Рішення № 18295818, 30.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.08.11 р. Справа № 19/64

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді ДемідовоїП.В.

При секретарі судового засідання Мозговій Н.І.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Кредобанк”, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Світ пакування”, м.Донецьк

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіріус Екстружен” м.Хмельницький

про стягнення суми боргу 97556,95 грн.

За участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю.

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю.

від третьої особи: не зявився.

В судовому засіданні 23.08.2011. оголошувалась перерва до 30.08.2011р.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

30.08.2011р. з 14.00 год. по 14.10 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство „Кредобанк”, м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Світ пакування”, м.Донецьк про стягнення суми боргу 97556,95 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на виконання ним гарантійного зобов'язання за договором про надання банківських послуг №1Ю-231 від 15.04.2009р., у звязку чим він набув право зворотної вимоги до відповідача.

Ухвалою від 13.07.2011р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №19/64 та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіріус Екстружен” м.Хмельницький.

25 липня 2011р. у звязку з перебуванням судді Демідової П.В. у відпустці, справу №19/64 передано на розгляд судді Курило Г.Є. 27.07.2011р. у звязку з виходом судді Демідової П.В. з відпустки, справу №19/64 передано на її розгляд.

10 серпня 2011р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він визнав наявність простроченої заборгованості перед позивачем в сумі 78589,87 грн., виникнення якої повязує з незадовільною фінансовою ситуацією на підприємстві. Проти задоволення решти позовних вимог заперечив, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності для стягнення пені та не доведеність ним розміру збитків, завданих невиконанням зобов'язань за договором про надання банківських послуг №1Ю-231 від 15.04.2009р.

22 серпня 2011р. від позивача надійшли письмові пояснення щодо порядку нарахування заявлених до стягнення пені та збитків у вигляді неодержаних доходів. Разом з цим, позивачем були надані уточнення позовної заяви №23-12821/11 від 19.08.2011р., в яких він просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 96822,89 грн., яка складається з простроченої заборгованості за гарантією в сумі 78589,87 грн., пені за несвоєчасне повернення грошових коштів 10418,82 грн., збитків у вигляді неодержаних доходів в сумі 7814,20 грн.

Враховуючи позицію Вищого господарського суду України, викладену в листі № 01-8/675 від 14.08.2007, сама лише відсутність посилання у зазначеній заяві на приписи норми процесуального права не означає невідповідності заяви вимогам закону. У вирішенні наведеного питання господарський суд має виходити з ретельного дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами.

Проаналізувавши зміст наданих позивачем уточнень до позовної заяви, судом встановлено, що позивачем фактично зменшено розмір позовних вимог в частині стягуваної пені та відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів.

За приписами ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, справа №19/64 розглядається судом з урахуванням заяви №23-12821/11 від 19.08.2011р.

В судовому засіданні 30.08.2011р. представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з урахуванням їх уточнення; представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві.

Представник третьої особи в жодне судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується штампом канцелярії на ухвалах суду від 13.07.2011р., 26.07.2011р., 10.08.2011р., які було отримано уповноваженою особою ТОВ „Сіріус Екстружен”, про що зазначено в повідомленнях про вручення поштового відправлення №№00611373, 00604849, 00608488, наявних в матеріалах справи.

Незважаючи на вчасне отримання процесуальних документів по справі №19/64, вимоги суду щодо зявлення в судове засідання та надання документів залишились третьої особою не виконаними з невідомих підстав.

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) без явки третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

Встановив:

15 квітня 2009р. між Відкритим акціонерним товариством „Кредобанк” (далі банк-гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Світ пакування” (далі - принципал) був укладений договір про надання банківських послуг №1Ю-231 (далі договір гарантії).

Відповідно до ст. 1, п.2.1, предметом цього договору є взаємні зобов'язання сторін з приводу надання банком-гарантом безвідкличної банківської гарантії бенефіціару Товариству з обмеженою відповідальністю „Хекро Трейд” в забезпечення належного виконання принципалом основного зобов'язання перед банком. Згідно зі ст.1 договору гарантії, основним зобовязанням є зобов'язання, визначені в умовах договору поставки оптових партій товару №12-032-07-Т від 16.02.2009р., укладеного між принципалом та бенефіціаром.

За змістом п.3.1 договору гарантії, гранична сума гарантії, що надається відповідно до п.2.1 цього договору, складає 180000,00 грн. Згідно з п.3.2, за виконання принципалом основного зобов'язання банк-гарант відповідає перед бенефіціаром лише в межах суми, визначеної п.3.1 цього договору.

