Рішення № 18295972, 04.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.08.11 р. Справа № 22/100

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою: Приватної науково-виробничої фірми „Центр”, м.Горлівка Донецької області,

до відповідача:Державного підприємства „Шахта ім. Ю.О. Гагаріна”, м.Горлівка Донецької області,

про: стягнення 14055,31 грн.

за участю представників сторін:

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю № б/н від 17.05.2011р.)-представник

від Відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Приватна науково-виробнича фірма „Центр”, м. Горлівка Донецької області (далі позивач) звернулася до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Державного підприємства „Шахта ім. Ю.О. Гагаріна”, м. Горлівка Донецької області (далі відповідач) про стягнення помилково перерахованих коштів у розмірі 14055,31грн.

Ухвалою від 05.05.2011р. судом (суддя Іванченкова О.М.) порушено провадження по справі, призначено до розгляду на 18.05.2011р. сторони зобовязано надати документи та вчинити певні дії.

В процесу розгляду справи склад суду неодноразово змінювався, востаннє розпорядженням голови господарського суду від 12.07.2011р. справу № 22/100 було передано на повторний автоматичний розподіл.

Автоматичним розподілом судових справ, згідно з Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням ради суддів від 26.11.2010р. № 30 для розгляду справи № 22/100 призначено суддю Макарову Ю.В.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що платіжним дорученням № 895 від 26.08.2008р. ним безпідставно було перераховано кошти на рахунок відповідача в сумі 26720грн.00коп. Частина цієї суми в розмірі 3140грн.00коп. була врахована відповідачем в рахунок погашення позивачем боргу за отриманий за видатковою накладною № 5 від 29.08.2008р. товар, частина суми в розмірі 9524грн.69коп. була повернута відповідачем, внаслідок чого залишилася неповернутою сума в розмірі 14055,31грн., яка і заявлена позивачем для стягнення з відповідача як помилково перерахована.

Нормативно позивач посилається на ст. 1212 Цивільного кодексу України.

На підтвердження своєї позиції позивачем надані в засвідчених копіях: договір на поставку лому чорних металів № 26/11-1м від 26.11.2007р., видаткова накладна № 4 від 20.08.2008р., рахунок № 2 від 20.08.2008р., платіжне доручення № 895 від 26.08.2008р., платіжне доручення № 890 від 22.08.2008р., банківські виписки, що свідчать про повернення відповідачем частини безпідставно отриманої суми в розмірі 9524грн.69коп., рахунок № 3 від 29.08.2008р., видаткова накладна № 5 від 29.08.2008р., що свідчать про взаємозалік частини помилково отриманої відповідачем суми в розмірі 3140грн.00коп. в рахунок погашення заборгованості позивача за отриманий за накладною товар, листи № 211 від 04.06.2010р., № 434 від 10.11.2010р., лист відповідача б/н від 01.09.2008р., акт звірки взаємних розрахунків станом на 22.11.2010р.,

Супровідним листом б/н від 14.07.2011р. позивач надав довідку за підписом директора та головного бухгалтера, якою зазначив, що станом на 04.08.2011р. у відповідача існує заборгованість у розмірі 14055грн.31коп. як неповернута помилково перерахована сума; письмові пояснення, якими позивач повідомив, що провадження або рішення суду за заявленими по справі № 22/100 позовними вимогами не існує.

Відповідач супровідним листом № 1/1523 від 01.08.2011р. просив справу розглянути без участі уповноваженого представника та визнав позовні вимоги в повному обсязі.

У звязку з неповною явкою представників сторін та не поданням витребуваних судом документів суд неодноразово відкладав розгляд справи, востаннє на 04.08.2011р.

В судове засідання 04.08.2011р. представник позивача зявився, підтримав позовні вимоги, повідомив про відсутність будь яких доказів на підтвердження своєї правової позиції по суті спору.

Відповідач був належним чином повідомлений про час розгляду справи, проте жодного разу не направив в судові засідання свого представника. Через канцелярію суду від відповідач надійшов відзив, яким останній визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем) був укладений договір поставки лому чорних металів № 26/11-1м від 26.11.2007р., згідно з яким продавець зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору лом чорних металів (далі іменований товар).

Відповідно п. 3.2 договору розрахунки за металолом здійснюються на підставі рахунку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця, протягом 15 днів з моменту передачі металолому по акту приймання передачі (накладній) продавцем покупцю.

На виконання умов договору відповідачем за видатковою накладною № 4 від 20.08.2008р. був поставлений товар на суму 26720грн.00коп. Одночасно з поставкою товару, відповідачем був виставлений рахунок № 2 від 20.08.2008р. для оплати позивачем вартості отриманого товару.

На підставі отриманого рахунку, позивач, виконуючи взяті на себе за договором № 26/11-1м від 26.11.2007р. зобовязання, платіжним дорученням № 890 від 22.08.2008р. перерахував суму в розмірі 26720грн.00коп. на розрахунковий рахунок відповідача.

Як зазначає позивач в обґрунтування позовних вимог, пізніше при отриманні оригіналу рахунку № 2 від 20.08.2008р. платіжним дорученням № 895 від 26.08.2008р. сума в розмірі 26720грн.00коп. була повторно перерахована відповідачу.

29.08.2008р. відповідачем за видатковою накладною № 5 від 29.08.2010р. був поставлений позивачу товар на суму 3140грн.00коп., який за домовленістю сторін був оплачений за рахунок помилково перерахованих коштів.

