Постанова № 18291948, 15.09.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2011 року Справа № 11/5005/8945/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Соловйовій О.І.

за участю представників:

позивача: не явився

відповідача: не явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2011р. у справі №11/5005/8945/2011

за позовом: публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» (м. Дніпропетровськ)

до: Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

про: визнання договору оренди землі недійсним та визнання права постійного користування землею

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28 липня 2011 року (підписано 09.08.2011 року) у справі №11/5005/8945/2011 (суддя Мельниченко І.Ф.) відмовлено в позові публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» (м. Дніпропетровськ) до Дніпропетровської міської ради про визнання договору оренди землі недійсним та визнання права постійного користування землею.

Позивач –публічне акціонерне товариство «Дніпроважмаш» (м. Дніпропетровськ), не погодившись із рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищезазначене рішення господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач зазначає, що суд не відклав розгляд справи у зв’язку з відсутністю в судовому засіданні представників сторін, чим порушив вимоги ч.1 ст.77 ГПК України. Місцевий господарський суд неправильно встановив, що договір оренди був укладений з ініціативи позивача, оскільки будь-які документи, які б підтверджували зазначені обставини, у матеріалах справи відсутні. Крім того, суд не врахував, що згідно з п.4.1.1 рішення Дніпропетровської міської ради від 07.08.2002 року №137/3 «Про передачу земельних ділянок по вул. Сухий Остров, 3 в оренду акціонерному товариству «Дніпроважмаш», код ЄДРПОУ 00168076, по фактичному розміщенню заводу, адміністративного будинку та хімічної лабораторії»АТ «Дніпротяжмаш»було зобов’язано укласти з міською радою в установленому порядку договори оренди земельних ділянок, що передаються відповідно до п.2 цього рішення. Скаржник також посилається на Перехідні положення Земельного кодексу України, згідно з якими позивач не мав можливості ухилитися від оформлення договору оренди, оскільки це призвело б до порушень вимог чинного законодавства. Щодо права постійного користування, то позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року у справі №5-рп/2005, у якому зазначено, що державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. Ці обставини призвели до прийняття неправомірного рішення по справі.

Представники сторін у судове засідання, яке відбулося 15.09.2011 року не явилися і про причини неявки не повідомили. Беручи до уваги, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень №№01057362, 01057370), не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні, матеріали справи є достатніми для її перегляду, справа переглядалася без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розпорядженням секретаря судової палати №1235 від 14.09.2011 року у зв’язку з виходом з відпустки суддів постійної колегії суддів Лотоцької Л.О. і Бахмат Р.М. та на підставі наказів голови суду №№5 і 7 від 22.01.2011 року, справа передана на розгляд постійній колегії суддів у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С., суддів Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

Переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що у 1980 році Дніпропетровському заводу металургійного обладнання (правонаступником якого є ПАТ "Дніпроважмаш") виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих було видано Державний акт на право користування землею Б № 020252, відповідно до якого за Дніпропетровським заводом металургійного устаткування, який є землекористувачем, закріплюється в безстрокове і безплатне користування 127,4 га землі згідно з планом землекористування. Земля надана для розташування адміністративних і виробничих споруд.

01 січня 2002 року набрав чинності Земельний кодекс України відповідно до ч.2 ст. 92 якого, право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, тобто, підприємство позивача, яке не належить до державної та комунальної власності не може мати права постійного користування земельними ділянками.

Відповідно до п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них (в первісній редакції –до 01 січня 2005 року).

07.08.2002 року Дніпропетровською міською радою відповідно до норм земельного законодавства та на підставі листа-замовлення АТ "Дніпроважмаш" (про що зазначено безпосередньо в рішенні органу місцевого самоврядування) було прийнято рішення №137/3, відповідно до якого припинено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 127,4 га Дніпропетровського заводу металургійного обладнання, що визначено згідно з Державним актом на право безстрокового користування землею Б №020252; затверджено матеріали земельно-кадастрової інвентаризації, та передано земельні ділянки по вул. Сухий Острів, 3 в оренду, строком на п’ятнадцять років АТ "Дніпроважмаш" по фактичному розміщенню заводу, адміністративного будинку та хімічної лабораторії.

