Постанова № 18291825, 13.09.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2011 року Справа № 14/5005/6866/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Соловйовій О.І.

за участю представників:

позивача: не явився

відповідача: не явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу повного товариства „Очкур і компанія ломбард „Наше діло” (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2011р. у справі №14/5005/6866/2011

за позовом: Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області)

до: повного товариства „Очкур і компанія ломбард „Наше діло” (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області)

про: внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2011 року (підписано 05.08.2011р.) у справі №14/5005/6866/2011 (суддя Панна С.П.) задоволений позов Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) до повного товариства „Очкур і компанія ломбард „Наше діло” (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) про внесення змін до п. 3.1 договору оренди земельної ділянки від 08.02.2005р.(з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.08.2011 року), який викладений в наступній редакції: «п.3.1 Річна орендна плата вноситься "Орендарем" виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється на рівні чотирикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України”. З відповідача на користь державного бюджету також стягнуто 85 грн. витрат по сплаті державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач –повне товариство „Очкур і компанія ломбард „Наше діло” (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області), не погодившись із рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2011 року по справі №14/5005/6866/2011 та відмовити в позові. Сторона вважає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм процесуального і матеріального права. Так суд прийняв до розгляду і розглянув заяву позивача про уточнення позовних вимог, яка була подана після початку розгляду справи, у зв’язку з чим прийняв неправомірне рішення по справі. Крім того, відповідач вважає, що п.1.4 договору судом не змінений і це призводить до недійсності договору оренди. Крім того, Податковий кодекс не містить посилань на конкретний розмір земельного податку для конкретний платників, тому внесення в договір оренди землі загальних умов щодо орендної плати без зазначення конкретного її розміру, форми внесення, а також розміру щорічних та щомісячний платежів суперечить вимогам законодавства.

Позивач –Дніпродзержинська міська рада (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) у відзиву на апеляційну скаргу пояснив, що рішення суду прийнято на підставі наданих документів, відповідає вимогам законодавства і скасуванню не підлягає. Позивач зазначає, що Податковим кодексом зазначений мінімальний розмір річної орендної плати –трикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим кодексом. А граничний розмір річної орендної плати на теперішній час передбачений ст.288 Податкового кодексу України. Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 27.05.2011 року за №116-08/УІ були затверджені коефіцієнти для розрахунку річної орендної плати (від 3 до 5), що відповідає вимогам Податкового кодексу України. Ці коефіцієнти визначаються відповідно до класифікації видів цільового призначення земель. За п. 1.3 договору цільове призначення земельної ділянки відповідача –під розміщення автозаправної станції – землі іншої комерційної діяльності. Тому згідно додатку до рішення ради від 27.05.2011 року коефіцієнт, що застосовується для розрахунку річної орендної плати для земель житлової та громадської забудови відповідає підрозділу 03.07 (згідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Держкомзему від 23.07.2011 року №548) та становить 4. Відповідні зміни до договору внесені не були.

Розпорядженням секретаря судової палати №1215 від 12.09.2011 року у зв’язку з виходом з відпустки суддів постійної колегії Лотоцької Л.О. і Бахмат Р.М. та на підставі наказів голови суду №№ 5 і 7 від 17.01.2011 року справа передана на розгляд постійної колегії суддів у складі: головуючого судді Євстигнеєва О.С., суддів Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

Представники сторін у судове засідання не явився, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень №№01598541, 01598550). Беручи до уваги, що явка представників у судове засідання обов’язковою не визнавалася, наслідки неявки представників у судове засідання сторонам роз’яснені (ухвала від 25.08.2011 року), матеріали справи є достатніми для її перегляду, справа переглядалася без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між Дніпродзержинською міською радою (орендодавець) і повним товариством „Наше діло” (орендар) 04.02.2005 року був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,4724 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, пр. Аношкіна, 63а, згідно з планом земельної ділянки, що додається. Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення Дніпродзержинської міської ради від 23.12.2004р. №467-17/ІУ (пункти 1.1, 1.2 договору). Договір зареєстрований 08.02.2005р. за №02016.

Відповідно до п. 2.1. договір укладений до 23.12.2014 року.

Земельна ділянка за договором передана орендарю з метою несільськогосподарського використання для фактичного розміщення автозаправної станції –0,0301 га, фактичне розміщення автостоянки –0,4423 га.

Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі: 14982,24 грн./рік, що становить 1248,52 грн./міс і вноситься на рахунок місцевого бюджету.

Сторони дійшли згоди, що розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; збільшення розміру ставки земельного податку... інших випадках передбачених законодавчими актами України. (п.3.3).

За умовами договору орендодавець має право вимагати від орендаря збільшення розмірів орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства розмірів земельного податку та інших мотивів, визначених у пункті 3.3. цього договору (п. 6.2.3).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.2008 року в Закон України «Про оренду землі»були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення –розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель –трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування –з 04.06.2008 року.