Пізніше відповідач частково повернув позивачу грошові кошти у загальному розмірі 9524грн.69коп., призначення платежу „повернення зайво перерахованої суми за металобрухт за договором № 26/11-1м/633 від 26.11.2007р.”, внаслідок чого неповернутою залишилась сума в розмірі 14055грн.31коп.

Позивач неодноразово листами № 211 від 04.06.2010р. та № 434 від 10.11.2010р. просив відповідача повернути залишок помилково перерахованої суми в розмірі 14055,31 грн.

Однак, станом на день звернення позивача до суду, відповідач не надав жодної відповіді на направленні позивачем листи, не вчинив жодних дій, спрямованих на врегулювання виниклого спору шляхом повернення безпідставно отриманих коштів або поставкою товару на цю суму.

Позивач, вважаючи, що відповідач порушує його права та законі інтереси (безпідставно користується його грошима) звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 14055грн.31коп., у звязку з їх помилковим перерахуванням на розрахунковий рахунок відповідача.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Так, дійсно між позивачем та відповідачем існували договірні відносини за договором № 26/11-1м від 26.11.2007р., який за своєю правовою природою є договором поставки. Строк дії договору до 31.12.2008р., за фінансовими зобовязаннями до їх повного виконання обома сторонами (п. 9.2. договору).

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Отже, на підставі укладеного між сторонами договору № 26/11-1м від 26.11.2007р. у позивача виник обовязок прийняти та оплатити товар, а у відповідача поставити товар.

На виконання умов договору відповідач за видатковою накладною № 4 від 20.08.2008р. здійснив поставку товару загальною вартістю 26720грн.00коп. Позивач в свою чергу в строки, встановлені п. 3.2 договору, на підставі виставленого відповідачем рахунку № 2 від 20.08.2009р. здійснив повну оплату отриманого товару, що підтверджується платіжним дорученням № 890 від 22.08.2008р., призначення платежу - оплата за металобрухт з-но рах. № 2 від 20.08.2008.

Таким чином, позивач належним чином виконав взяті на себе зобовязання за договором № 26/11-1м від 26.11.2007р. щодо оплати отриманого товару за видатковою накладною № 4 від 20.08.2008р., що згідно ст. 599 Цивільного кодексу України призвело до припинення зобовязання між сторонами.

В подальшому позивач платіжним дорученням № 895 від 26.08.2009р. повторно перерахував вартість отриманого за видатковою накладною № 4 від 20.08.2008р. товару в сумі 26720грн.00коп., зазначивши в призначенні платежу „оплата за металобрухт з-но рах. № 2 від 20.08.2008”, однак як встановлено судом, зобовязання по оплаті зазначеного рахунку позивачем вже виконані. Тобто, догоговірні зобовязання за спірною поставкою між сторонами припинилися їх фактичним виконанням.

У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази перерахування грошових коштів, а саме: платіжні доручення № 895 від 26.08.2009р., № 890 від 22.08.2008р. Таке помилкове перерахування позивачем було допущене внаслідок оплат на підставі факсимільної копії рахунку та на підставі оригіналу того ж самого рахунку.

Відповідач своїми діями фактично визнав отримання ним грошових коштів у розмірі 26720грн.00коп., підтверджуючи їх безпідставне отримання. А саме листом б/н від 01.09.2008р. відповідач просив позивача із суми в розмірі 26720грн.00коп., помилково перерахованої платіжним дорученням № 895 від 26.08.2008р., частину в розмірі 3140грн.00коп. зарахувати в оплату за поставлений позивачу металолом по видатковій накладній № 5 від 29.08.2008р., зазначивши, що залишок суми в розмірі 23580грн.00коп. буде відшкодована по мірі фінансової можливості; як свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки відповідач повернув частково суму в розмірі 9524грн.69коп.

Таким чином, на день прийняття судом рішення за відповідачем залишились зобовязання по поверненню безпідставно отриманої суми в розмірі 14055грн.31коп.

Дана сума підтверджується двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 22.11.2010р. та довідкою за підписом директора та головного бухгалтера.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України положення про зобов"язання у зв"язку з набуттям майна без достатньої правової підстави застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов"язанні.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22 передбачено, що кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися у строки, установлені законодавстввом України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 530 ЦК України не передбачає в якій саме формі повинна бути предявлена вимога. Листи позивача № 434 від 10.11.2010р., № 211 від 04.06.2010р. є вимогою в розумінні ст. 530 ЦК України, оскільки містять пряме посилання на рахунки, платіжні доручення про сплату. Враховуючи викладене, на час звернення до суду вже почалося прострочення відповідачем виконання свого зобовязання щодо повернення спірної суми.

Доказів перерахування (повернення) на рахунок позивача безпідставно отриманих коштів в сумі 14055грн.31коп. відповідачем до матеріалів справи не надано, більш того відповідач визнав факт безпідставного отримання грошових коштів у розмірі 14055грн.31коп.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача помилково перерахованих грошових коштів у сумі 14055грн.31коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватної науково-виробничої фірми „Центр”, м.Горлівка Донецької області до Державного підприємства „Шахта ім. Ю.О. Гагаріна”, м.Горлівка про стягнення коштів у розмірі 14055,31 грн. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства „Шахта ім. Ю.О. Гагаріна” (юридична адреса: 84614, Донецька обл., Микитівський район, м. Горлівка, вул. Плеханова, 43, код ЄДРПОУ 32782087) на користь Приватної науково-виробничої фірми „Центр” (юридична адреса: 84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Мініна і Пожарського, будинок 3, код ЄДРПОУ 23184400) кошти у розмірі 14055,31 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 140грн.55коп., інформаційно технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн. 00коп.

У судовому засіданні 04.08.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 09.08.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >