Ухвала суду № 18263361, 30.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" серпня 2011 р. м. КиївК-14746/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Нечитайла О.М., Рибченка А.О., Степашка О.І., Федорова М.О.

при секретарі Ткачук О.М.

за участю представників:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1, пред. за дов.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВенТехСервіс»на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.22008 року у справі № 2а-4652/07 (2а-1590/08) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВенТехСервіс»до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВенТехСервіс»(далі-ТОВ «ВенТехСервіс», позивач) до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова (далі-ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень №0000241600/0 від 19.07.2007 та №0000241600/1 від 18.10.2007.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2008 року позовні вимоги задоволено. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно визначено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2007 року, оскільки останній мав право на податковий кредит за комісійними винагородами.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2008 року, постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність доказів на підтвердження відповідності розміру комісійної вингороди рівню звичайних цін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 19.08.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 03.11.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.22008 року, залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2008 року.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.1.20.8 п.1.20 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акту перевірки №1956/16-016/31060630 від 16.07.2007, складеного за результатами виїзної позапланої перевірки ТОВ «ВенТехСервіс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в установі банку за травень 2007 року, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000241600/0 від 19.07.2007, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2007 року у розмірі 1300000,00грн.

Зі змісту акту №1956/16-016/31060630 від 16.07.2007 вбачається, що за результатом проведеної перевірки, податковим органом було встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 та абз. «а» п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: сума податкового кредиту в квітні 20007 року безпідставно завищена у розмірі 1300000,00грн., оскільки сплачена (нарахована) комісійна винагорода у розмірі 7800000,00грн. по договору комісії, не використовується в подальшому в межах господарської діяльності підприємства.

Судами також було встановлено, що ТОВ «ВентТехСервіс»передало по договору комісії від 01.01.2007 №198/03/07 ПФ «Орнатус»товар на суму 16150075,60грн, (придбаний у квітні 2007 року.), яке в свою чергу надало звіт про виконання умов договору комісії на повну суму, але перерахувало грошові кошти у розмірі 12000000,00грн., за, що ТОВ «ВентТехСервіс»сплатило комісійну винагороду у сумі 7800000,00грн. (в т.ч. ПДВ 1300000,00грн.), що складає 48,06% від суми реалізації товару та 65% від перерахованих коштів за товар.

Позивачем вказана сума ПДВ була включена до податкового кредиту у декларації за квітень 2007 року.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон України №334/94ВР) звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

У договорі комісії № 198/03/07 від 01.01.2007 року розмір комісійної винагороди визначено не було.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України №334/94ВР).

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України №334/94ВР, в межах якого податковий орган зобовязаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Відповідно до підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 вказаного Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Тобто, при визначенні звичайної ціни товару (робіт, послуг) необхідно виходити з вищезазначених положень закону.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обовязок вживати передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобовязує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Так, в порушення вищезазначених норм процесуального права судами не було зясовано, чи надсилався податковою інспекцією запит до платника податку про обґрунтування рівня договірних цін та чи надавалась відповідь на такий запит.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в суді касаційної інстанції не дають права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, постановлені судові рішення у справі підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам також слід визначити, чи відповідає розмір комісійної винагороди по договору комісії № 198/03/07 від 01.01.2007 року рівню звичайних цін на такі послуги з урахуванням інформації про укладені на момент виконання таких послуг договорів з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах як того вимагає підпункт 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України №334/94ВР.

Таким чином, суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВенТехСервіс»задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.22008 року у справі № 2а-4652/07 (2а-1590/08) скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ О.М. Нечитайло

____ А.О. Рибченко

____ О.І. Степашко

____ М.О. Федоров