В зв’язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI), Закон України „Про плату за землю” втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з вимогами ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю –це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки ( ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).

З метою вдосконалення земельних відносин у сфері оренди землі, встановлення економічно обґрунтованої орендної плати, приведення діючих договорів оренди землі у відповідність до вимог чинного законодавства, міською радою було прийнято рішення №60-04/VІ від 28.01.2011р. «Про внесення змін до договорів оренди землі», яким доручено управлінню земельних відносин міської ради проводити роботу з орендарями земельних ділянок щодо приведення діючих договорів оренди землі у відповідність до вимог статті 288 Податкового кодексу України (п.1.1.).

Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. п.3.4.7 Рекомендації Президії ВГСУ від 02.02.2010 р. № 04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства”

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

За статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Отже, суд не порушував зазначені норми. Крім того, слід враховувати, що зміни до договору вносяться не з моменту його укладення, а на майбутнє і ці зміни повністю відповідають чинному земельному законодавству України.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України (постанова ВГСУ від 02.02.2010 року по справі №32/175-09 та ін.).

У листі Вищого господарського суду України від 06.08.2008 р. № 01-8/471 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)”, зокрема, зазначено: відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору. Крім того, слід враховувати, що в силу ст.4 ГК України земельні відносини не є предметом регулювання цього Кодексу.

За таких обставин місцевий господарський суд повинен був задовольнити позовні вимоги, заявлені в первинній позовній заяві від 24.05.2011 року.

Але місцевий господарський суд задовольнив позов в редакції заяви про уточнення позовних вимог, яка надійшла до суду 02.08.2011 року. З таким рішенням суду погодитися не можна, відповідно до наступного:

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як вбачається із протоколу судового засідання від 15.06.2011 року справа почала розглядатися по суті, а сторони надали пояснення по суті своїх вимог і заперечень. Отже, після 15.06.2011 року позивач не вправі змінювати предмет або підставу позову. Як вбачається із заяви позивача з назвою „заява про уточнення позовних вимог” позивач просив внести зміни до договору, якими встановити інший (у порівнянні з позовними вимогами) розмір річної орендної плати на підставі іншого рішення місцевої ради - №116-08/УІ від 27.05.2011 року, тобто позивач змінив підставу заявлених вимог. Оскільки справа почала розглядатися, місцевий господарський суд не вправі був розглядати позовні вимоги в редакції заяви про уточнення позовних вимог. Це порушення норм процесуального права призвело до прийняття неправомірно рішення, що є безумовною підставою для скасування судового рішення відповідно до вимог ст.104 ГПК України.

Отже, суд повинен був розглянути первинні вимоги позивача і задовольнити їх, виходячи із вищезазначених правових норм. Скасовуючи судове рішення і задовольняючи позовні вимоги в редакції позовної заяви від 24.05.2011 року, апеляційний господарський суд також виходить з того, що рішенням Дніпродзержинської міської ради №116-08/УІ від 27.05.2011 року „Про плату за землю” рішення цієї ж ради від 28.01.2011 року №60-04/УІ „Про внесення змін до договорів оренди землі”, на якому ґрунтувалися первинні позовні вимоги, не скасоване і не визнане таким, що втратило чинність, а, отже, підлягає застосуванню при розгляді даної справи.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для відмови в позові в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу повного товариства „Очкур і компанія ломбард „Наше діло” (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2011 року у справі №14/5005/6866/2011 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги в редакції позовної заяви від 24.05.2011 року задовольнити.

Внести зміни до п. 3.1 договору оренди земельної ділянки від 04.02.2005 року, зареєстрованого 08.02.2005 року за №02016, укладеного між Дніпродзержинською міською радою та повним товариством "Наше діло", виклавши його в наступній редакції: "п. 3.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до вимог Податкового кодексу України у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України".

Стягнути з повного товариства "Очкур і компанія ломбард "Наше діло" (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пр. Аношкіна, буд. 31, код ЄДРПОУ 20307730) на користь Державного бюджету України в особі відділення Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 24246786, рахунок 31118095700005 в Відділенні банку УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації 22090200) 85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита, про що видати наказ.

Стягнути з повного товариства "Очкур і компанія ломбард "Наше діло" (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пр. Аношкіна, буд. 31, код ЄДРПОУ 20307730) до спеціального фонду Державного бюджету України по КЕКД 22050003 "Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах" через відділення Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченко, 7, код ЄДРПОУ 24246786, рахунок 31217264700005 в Відділенні банку УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

Стягнути з Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області (51931 Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пл. Дзержинського, буд. 2. код ЄДРПОУ 24604168) на користь повного товариства "Очкур і компанія ломбард "Наше діло" (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пр. Аношкіна, буд. 31, код ЄДРПОУ 20307730) 42 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.

Головуючий суддя: О.С.Євстигнеєв

Судді: Л.О.Лотоцька

Р.М.Бахмат