На підставі зазначеного рішення Дніпропетровської міської ради від 07.08.2002 року сторони 17.07.2003 року уклали договір оренди земельної ділянки відповідно до п.1.1 якого Орендодавець (відповідач) передає, а Орендар (позивач) приймає в оренду на умовах цього договору земельну ділянку площею 0,2415 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Ленінський район, вул. Сухий Острів, 3 для фактичного розміщення адміністративного будинку, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 81105001 згідно з планом земельної ділянки, що додається.

Відповідно до п.2.1 вказаного вище договору оренди, земельна ділянка передається до 07.08.2017 року.

Як зазначив позивач в позовній заяві договір оренди було укладено під тиском відповідних обставин, які не відповідали його внутрішній волі, що відповідно до норм статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, зокрема, зазначив, що спірний договір був укладений на підставі листа-замовлення позивача, про що зазначено безпосередньо в рішенні міської ради, яке недійсним у встановленому законом порядку не визнавалося і не скасовувалося. Крім того, на думку місцевого господарського суду позивачем не надано доказів укладення правочину поза його волею, тобто за відсутності волевиявлення учасника правочину.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд повністю погоджується з даним висновком місцевого господарського суду, оскільки наявність законодавчого врегулювання питання укладення договорів оренди з особами, що мали земельні ділянки на праві постійного користування, не може вважатися таким, що ущемлює волю (бажання) особи на укладення (не укладення) договору. Позивач уклав спірний договір на виконання вимог п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Посилання позивача на визнання цього пункту неконституційним не може бути підставою для задоволення його позовних вимог, оскільки визнаючи п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України неконституційними з підстав відсутності відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення, Конституційний Суд України в рішенні по справі №5-рп/2005 зазначив, що Положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (п.2 Резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України).

Оскільки договір оренди і зміна статусу земельної ділянки відбулася до ухвалення Конституційним Судом України зазначеного вище рішення, то останнє не може бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог, у тому числі і визнання права постійного користування земельною ділянкою. Крім того, рішення органу місцевого самоврядування, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою Дніпропетровського заводу металургійного обладнання, №137/3 від 07.08.2002 року недійсним не визнавалося і не скасовувалося та є обов’язковим для застосування (у тому числі і для суду з урахуванням того, що на день його прийняття рішення Конституційного Суду України було відсутнє).

Крім того, обґрунтованим є посилання місцевого господарського суду на те, що Земельний кодекс не передбачає надання земельної ділянки без відповідного клопотання особи, що бажає її отримати, тобто у будь-якому випадку особа в обов’язковому порядку звертається з відповідною заявою і переліком документів.

В силу ст.33 ГПК України обов’язок доказування полягає на сторони по справі. Кожна сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог и заперечень. Позивач не довів, що правочин (договорі оренди землі) був укладений поза його волею, що унеможливлювало задоволення позовних вимог.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Щодо порушення судом ст.77 ГПК України, то слід зазначити, що суд відкладає розгляд справи (або оголошує перерву в судовому засіданні) тільки в разі, коли спір неможливо вирішити в цьому засіданні за відсутності представника сторони. Оскільки матеріали справи були достатніми для вирішення спору по суті, то суд не скористався своїм правом на відкладення розгляду справи. Отже, неможливо вважати порушенням процесуальних норм невиконання свого права (за відсутності обов’язку). Крім того, в силу ст.104 ГПК України порушення процесуальних норм є підставою для скасування судового рішення тільки в тому випадку, коли це порушення призвело до прийняття необґрунтованого рішення. Так як рішення по справі повністю відповідає нормам матеріального права, то в будь-якому випадку порушення норм процесуального права (хоча таке порушення було відсутнє) не може бути підставою для скасування судового рішення по справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28 липня 2011 року у справі №11/5005/8945/2011 залишити без зміни.

Головуючий О.С.Євстигнеєв

Судді: Л.О.Лотоцька

Р.М.Бахмат

З оригіналом згідно:

Пом. судді І.Г.Логвиненко

15.09.2011 р.