Постанова № 18291905, 12.09.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2011 року Справа № 5005/5199/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Головка В.Г. (доповідач)

суддів: Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.

при секретарі: Соловйовій О.І.

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1, довіреність від 22.08.2011

від відповідача:ОСОБА_2, ОСОБА_3, довіреності від 18.08.2011

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2011р. у справі № 5005/5199/2011

за позовом рекламно-поліграфічного приватного підприємства "Офсет-ПК", м.Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 11/38

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м.Дніпропетровськ

про стягнення 131 019,08грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2011р. у справі №5005/5199/2011 (суддя Панна С.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь рекламно-поліграфічного приватного підприємства "Офсет-ПК" 64800грн. 00коп. основного боргу, 10562грн. 40коп. інфляційних, 14021грн. 31коп. пені. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій за уточненими вимогами просив рішення суду в частині стягнення пені скасувати, посилаючись на наступне:

-суд при стягнені пені не застосував строки позовної давності, передбачені ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, тощо.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Із матеріалів справи вбачається, що між рекламно-поліграфічним приватним підприємством "Офсет-ПК" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 25.01.2008 року було укладено договір купівлі-продажу пакування №4653, згідно умов якого продавець зобов'язується протягом дії даного договору передати покупцю пакування з полістеролу і поліпропелену, відокремленими партіями в асортименту та кількості, які узгоджено сторонами в накладних, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених договором.

Ціни на товар визначаються сторонами в накладній на момент передачі партії товару (п. 1.2 договору).

Загальна сума договору визначається виходячи з цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, проданого у відповідності з умовами договору, і складає без врахування ПДВ 20% - 750 000,00грн., ПДВ 20% - 150 000,00грн. Загальна сума договору - 900 000,00грн. (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцю товар відокремленими партіями в строки, кількості і асортименті, узгодженими сторонами в накладних.

Згідно п.2.2 договору покупець зобов'язань провести повний розрахунок за отриману партію товару впродовж 10-ти банківських днів з моменту прийому зазначеної партії. Розрахунок здійснюється в гривнях шляхом перерахування суми вартості товару та поточних рахунок продавця.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 141408,34грн., що підтверджується накладними та довіреностями, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а. с. 10-17).

В порушення умов договору відповідач повністю взяті на себе за договором зобов'язання не виконав, що стало підставою звернення до суду з позовом про стягнення існуючої заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Позивач передав відповідачу товар на суму 141408,34грн., що підтверджується накладними та довіреностями (а. с. 10-17).

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар в сумі 76608,34грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки (а. с. 25).

Сума боргу склала 64800грн., яка підтверджується матеріалами справи, тому суд правомірно задовольнив в цій частині позовні вимоги.

Одночасно позивачем заявлені вимоги про стягнення індексації у сумі 10562,40грн. на підставі п.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Згідно з п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначений розрахунок відповідачем в установленому порядку не спростовано, доказів належного виконання обовязків за договором купівлі-продажу пакування не надано.

За таких обставин суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні в сумі 10562,4грн.

Відповідно до п. 4.3 договору - при затримці оплати товару, покупець за вимогою продавця оплачує йому суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також пеню, нараховану на неоплачену суму за кожен день прострочення платежу за подвійною ставкою НБУ, яка діяла в період прострочення.

Позивачем нарахована пеня в розмірі 55656,68грн. за період з 30.04.2010 по 30.04.2011р.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобовязання мало бути виконано.

Отже, суд вірно та обґрунтовано обмежив стягнення пені 6-ти місячним строком, стягнувши з відповідача 14021,31грн.

Доводи апеляційної скарги щодо спливу строку позовної давності для стягнення пені згідно п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, не заслуговують на увагу, оскільки станом на 12.05.2011р. існувала непогашена заборгованість, а тому строк позовної давності не може вважатися пропущеним.

Враховуючи викладене, підстав для скасування рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу не вбачається.

Керуючись ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2011р. по справі №5005/5199/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий В.Г.Головко

Судді Т.Г. Стрелець

А.О.Логвиненко