 березня 2010 року та, відповідно, виставленому Отримувачу та неоплаченому останнім в повному обсязі рахунку-фактури № РН-0000361 від 16.03.2011р., що становить - 64898,55 грн., тобто 87898,55 грн. (загальна сума товару) 23000,00 грн. (частково оплачений товар).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що у випадку прострочки в сплаті платежів, передбачених Договором, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 1% (один відсоток) від суми несплаченого в строк платежу за кожен день прострочки, однак не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах контррозрахунку відповідача, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за прострочення встановлених Договором строків оплати отриманого по видатковій накладній товару в розмірі 5015,00 грн. (сума пені, яка заявлена позивачем до стягнення та вказана останнім в резолютивній частині позовної заяви).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають 3% річних в сумі 2480,36 грн. та втрат від інфляції 6749,44 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 1%.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що у випадку прострочки в сплаті платежів, передбачених Договором, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 1% (один відсоток) від суми несплаченого в строк платежу за кожен день прострочки, однак не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Так, суд вважає, що конструкція п. 7.2. Договору визначає порядок нарахування Продавцем пені та встановлює відповідну формулу, за якою пеня вираховується останнім у випадку прострочки в сплаті платежів за Договором з боку Покупця.

Так, п. 7.2. Договору передбачено нарахування пені у розмірі 1% (один відсоток) від суми несплаченого в строк платежу за кожен день прострочки, однак не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 5015,00 грн., з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, тобто позивачем дотримано та обрано встановлений Договором порядок нарахування пені за прострочку в сплаті платежів зі сторони Покупця.

Частиною 2 статті 63 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи та надані позивачем до заяви розрахунки штрафних санкцій за Договором, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені в розмірі 1% від суми боргу, по суті вже є нарахованою Продавцем на підставі п. 7.2 Договору пенею в розмірі 5015,00 грн. з розрахунку не більше подвійної облікової ставки НБУ за неналежне виконання Покупцем грошового зобовязання.

Таким чином, задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені з розрахунку 1% від суми несплаченого в строк платежу за кожен день прострочки в сумі 826,78 грн. призведе до подвійного притягнення Покупця до відповідальності за одне й те саме порушення, у звязку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Продавця в цій частині є необґрунтованими.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 79143,55 грн. з них основного боргу 64898,55 грн., пені 5015,00 грн., 3% річних 2480,36 грн. та втрат від інфляції 6749,44 грн.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1025,04 грн. (791,47 грн. державного мита та 233,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКОМ»(ідентифікаційний код: 33304091, адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 5, оф. 1, п/р 260044333 в АКБ «ЛегБанк»м. Київ, МФО 300056; Свідоцтво № 100268640; ІПН 333040926562), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквілон трейдінг»(ідентифікаційний код: 35767763, адреса: 65013, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 80, п/р 26006660785521 в Одеській обл. філії АКБ соц. розвитку «УКРСОЦБАНК», МФО 328016; Свідоцтво № 100110328; ІПН 357677615548), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу 64898,55 грн. (шістдесят чотири тисячі вісімсот девяносто вісім гривень 55 копійок), пені 5015,00 грн. (пять тисяч п'ятнадцять гривень 00 копійок), 3% річних 2480,36 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят гривень 36 копійок), втрат від інфляції 6749,44 грн. (шість тисяч сімсот сорок девять гривень 44 копійки) та судові витрати в сумі 1025,04 грн. (одна тисяча двадцять пять гривень 04 копійки). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 21.09.2011р.