Рішення № 18293408, 01.09.2011, Апеляційний суд Хмельницької області

Справа № 22ц-2936/11

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2011 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,

суддів Власенка О.В.,Юзюка О.М.,

при секретаріДжафаровій Т.Б.,

з участюпредставника позивача-відповідачаЛисака В.С.,

представника відповідачки-позивачкиОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК»до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави і зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК»про визнання кредитно-заставного договору недійсним, спонукання до прийняття неповернутої частини кредиту з розстрочкою платежу та вилучення з Державного реєстру запису про обтяження рухомого майна із апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2011 року,

встановила:

У квітні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»(далі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави автомобіль DAEWOO, модель MATIZ, рік випуску 2007, тип ТЗ легковий, № кузова/шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі автомобіль), що належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу автомобіля ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»з укладенням від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям автомобіля з обліку в органах Державтоінспекції України, а також наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, - для погашення заборгованості за кредитно-заставним договором № HMS0AN02004684 від 17 березня 2008 року (далі договір) в сумі 14587 доларів 15 центів США.

Обґрунтовуючи позов, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»зазначило, що за договором ОСОБА_3 одержала кредит в сумі 15355 доларів 15 центів США на строк до 16 березня 2015 року під 10,56 % річних і в забезпечення виконання обовязку з повернення кредитних коштів та сплати процентів передала в заставу автомобіль, однак ОСОБА_3 не виконує належним чином грошового зобовязання, внаслідок чого банк вправі одержати задоволення за рахунок заставленого майна.

У травні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»про визнання договору недійсним і виключення з Державного реєстру запису про обтяження автомобіля. Також позивачка просила зобовязати ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»прийняти від неї неповернуту частину кредиту у розмірі 42658 грн., що згідно курсу НБУ на день отримання кредиту становить 8447 доларів США, з розстрочкою платежів на 120 місяців, за умови, що місячний платіж складатиме 365 грн.

На думку ОСОБА_3 оспорюваний правочин не відповідає вимогам ст.ст. 18, 19 Закону Української РСР «Про захист прав споживачів»від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ (далі Закон № 1023-ХІІ) і є недійсний з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки він вчинений відповідачем із застосуванням нечесної підприємницької практики та містить несправедливі умови, тому виник істотний дисбаланс договірних прав і обовязків на шкоду споживача.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2011 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»задоволено, а в зустрічному позові ОСОБА_3 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»1273 грн. 83 коп. судових витрат.

Суд виходив з того, що ОСОБА_3 не виконала грошового зобовязання за кредитним договором і ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»набув право звернення на предмет застави, а оспорюваний правочин відповідає вимогам закону та відсутні підстави для визнання його недійсним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в позові ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»відмовити, а її позов задовольнити, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду цим обставинам, а також на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не в повній мірі зясував обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення сторін та не застосував закон (ст. 61 ч. 1 Конституції України; ст.ст. 509 ч. 3, 526, 549 ЦК України), який підлягав застосуванню.

У звязку з неповним зясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням судом норм матеріального права оскаржуване рішення в частині звернення стягнення на заставлене майно підлягає зміні.

Встановлено, що 17 березня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк»(далі ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», і ОСОБА_3 укладено договір, за яким банк надав останній кредит для придбання, страхування і реєстрації автомобіля в сумі 11502 долара 02 цента США на строк до 16 березня 2015 року. Крім того, ЗАТ КБ «ПриватБанк»відкрив позичальнику кредитну лінію в розмірі 3837 доларів 85 центів США для виконання зобовязання із сплати чергових страхових платежів. За користування кредитними коштами була встановлена плата в розмірі 10,56 % річних.

Сторони домовились, що ОСОБА_3 сплачує банку винагороду за резервування ресурсів у розмірі 2,04 % річних від їх суми, а у випадку порушення строків повернення кредиту вона сплачує банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочення.

В забезпечення виконання ОСОБА_3 грошових зобовязань за договором остання передала ЗАТ КБ «ПриватБанк»у заставу автомобіль.

Також сторони визначили, що у разі: затримки сплати позичальником частини наданого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць; перевищення заборгованості більш як на 10 % суми наданого кредиту; несплати позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5 % суми наданого кредиту, - настає подія дефолту. У разі неусунення позичальником події дефолту протягом 30 календарних днів з моменту отримання повідомлення про дефолт він зобовязаний негайно повернути всю суму кредиту і сплатити у повному обсязі проценти, винагороду, пеню. В свою чергу, банк вправі звернути стягнення на предмет застави.

З грудня 2008 року ОСОБА_3 не виконує належним чином грошового зобовязання за договором. 19 січня 2011 року вона отримала від ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»повідомлення про дефолт, а 10 березня 2011 року банк зареєстрував у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на предмет застави.

Станом на 7 жовтня 2010 року заборгованість ОСОБА_3 за договором становить: 10833 долари 51 цент США неповернутого кредиту, 1346 доларів США процентів, 243 долари 10 центів США винагороди за резервування ресурсів, - а всього 12422 долара 61 цент США. Крім того, банк нарахував пеню за порушення позичальником грошового зобовязання в розмірі 1439 доларів 81 цент США.

Зазначені обставини визнаються сторонами та підтверджуються наявними в справі письмовими доказами.