За умовами п.3.5, гарантія вважається наданою та набуває чинності з моменту отримання її принципалом (або з дня відправлення повідомлення банком-гарантом).

Пунктом 3.6 договору строк дії гарантії встановлений до 14.04.2010р.

Згідно з п.4.3.1, принципал зобов'язується відшкодувати банку-гаранту суми, сплачені останнім бенефіціару за гарантією протягом 2 днів з моменту отримання ним повідомлення банка-гаранта.

Статтею 7 визначено обсяг відповідальності сторін за договором гарантії. Зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання принципалом зобов'язань по своєчасному поверненню/сплаті грошових сум/платежів, передбачених п.п.4.3.1, 5.1 цього договору принципал сплачує банку-гаранту пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від несплаченої/простроченої суми за весь період прострочення (п.7.2 договору гарантії).

Водночас, згідно з п.7.3, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх грошових зобов'язань за цим договором, принципал відшкодовує банку-гаранту заподіяні збитки, у тому числі не одержані доходи, які за згодою сторін розраховуються наступним чином: сума, яка несплачена або несвоєчасно сплачена, помножена на розмір процентів, визначений з використанням облікової стави Національного банку України, який збільшений в 1,5 рази.

Відповідно до п.8.1, договір гарантії набуває чинності з дати підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

На підставі договору про надання банківських послуг №1Ю-231 від 05.04.2009р., банком-гарантом 15.04.2009р. було надано бенефіціару гарантійне зобов'язання №090415/086, в якому конкретизовано умови, яким має відповідати вимога бенефіціара до гаранта.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір про надання банківських послуг №1Ю-231 від 05.04.2009р. забезпечує виконання зобовязань за договором поставки оптових партій товару №12-032-07-Т від 16.02.2009р. та підпадає під правове регулювання норм §4 Глави 49 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаних правочинів, відсутні докази їх визнання у встановленому порядку недійсними. З наведеного суд робить висновок, що договір про надання гарантії наразі є чинним, дійсним та обовязковим для виконання сторонами.

За змістом п.1.2 Статуту Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», затвердженого рішенням загальних зборів банку, протокол 2009/04 від 26.11.2009р., Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» виступає правонаступником всіх прав та обовязків Відкритого акціонерного товариства „Кредобанк”.

Разом з цим, довідкою філії публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України” в м.Хмельницькому №070-06/139 від 20.04.2010р., копія якої наявна в матеріалах справи, підтверджено правонаступництво Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіріус Екстружен” після Товариства з обмеженою відповідальністю „Хекро Трейд”.

З огляду на вищевикладене, банком-гарантом та бенефіціаром за договором про надання банківських послуг №1Ю-231 від 15.04.2009р. виступають Публічне акціонерне товариство „Кредобанк” та Товариство з обмеженою відповідальністю „Сіріус Екстружен” відповідно.

Відповідач не заперечував проти факту правонаступництва бенефіціара та належного виконання гарантом зобовязань за наданою гарантією.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

08 квітня 2010р. бенефіціар звернувся до банку-гаранту з вимогою №952, в якій повідомив про невиконання позичальником зобов'язань з оплати товару, поставленого на підставі договору №12-032-07-Т від 16.02.2009р., у звязку з чим вимагає сплатити заборгованість принципала в сумі 163833,09 грн.

На виконання гарантійного зобов'язання згідно з меморіальним ордером №122468 від 23.04.2010р. банк перерахував бенефіціару грошові кошти в сумі 133833,07 грн., у звязку з чим, відповідно до ч.1 ст.569 ЦК України, набув право зворотної вимоги до принципала.

Згідно з п.4.2.1 договору гарантії, 23 квітня 2010р. банк-гарант звернувся до принципала з повідомленням №01-16/1125, в якому просив повернути суму боргу, яка складає 133833,07 грн. Однак, поштове відправлення, яким надіслано зазначену вимогу, було повернуто на адресу банку з відміткою органу поштового звязку „за закінченням терміну зберігання”.

06 травня 2010р. банк вдруге звернувся до принципала з повідомленням в порядку п.4.2.1 договору гарантії, в якому наполягав на відшкодуванні в повному обсязі витрат, понесених ним у звязку з виконанням договору гарантії. Зазначене повідомлення було отримано керівником ТОВ „Світ пакування” 06.05.2011р., що підтверджується власноручним підписом Рогацевич Н.В. (а.с.60).

Таким чином, відповідно до п.4.3.1 договору гарантії, принципал був зобовязаний відшкодувати витрати, понесені гарантом в сумі 133833,07 грн., до 08.05.2010р.(включно).

