Ухвала суду № 18262812, 01.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-37773/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Степашка О.І.

Суддів                                                            Ланченко Л.В.

                                                                      Маринчак Н.Є.

                                                                      Островича С.Е.

Пилипчук Н.Г.

при секретарі                                                   Гончарук І.Ю.

за участю представників:

позивача –Петраковської С.О.

відповідача-1 –Кириченка Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Виробничо-торгівельного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010

у справі № 2а-6730/09/0670

за позовом          Виробничо-торгівельного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс"

до          1.Державної податкової інспекції у м. Житомирі

          2.Головного управління Державного казначейства у Житомирській області

про          визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення і стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-торгівельне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс" (далі по тексту –позивач, ВТП у формі ТОВ "Ренесанс") звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 18.09.2009 № 0000742304/0 та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість по бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість згідно декларацій за червень 2009 року в сумі 1318404 грн. та за липень 2009 року в сумі 1350000 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.02.2010 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне повідомлення-рішення в частині зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2009 року в сумі 1318404 грн. та зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2009 року в сумі 1350000; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість по бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість згідно декларацій за червень 2009 року в сумі 1318404 грн. та за липень 2009 року в сумі 1350000 грн. на рахунок № 26008055992516, МФО 311744 ЖРУ «Приватбанк»м. Житомир.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 постанову суду першої інстанції скасовано та постановлено нову про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ВТП у формі ТОВ "Ренесанс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого на розрахунковий рахунок платника в червні та липні 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період: лютий, травень, червень 2009 року, складено акт № 6283/23-2/13566695 від 14.09.2009, в якому зафіксовано порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі результатів вказаної перевірки, 18.09.2009 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000742304/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2009 року на суму 1760000 грн. та за липень 2009 року –1350000 грн.

Судами також встановлено факт укладення між позивачем та ПП «ВКФ Салара Юг», ПП «ПТФ Оліс», СГ ТОВ «Скад» договорів поставки продукції. Передача товару оформлена виписаними постачальниками податковими накладними, на підставі яких позивачем віднесені суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунки за одержану продукцію, позивачем проведено безготівковими операціями в повному обсязі згідно платіжних доручень, та в ціні придбаного товару сплачено податок на додану вартість повністю з підтвердженням відповідними документами; невизнання контрагентами платника податку на додану вартість своїх зобов’язань та не сплата їх до бюджету, неспроможність податкового органу отримати відповіді по зустрічних перевірках або їх провести, не може бути підставою для висновку про неправомірність включення позивачем сум податку до податкового кредиту.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що ДПІ у Житомирі не встановлено, що контрагентами позивача сплачено податок на додану вартість від господарських операцій, по яким у позивача виникло від’ємне значення податку на додану вартість по господарським операціям; наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ.

Суд касаційної інстанції не погоджується з рішенням апеляційного адміністративного суду, враховуючи наступне.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону (станом на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має від’ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Необхідно відмітити, що пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних перевірок контрагентів платника податку (позивача), встановлення факту формування та сплати ними податкових зобов’язань за відповідними господарськими операціями.

Посилання відповідача на те, що суми сплаченого та зарахованого до Державного бюджету України податку на додану вартість в першу чергу використовуються для бюджетного відшкодування, а тому обов’язковою підставою включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата таких сум до бюджету на підставі пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є помилковими.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується дослідженими судами доказами. При цьому будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку –покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, в зв’язку з протиправністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, тому суд касаційної інстанції вважає постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.02.2010 прийнятою відповідно до вимог чинного законодавства і скасованою Київським апеляційним адміністративним судом помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Виробничо-торгівельного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс" підлягає задоволенню, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 –скасуванню, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 12.02.2010 –залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Виробничо-торгівельного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 скасувати, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.02.2010 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Л.В. Ланченко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)С.Е. Острович (підпис)Н.Г. Пилипчук З оригіналом згідно Секретар                                                             І.Ю. Гончарук