Ухвала суду № 18263480, 31.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"31" серпня 2011 р.                               м. Київ                                        К-26986/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.03.2009 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.05.2009 р.

у справі №2-а-861/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопроволочна компанія»

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.03.2009 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.05.2009 р., задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопроволочна компанія»(далі –позивач) до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька (далі –відповідач). Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 18.11.2011 р. №0001762340/0 та №0001752340.

Висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову мотивований тим, що оскільки контролюючим органом у наданих позивачем деклараціях за листопад, грудень 2007 року та за лютий, травень 2008 року не було встановлено заниження суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, відтак висновки податкової інспекції щодо добровільної відмови позивача від отримання такої суми як бюджетного відшкодування визнано безпідставними.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що податковим повідомленням-рішенням від 18.11.2011 р. №0001762340/0 було збільшено позивачу суму бюджетного відшкодування за листопад, грудень 2007 року та за лютий, травень 2008 року на суму 1.113.601,00 грн., а податковим повідомленням-рішенням №0001752340 –зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року на таку ж суму.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акту позапланової виїзної перевірки від 17.11.2008 р. №3435/23-3/33417411 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податків в установі банку за липень 2008 року, яке виникло за рахунок від’ємного значення податку на додану вартість, що декларувалося у період з листопада 2007 року по червень 2008 року.

Зазначені висновки контролюючий орган обґрунтовував посиланням на абз.«а»пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р. (надалі –Закон України №168/97-ВР), вказавши, що позивач добровільно відмовляється від отримання суми бюджетного відшкодування у розмірі 1.113.601,00 грн., а тому зазначена сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до поданої позивачем декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню склала 1.123.990,00 грн.

Згідно даних розрахунку суми бюджетного відшкодування, залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного податкового періоду, становить 1.123.990,00 грн. Частина залишку від’ємного значення, фактично сплачена сума отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), становить 1.123.990,00 грн. Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню становить –1.123.990,00 грн.

За даними довідки, щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду складається із сум податку на додану вартість, які виникли у таких звітних періодах: листопад, грудень 2007 року, лютий та травень 2008 року.

Нормами абз.«а»пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР передбачено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пп.7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів.

Приписами пп.7.7.5 п.7 ст.7 зазначеного Закону 7.7.5. встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

З правового аналізу викладених законодавчих положень вбачається, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що контролюючий орган повинен був провести перевірку декларацій наданих позивачем за листопад, грудень 2007 року, лютий та травень 2008 року та встановивши заниження сум бюджетного відшкодування направити позивачу відповідне податкове повідомлення. Лише за таких умов податкова інспекція могла встановити добровільну відмову позивача від заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Між тим, податковою інспекцією не було встановлено заниження суми бюджетного відшкодування за листопад, грудень 2007 року, лютий та травень 2008 року та податкові повідомлення про заниження позивачем сум бюджетного відшкодування не приймались, що зокрема підтверджується актами від 25.04.2008 р. №1305/15-2/33417411 та від 29.05.2008 р. №199/10/15-2/33417411

Зважаючи на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано вказали на недоведеність відповідачем порушення законодавчих приписів пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР, а отже позовні вимоги задоволено правильно.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення –залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.03.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.05.2009 р. у справі №2-а-861/09/0570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О. Суддя О.М. Нечитайло