Рішення № 18296549, 02.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/20002.09.11 За позовомTbilisi Import Center Ltd

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Статус Трейд»

пророзірвання Договору № 28-GR від 29.11.2010 року та стягнення 232184,69 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № б/н від 30.03.2011 року; ОСОБА_2 дов. № б/н від 01.08.2011 року;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Tbilisi Import Center Ltd звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Статус Трейд»про розірвання Договору № 28-GR від 29.11.2010 року та стягнення 224197,38 грн. основного боргу, 6107,74 грн. інфляційних втрат, 1879,57 грн. 3% річних, 5000,00 грн. адвокатських витрат.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобовязання щодо поставки оплаченого товару за Контрактом № 28 GR від 29 листопада 2010 року.

Ухвалою від 20.06.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 29.07.2011 року.

11.07.2011 року через канцелярію суду представник позивача подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просив суд накласти арешт на розрахункові рахунки відповідача.

В судовому засіданні 29.07.2011 року представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача підтримав подану через канцелярію суду заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд розірвати Договір № 28-GR від 29.11.2010 року, укладений між сторонами та стягнути з відповідача 224197,38 грн. основного боргу, 15214,25 грн. інфляційних втрат, 4127,68 грн. 3% річних, 7971,00 грн. адвокатських витрат, а також державне мито та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача в судове засідання 29.07.2011 року не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 29.07.2011 року подав клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/200, яке судом розглянуто та задоволено.

Також, суд розглянув та відмовив в задоволенні поданої представником позивача 11.07.2011 року через канцелярію суду заяву про забезпечення позову.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 29.07.2011 року розгляд справи було відкладено на 02.09.2011 року.

Представники позивача в судовому засіданні 02.09.2011 року подали додаткові документи по справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 02.09.2011 року представник відповідача не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.09.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Статус Трейд», іменоване надалі «Продавець»(відповідач) та Tbilisi Import Center Ltd, іменоване надалі «Покупець»(позивач) був укладений контракт № 28-GR (далі Контракт), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобовязався продати, а покупець прийняти та сплата за молочні консерви (далі товар). Асортимент, ціна, кількість умови та строки поставки обумовлюються в Специфікаціях до даного Договору, які оформлюються на кожну відвантажену партію товару. Специфікації до даного Договору є невідємними частинами даного Контракту.

Відповідно до пункту 2.1 Договору ціна товару визначається на кожну конкретну партію та відображається у відповідній специфікації та в рахунку фактурі (Invoice). Ціна включає вартість тари, упаковки та маркування товару, витрати по відвантаженню та укомплектуванні товару, а також витрати по сертифікації та митному оформленню товару на внутрішній митниці України.

Згідно з пунктом 3.1 Договору товар постачається покупцю на умовах зазначених у Специфікації до даного Договору.

Пунктом 3.2 Договору сторони узгодили, що строк підготовки товару не більше 10 (десяти) календарних днів з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов Контракту позивач 07.12.2010 року сплатив на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 28165,50 дол. США, що засвідчується банківською випискою (копія в матеріалах справи).

В свою чергу, відповідач оплачений товар не поставив та грошові кошти в сумі 28165,50 дол. США не повернув.

20.01.2011 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою здійснити поставку товару або розірвати контракт та повернути кошти.

Однак, відповідач товар не поставив та кошти не повернув, направивши на адресу позивача лише лист, згідно якого зобовязався здійснити відвантаження товару в максимально кроткі строки.

Станом на день розгляду справи в суді, відповідач товар не поставив, суму перерахованого авансу не повернув, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач також не надав, а тому загальна сума неповернутих останнім коштів становить 28165,50 дол. США, яка станом на дату платежу (18.12.2010 року) еквівалентна 224295,96 грн. (28165,50 дол. США х 7,9635)

Проте, позивач здійснив розрахунок станом на 29.03.2011 року, у звязку з чим нарахував та просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 224197,38 грн.

Відповідно до частини 1 статті 378 ГК України суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 382 ГК України суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов'язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право»та іншими законами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення передплати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 224197,38 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 4127,68 грн. за період з грудня 2010 року по липень 2011 року та 15214,25 грн. інфляційних втрат, розрахунок яких здійснив за період з грудня 2010 року по червень 2011 року.

Здійснивши перерахунок 3 % річних, з урахуванням суми сплачених коштів, дати сплати та строків поставки оплаченого товару визначених сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Статтею 192 ЦК України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Інфляція це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п. 2 Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).

Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним.

Тобто за змістом ст. 625 ЦК України встановлений індекс інфляції враховується до суми боргу в разі наявності між сторонами грошових зобовязань у валюті України гривні.

Крім того, згідно з вимогами ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

При цьому офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, визначення в договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних зі знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають, так як ціни в Україні встановлюються у національній валюті, тому стаття 625 ЦК України може бути застосована лише у випадку прострочення грошового зобовязання у гривні.

Крім того, позивач просить суд розірвати укладений між сторонами контракт № 28-GR від 29.11.2010 року, у звязку з порушенням умов Договору та норм чинного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як встановлено вище, відповідач своїх зобовязань щодо поставки оплаченого та повернення грошових коштів належним чином не виконав.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, несвоєчасне повернення грошових коштів, а також несвоєчасна поставка товару, на який розраховував при укладенні спірного Контракту з відповідачем позивач є істотними порушеннями умов укладеного між сторонами Контракту.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині розірвання контракту № 28-GR від 29.11.2010 року підлягають задоволенню повністю.

Також, позивач просить стягнути з відповідача окрім витрат на сплату держаного мита та інформаційно-технічне забезпечення витрати на оплату послуг адвоката в сумі 7971,70 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно з ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

В обґрунтування стягнення адвокатських витрат у розмірі 7971,70 грн. позивач надав Договір про надання юридичних послуг № б/н від 18.04.2011 року та банківську виписку від 12.05.2011 року на суму 1000,00 дол. США., що станом на дату платежу еквівалентна 7971,70 грн.

Згідно частини 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи обставини справи та суму задоволених позовних вимог, господарський суд приходить до висновку, що витрати на оплату послуг адвоката підлягають задоволенню частково в сумі 7473,70 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Розірвати Контракт № 28-GR від 29.11.2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Статус Трейд»(місцезнаходження: 01010, м. Київ, Печерський р н, вул. Івана Мазепи, буд. 26, код ЄДРПОУ 35633219) та Tbilisi Import Center Ltd (місцезнаходження: 10, Uiarago Str, Tbilisi, Georgia).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Статус Трейд» (місцезнаходження: 01010, м. Київ, Печерський р н, вул. Івана Мазепи, буд. 26, код ЄДРПОУ 35633219) на користь Tbilisi Import Center Ltd (місцезнаходження: 10, Uiarago Str, Tbilisi, Georgia) 224 197 (двісті двадцять чотири тисячі сто девяносто сім) грн. 38 коп. передплати, що еквівалентна 28165,50 дол. США, 4 127 (чотири тисячі сто двадцять сім) грн. 68 коп. 3 % річних, 7473 (сім тисяч чотириста сімдесят три) грн. 70 коп. витрат на адвоката, 2 368 (дві тисячі триста шістдесят вісім) грн. 25 коп. державного мита та 221 (двісті двадцять одну) грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

08.09.2011 року