Постанова № 18263469, 31.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" серпня 2011 р. м. КиївК-49271/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий: Нечитайло О.М.

Судді: Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2009 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.10.2009 р.

у справі № 2-а-717/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-Інвест»

до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

т а Головного управління Державне казначейство України у Донецькій області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-Інвест»(надалі позивач, ТОВ «Бета-Агро-Інвест») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області, Головного управління Державне казначейство України у Донецькій області (надалі відповідачі, Ясинуватівська ОДПІ Донецької області, ГУ ДКУ у Донецькій області) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та зобовязання вчинити певні дії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2009 р. (суддя О.О. Галатіна), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.10.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя О.П. Лях, судді: Г.М. Міронова, В.Г. Яманко), позов задоволено частково: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 14.01.2009 р. №№ 0000012320/0, 0000022320/0, 0000032320/0; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права у частині задоволених позовних вимог, податкова інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у зазначеній частині, з підстав неправильного застосування ними підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (надалі Закон України «Про податок на додану вартість»), та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині. У решті оскаржувані рішення залишити без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що пункти 11.21 та 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»не містять прямої вказівки на його застосування при здійсненні операцій, повязаних з тим чи іншим придбанням сільськогосподарським товаровиробником основних засобів та матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Оскільки позивачем було дотримано вимоги підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 вказаного Закону при розрахунку сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позову.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частин першої та другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі. Представниками контролюючого органу було проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2008 року, за результатами якої 31.12.2008 р. було складено акт №589/23-211-2/30844997 (надалі акт).

Зазначеною перевіркою встановлено, що позивачем, у порушення підпунктів: 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7, абз. 2, 3 пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»та пункту 2 абз. 1 - 3 пункту 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. № 805 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 р. № 596) (надалі Порядок № 805), абз. 4 пункту 1.2, пункту 5.12 підпункту 5.12.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166 (у редакції наказу від 15.06.2005 р. №213), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 р. за № 702/10982, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року на 510511,00 грн.; підпункту 7.7.1, абз. «а»підпункту 7.7.2, підпунктів 7.7.3, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року на 510511,00 грн.

На підставі акта податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.01.2009 р.: № 0000012320/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 510511,00 грн.; № 0000022320/0, яким збільшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 510511,00 грн.; № 0000032320/0, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 25345,50 грн., у т.ч. 16897,00 грн. основного платежу та 8448,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіркою встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту загальної декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року було включено податок на додану вартість з вартості придбаних товарів, які використовувалися у операціях, повязаних з реалізацією переробним підприємствам мяса у живій вазі.

Враховуючи особливості діяльності позивача, ним подавались до податкової інспекції три види податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2008 р.: № 1 (скорочена), що складається на підставі пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»; № 2 (скорочена), що складається на підставі пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», № 3 - загальна декларація.

Нормами пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (зокрема у випадках, вказаних у підпункті 7.7.2 пункту 7.7 статті Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг)).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

За змістом наведених норм наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Згідно підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на безпідставність висновку відповідача про те, що суми відємного значення податку на додану вартість, що виникли у сільськогосподарських товаровиробників у результаті здійснення операцій з поставки переробним підприємствам мяса живою вагою за нульовою ставкою, включаються до спеціальної декларації, за якою не здійснюються розрахунки з бюджетом.

Дане твердження позивача є необґрунтованим та спростовується наступним.

Як вставлено судами першої та апеляційної інстанцій, видом підприємницької діяльності позивача є розведення свиней, для продажу переробним підприємствам; продаж м'яса здійснюється живою вагою.

У відповідності до підпунктів 11.21 та 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарських товаровиробників та переробних підприємств.

Так, згідно пунктом 11.21 статті 11 вказаного Закону до 1 січня 2008 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовуються виключно для виплати дотацій підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарським підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних цехах, повністю залишаються у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємствах і спрямовуються на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Пунктом 12 Порядку № 805 визначено, що залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість із реалізованої зазначеної продукції, тобто різниця між податком на додану вартість, отриманим від покупців, та податком на додану вартість, сплаченим постачальникам, перераховується підприємством з поточного на окремий рахунок.

Відповідно до зазначеного Порядку та з метою підвищення ефективності контролю за цільовим використанням сум податку на додану вартість сільськогосподарськими товаровиробниками, які скористалися спеціальним режимом оподаткування, спільним листом ДПА України та Мінагрополітики від 24.09.2003 p. № 14884/7/15-2317, № 37-21-1-12/10699 доведено форму та зміст Довідки щодо цільового використання сум ПДВ, яка подається до органу податкової служби одночасно з декларацією з податку на додану вартість (спеціальною) за скороченою формою (далі - Довідка).

Пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 р. № 596 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 p. № 271 і від 12.05.1999p. № 805»передбачено, що на підставі даних бухгалтерського обліку сільськогосподарські товаровиробники щомісяця складають окрему податкову декларацію з податку на додану вартість поставлених ними молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість із зазначеної продукції перераховується підприємством з поточного на окремий рахунок, а залишок податкового кредиту покривається податковими зобов'язаннями наступних податкових періодів.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, щодо правомірності включення позивачем сум податку на додану вартість з вартості придбаних основних засобів до загальної декларації із цього податку, є такими, що не відповідають законодавчим вимогам.

Відтак, зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 510511,00 грн. здійснено контролюючим органом цілком обґрунтовано, а отже оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення визнано недійсними судовими інстанціями безпідставно.

Відповідно до статті 229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області задовольнити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.10.2009 р. у справі № 2-а-717/09/0570 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-Інвест»про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області від 14.01.2009 р. №№ 0000012320/0, 0000022320/0, 0000032320/0 у позові відмовити.

3. Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді Бившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.