06 травня 2011р. банк-гарант звернувся до принципала з претензією №12.04-6561/11 від 06.05.2011р., в якій вимагав погасити заборгованість в сумі 113041,70 грн., яка складається з простроченої заборгованості за гарантією в сумі 78989,87 грн., пені в сумі 20115,12 грн., упущеної вигоди в сумі 13936,71 грн.

08 червня 2011р. гарант вдруге звернувся до принципала з претензією №12.04-8680/11 від 08.06.2011р., в якій знову вимагав сплатити заборгованість за договором про надання юридичних послуг №1Ю-231 від 15.04.2009р.

Вищевказані претензії були отримані відповідачем 10.05.2011р. та 15.06.2011р. відповідно, про що зазначено у повідомленнях про вручення поштового відправлення №№01809528, 01828506, копії яких наявні в матеріалах справи, проте залишені ним без відповіді та задоволення.

На вимогу суду, позивачем до матеріалів справи №19/64 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписку з особового рахунку відповідача), які згідно зі ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підтверджують наявність у відповідача заборгованості з відшкодування банку витрат за гарантійним зобовязанням в сумі 78589,87 грн.

Під час судового розгляду справи №19/64 відповідач визнав наявність заборгованості перед банком, проте її виникнення пояснив незадовільною фінансовою ситуацією, що склалась на підприємстві, в підтвердження чого надав копії організаційно-розпорядчої документації ТОВ „Світ пакування” про звільнення його працівників та рішення №22 від 16.02.2011р. ДПІ в Ленінському районі м.Донецька про анулювання реєстрації платника податків на додану вартість.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.218, ГК України, відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка звільняє його від господарсько-правової відповідальності.

З урахуванням викладеного, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за гарантією в сумі 78589,87 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв`язку з невиконанням відповідачем в повному обсязі зобов'язання відшкодувати банку витрати, понесені внаслідок виконання гарантійного зобов'язання, позивачем на підставі п.7.2 договору про надання банківських послуг №1Ю-231 від 15.04.2009р. було нараховано пеню за період з 09.05.2010р. по 05.11.2010р. в сумі 10418,82 грн.

Проте, пунктом 1 ч.2 ст.258 ЦК України, для вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) встановлено спеціальну позовну давність тривалістю один рік.

За змістом ч.5 ст.261, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи відсутність визначення строків виконання зобовязання по сплаті пені в договорі гарантії, приписи вищевказаних норм та беручи до уваги заперечення відповідача проти стягнення пені поза межами позовної давності, які розцінені судом як заява про застосування позовної давності відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, нарахованої з 09.05.2010р. по 12.07.2010р.

Водночас, проаналізувавши за допомогою Інформаційно-пошукової правової системи „Ліга: Закон Еліт 8.2.2” зроблений позивачем розрахунок пені, суд вважає його арифметично невірним. З огляду на викладене, підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення пені, нарахованої за період з 12.07.2010р. по 09.11.2010р., в сумі 5960,57 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення збитків - не одержаних доходів в сумі 7814,20 грн., які нараховано відповідно до п.7.3 договору гарантії, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Водночас, згідно з ч.5 ст.225 ГК України, сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Проте, умови п.7.3 договору про надання юридичних послуг №1Ю-231 від 15.04.2009р., якими сторони узгодили порядок розрахунку розміру заподіяних збитків, не звільняють позивача від обовязку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог відповідно до ст.33 ГПК України.

Отже, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, тому предявлення вимог про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обовязок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обовязків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання, проведені з цією метою приготування.

В порушення зазначених вимог, позивачем не підтверджено можливість реального отримання прибутку в сумі 7814,20 грн. в разі належного виконання відповідачем зобов'язань за договором гарантії, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у зазначеній сумі у звязку з їх недоведеністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 258, 267, 525, 526, 530, 554, 611, 612, §4Глави49 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 225, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 27, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Кредобанк”, м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Світ пакування”, м.Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіріус Екстружен” м.Хмельницький про стягнення суми боргу 96822,89 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Світ пакування” (83005, м.Донецьк, вул. Річна, 14/21, ЄДРПОУ 32467084) на користь Публічного акціонерного товариства „Кредобанк” (79026, м.Львів, вул. Сахарова, 78, ЄДРПОУ 09807862, МФО 325312) прострочену заборгованість за гарантією в сумі 78589,87грн., пеню в сумі 5960,57 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 845,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 204,54 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили

У судовому засіданні 30.08.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Демідова П.В.

Повний текст рішення за правилами

ст.ст.84-85 ГПК України підписано 05.09.2011р.

<Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >