Ухвала суду № 18263413, 30.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"30" серпня 2011 р.                               м. Київ                                        К-13670/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Нечитайла О.М., Рибченка А.О., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 14.02.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2007 року у справі № АС –42/710-06 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «EXIM»до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень та стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «EXIM»(далі - ТОВ «EXIM», позивач) до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі-ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №00000122320/0, №00000112320/0 від 08.11.2006, №00000122320/1, №00000112320/1 від 27.11.2006 та стягнення з бюджетної заборгованості з ПДВ за липень 2004 року сумі 11919,00грн., за березень 2005 року у сумі 71707,00грн., за квітень 2005 року у сумі 314792,00грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Постановою Господарського суду Харківської області від 14.02.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2007 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 21.05.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 20.10.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Харківської області від 14.02.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2007 року, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, вимог п.1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 100 КАС України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатом проведення виїздної позапланої документальної перевірки ТОВ «EXIM» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.07.2004 по 01.09.2004 та з 01.10.2004 по 01.12.2004, податковим органом складено акт №17/235/31341519 від 21.01.2005, в якому підтверджена правомірність задекларованого від’ємного значення ПДВ за липень 2004 року у сумі 101969,00грн., що підлягає перерахуванню на рахунок в установі банку та в сумі 11919,00грн., що підлягає відшкодуванню в рахунок інших платежів. В результаті аналогічної перевірки за період з 01.03.2005 по 01.05.2005 було складено акт №274/235/31341519 від 29.06.2005, яким підтверджено від’ємне значення ПДВ за березень 2005 року в сумі 71776,00грн. та за квітень 2005 року в сумі 314792,00грн.

До вищезазначених актів відповідачем було складено додаткові акти: №857/232/31341519, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2004 року на суму 11919,00грн.; №858/232/31341519, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2005 року на суму 71776,00 грн. та за квітень 2005 року на суму 314792,00грн. На підставі зазначених актів податковим органом винесено спірні податкові повідомлення-рішення № №00000122320/0 від 08.11.2006, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2004 року на суму 11919,00грн. та №00000112320/0 від 08.11.2006, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2005 року на суму 71776,00грн. та за квітень 2005 року на суму 314792,00грн.

За результатом адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, скарга позивача залишена без задоволення, у зв’язку з чим відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення №00000122320/1 від 27.11.2006, №00000112320/1 від 27.11.2006.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість слугував висновок контролюючого органу, викладений в вищезазначених актах перевірки про завищення задекларованих сум бюджетного відшкодування з посиланням на факт не підтвердження сплати податку до бюджету та формування податкових зобов’язань контрагентами позивача у ланцюгу поставки та встановлення факту ліквідації за рішенням суду постачальника в четвертій ланці по ланцюгу придбання.

За змістом підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв’язку З придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання згідно спірних податкових повідомленнь-рішень, знаходяться поза межами вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Інші статті цього Закону, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на бюджетне відшкодування податку від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг).

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що право платника податку на додану вартість на відшкодування з бюджету податку, сплаченого постачальникам товарів (послуг) в ціні придбання, в сумі, яка перевищує суму податкових зобов’язань за відповідний звітний період, не залежить від виконання постачальниками цих товарів в ланцюгу поставок своїх податкових зобов’язань. Лише у випадках встановлення в судовому процесі факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару в ланцюгу поставок від виконання податкового обов’язку таке може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Посилаючись на несплату постачальником в ланцюгу поставок до позивача, відповідачем не наведено жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій.

Щодо тверджень відповідача про пропущення позивачем строку щодо звернення до суду за захистом своїх прав, слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що з даним позовом останній звернувся до суду 28.11.2006, тобто в межах строку, встановленого ч.2 ст.99 КАС України.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 14.02.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2007 року у справі № АС –42/710-06 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 –238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:________Т.М.Шипуліна

Судді:________О.М. Нечитайло

________А.О. Рибченко

________О.І. Степашко

________М.О.Федоров

Суддя Т.М. Шипуліна