Відповідно до ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст. 203 ч. 1 ЦК України (в редакції на час укладення договору) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оспорюваний правочин відповідає вимогам закону та відсутні підстави для визнання його недійсним.

Статтями 18 і 19 Закону № 1023-ХІІ встановлено перелік несправедливих умов, які обмежують права споживачів і дають підстави для визнання недійсними умов укладених з ними договорів, а також перелік форм нечесної підприємницької практики щодо споживачів.

Оспорюваний правочин не містить таких умов і форм, тому доводи ОСОБА_3 про його незаконність не заслуговують на увагу.

Є голослівними твердження ОСОБА_3 й про її необізнаність з умовами договору. Сертифікат № AFR216474 від 5 березня 2008 року (а.с. 68) і анкета від 17 березня 2008 року (а.с. 69) вказують на те, що перед укладенням кредитного договору ЗАТ КБ «ПриватБанк»повідомило позичальника про умови споживчого кредитування, передбачені ст. 11 Закону № 1023-ХІІ.

ОСОБА_3 не виконала грошового зобовязання, внаслідок чого залишається в силі забезпечувальне обтяження рухомого майна і з Державного реєстру не може бути вилучений запис про це обтяження.

Зобовязання особи до прийняття виконання за договором не є належним способом захисту порушеного права, що визначається законом (ст. 16 ЦК України) або договором, а тому така вимога ОСОБА_3 не може бути задоволена.

В цій частині рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частинами 1 і 2 статі 590 ЦК України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 13.9 укладеного між сторонами договору установлено, що за вибором банку звернення стягнення на предмет застави може здійснюватися у судовому порядку відповідно до розділу ІV Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»від 18 листопада 2003 року № 1255-ІV (далі Закон № 1255-ІV).

Відповідно до ст. 24 ч. 1 Закону № 1255-ІV звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку із цим Законом.

Статтею 26 Закону № 1255-ІV передбачено перелік позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, у тому числі шляхом продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження із укладенням договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

За змістом статті 25 Закону № 1255-ІV, яка регламентує порядок реалізації предмета забезпечувального обтяження за рішенням суду, у разі задоволення судом позову може бути обраний спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ОСОБА_3 не виконала грошового зобовязання за договором і ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»вправі одержати задоволення за рахунок заставленого майна, звернувши на нього стягнення. Також суд обґрунтовано погодився із обраним банком способом реалізації предмета обтяження.

Доводи ОСОБА_3 на спростування цих висновків суду не узгоджуються з положеннями чинного законодавства і встановленими обставинами справи.

Крім того, є безпідставними твердження ОСОБА_3 про порушення судом принципу диспозитивності цивільного судочинства та неодержання нею від банку письмового повідомлення про порушення забезпечувального зобовязання.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»предявив позов про звернення стягнення на предмет застави для погашення заборгованості за договором в сумі 14587 доларів 15 центів США. Суд розглянув справу в межах заявлених вимог. Зазначення в мотивувальній частині рішення еквіваленту стягуваної суми у грошовій одиниці України гривні не є виходом за межі цих вимог.

Досліджені у справі докази, у тому числі повідомлення від 17 січня 2011 року № 38.02.16.0.0.1/01-9 (а.с.18), поштова листівка (а.с. 18 на звороті) і книга про одержання поштових відправлень (а.с. 70), вказують, що 19 січня 2011 року ОСОБА_3 особисто вручено повідомлення банку про дефолт з попередженням про звернення стягнення на предмет застави. Остання не довела, що не підписувала вказаних документів.

Разом з тим, вирішуючи позов про звернення стягнення на предмет застави суд першої інстанції припустився помилки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Визначаючи розмір вимог, що підлягають сплаті ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»з вартості предмета застави, суд не звернув уваги на п. 14.10 договору, згідно якого сплата неустойки здійснюється в гривнях за курсом НБУ на дату сплати.

Крім того, за порушення позичальником строків виконання грошового зобовязання за договором банком одночасно нараховано пеню (1439 доларів 81 цент США) та штраф (31 долар 61 цент США /фіксована частина/, 693 долари 12 центів США /процентна складова/), при цьому останній нараховано, в тому числі, й на суму пені.

Пеня і штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Отже, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобовязання (прострочення виконання грошового зобовязання), що суперечить положенням ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_3 має сплатити банку як неустойку лише 11388 грн. 75 коп. (1439,81х7,9099) пені.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2011 року в частині звернення стягнення на предмет застави змінити.

Звернути стягнення на предмет застави автомобіль DAEWOO, модель MATIZ, рік випуску 2007, тип ТЗ легковий, № кузова/шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 54030 грн., що належить на праві власності ОСОБА_3 (30000, АДРЕСА_1; ІПН: НОМЕР_2), шляхом продажу автомобіля публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПРИВАТБАНК»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ: 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям автомобіля з обліку в органах Державтоінспекції України, а також наданням публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПРИВАТБАНК»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

З вартості предмета застави публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПРИВАТБАНК»має бути сплачена заборгованість ОСОБА_3 за кредитно-заставним договором № HMS0AN02004684 від 17 березня 2008 року: 10833 долари 51 цент США неповернутого кредиту, 1346 доларів США процентів, 243 долари 10 центів США винагороди за резервування ресурсів, 11388 грн. 75 коп. пені, - а всього 12422 долара 61 цент США та 11388 грн. 75 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції Роїк В.П. Справа № 22ц 2936

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 27