Рішення № 18296556, 30.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/171

30.08.11

За позовом

Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до

про

Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

стягнення 45 787,31грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача

від відповідача

Мазурок О.І. - представник

Полюхович Н.М. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 45 787, 31грн., в тому числі 38 699,03 грн. боргу, 5 456,56 грн. інфляційної складової боргу та 1 631,72 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки за період грудень 2008 року –лютий 2009 року вартість спожитої позивачем на підставі Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 032-8395-9 від 01.01.1999 теплової енергії неправомірно визначена відповідачем за тарифами, затвердженими Розпорядженнями КМДА № 1662, № 1663 від 27.11.2008, № 1780/1 від 25.12.2008, № 127,№128 від 05.02.2009, які скасовано Указами Президента України №1199/2008 від 24.12.2008, № 65/2009 від 03.02.2009, № 76/2009 від 09.02.2009, фактична вартість спожитої теплової енергії за період з 01.12.2008 по 03.12.2009 становить 40 855,17 грн.

За спожиту теплову енергію за вказаний період позивачем сплачено 79 554,20 грн. У задоволені вимог позивача щодо повернення переплати за теплову енергію в розмірі 38 699,03 грн. відповідачем відмовлено, у зв’язку з чим спір передано на вирішення суду.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що розрахунки за використану позивачем теплову енергію за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 032-8395-9 від 01.01.1999 проводились на підставі діючих тарифів відповідного періоду, встановлених та затверджених КМДА.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.01.1999 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(Енергопостачальна організація) та Дирекцією по експлуатації нежилих будинків від імені ДКП «Київжитлоспецексплуатація» (Абонент) укладено Договір № 032-8395-9 на постачання теплової енергії у гарячій воді до об’єкту, що знаходиться по вул. Б.Хмельницького,51-Б.

Предметом вказаного Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором (п.1.1).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Договору при виконанні умов цього Договору , а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

За умовами договору Енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року (п. 2.2.1 Договору).

Відповідно до Додатку № 1 до Договору № 032-8395-9 від 01.01.1999 Енергопостачальна організація відпускає Абоненту теплову енергію в гарячій воді в межах 393 Гкал/на рік.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору Абонент зобов’язаний додержуватись кількісного споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Порядок розрахунків за теплову енергію визначений сторонами у Додатку № 4 до Договору № 032-8395-9 від 01.01.1999.

Відповідно до п. 5 вказаного Додатку Абонент щомісяця с 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Абонент повертає в РВТ).

Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Енергопостачальній організації вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії за розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця (п.2 Додатку № 4).

Згідно із п. 5.1 Договору облік споживання відповідачем теплової енергії за договором передбачено проводити розрахунковим способом.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із ст. 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін (п.1)

Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору (п. 3 ст. 276 Господарського кодексу України).

Пунктом 6 статті 276 зазначеного кодексу передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до п. 23 Правил користування теплової енергії, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюється на межі продажу, яка є межею балансової неналежності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показників вузла обліку згідно із діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У відповідності до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Судом встановлено, що розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії за період грудень 2008 року по лютий 2009 року проводився позивачем на підставі тарифів, встановлених Розпорядженнями КМДА № 1662 від 27.11.2008, № 1780/1 від 25.12.2008, № 127 та № 128 від 05.02.2009, скасованими Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008, № 65/2009 від 03.02.2009, № 76/2009 від 09.02.2009, як такі, що не відповідають законом та Конституції України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов’язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень.

Отже, розрахунок вартості спожитої позивачем теплової енергії за період грудень 2008 року по лютий 2009 року здійснений відповідачем із застосуванням тарифів, які були затверджені з порушенням встановленого порядку, у зв’язку з чим були скасовані.

З матеріалів справи вбачається, що за спожиту теплову енергію за період з грудня 2008 року по грудень 2009 року позивачем перераховано грошові кошти 04.03.2009 в розмірі 22 486,37 грн., 05.05.2009 в розмірі 10 171,57 грн., 03.12.2009 в розмірі 46 896,26 грн., разом 79 554,20 грн.

Виходячи з того, що вартість спожитої відповідачем теплової енергії за період грудень 2008 року –лютий 2009 року розрахована позивачем на підставі скасованих Розпоряджень КМДА, вартість спожитої позивачем теплової енергії за період з 01 грудня 2008 року по 03 грудня 2009 року становить 40 855,17 грн. Таким чином переплата за теплову енергію за вказаний період становить 38 699,03 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням здійснити перерахунок вартості спожитої ним теплової енергії за період грудень 2008 року –лютий 2009 року, а надлишково сплачені кошти зарахувати в оплату за теплову енергію майбутніх періодів (лист № 155/1/23-1664 від 09.04.2009 та претензія № 155/1/23-2836 від 19.07.2010). Листом № 048-05/3951 від 28.04.2009 та листом №048-72-9304 від 28.07.2010 відповідач відмовив позивачу в здійсненні такого перерахунку.

26.01.2011 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 155/23-01/42 щодо повернення коштів у розмірі 38 699,03 грн., що були зайво нараховані за постачання теплової енергії у гарячій воді за період грудень 2008 року, січень, лютий 2009 року. Листом № 048-21-1638 від 16.02.2011 вказана вимога позивача залишена відповідачем без задоволення.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, відповідно до ст.693 Цивільного кодексу України відповідач мав повернути зайво сплачені кошти позивачу, проте цього не здійснив, чим порушив права останнього.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 38 699,03 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України , позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 631,72 грн. та 5 456,56 грн. інфляційної складової боргу.

Суд відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягають задоволенню, оскільки ця санкція застосовується до грошових зобов'язань, в той час як за Договором № 032-8395-9 від 01.01.1999 у відповідача виникло зобов'язання з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, тобто негрошове зобов’язання. В зв’язку з чим відсутні правові підстави для застосування наслідків, встановлених ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення виконання грошового зобов’язання (дана правова позиція підтверджується також постановами Вищого господарського суду України № 14/174-06 від 01.11.2006, № 45/241-05 від 14.03.2006, № 37/649 від 17.12.2008).

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код 03366500, рахунок 2600100010704 у ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670, 38 699 (тридцять вісім тисяч шістсот дев’яносто дев’ять) грн. 03 коп. переплати, 386 (триста вісімдесят шість) грн. 99 коп. державного мита, 199 (сто дев’яносто дев’ять) грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення:09.09.2011