Постанова № 18262811, 01.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" вересня 2011 р. м. КиївК-37225/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів:Ланченко Л.В.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

Пилипчук Н.Г.

при секретарі Гончарук І.Ю.

за участю представників:

позивача Михайличенко Т.А.

відповідача Біленко Н.О.

прокуратури Чубенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин"

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2010

у справі № 2а-46626/09/1670

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин"

доКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

третя особа Кременчуцька міська рада Полтавської області

за участюПрокуратури Полтавської області

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький завод дорожніх машин" (далі по тексту позивач, ВАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин") звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту відповідач, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області) № 0000262301/0/76 від 20.01.2009.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2010, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2010, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки ВАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 30.09.2008, Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області складено акт № 40/23-210/05762565 від 12.01.2009, в якому зазначено про заниження платником орендної плати за земельні ділянки, орендовані у Кременчуцької міської ради на загальну суму 688693,71 грн. за період з 01.10.2007 по 30.09.2008.

На підставі результатів вказаної перевірки, 20.01.2009 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000262301/0/76 про донарахування орендної плати за землю у сумі 688693,71 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 344346,85 грн.

Судами також встановлено, що між позивачем та виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради були укладені договори оренди від 18.06.2004, 15.09.2005, 25.05.2005, 22.08.2006, 30.05.2007.

Орендна плата за земельні ділянки в період з січня по вересень 2008 року сплачувалась в розмірі, встановленому договорами оренди.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем правомірно прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки згідно змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008 № 309-VI до ч. ч. 4 та 5 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», змінився розмір річної орендної плати за земельні ділянки, тому позивач при обчисленні річної орендної плати у 2008 році повинен був виходити з трикратного розміру земельного податку, встановленого Законом України «Про плату за землю».

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. ст. 2, 3 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом; об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди; суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно ст. 13 цього Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.(ст. 27 Закону вказаного Закону).

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно ст. 24 цього Закону орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Таким чином, право орендодавця, навіть при відсутності в законі норми, яка б встановлювала відповідальність за порушення вказаного права, нарівні із законодавчим захистом прав орендаря дозволяє орендодавцю звернутися до суду з позовом про стягнення орендної плати та відшкодування збитків у звязку з порушенням орендарем умов договору.

Вказане узгоджується з приписами п. 8 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»та ст. 27 Закону України «Про плату за землю», зі змісту яких вбачається, що контрольна функція органу державної податкової служби в сфері обчислення та справляння плати за землю на момент виникнення спірних правовідносин полягала лише в контролі за правильністю обчислення та справляння саме земельного податку

Слід зазначити, що положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008 № 309-VI щодо внесення змін до ч. ч. 4 та 5 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»можуть і повинні бути застосовані до орендних правовідносин, які виникають після набрання ним чинності, тобто до договорів (і, відповідно, розмірів орендної плати), які укладаються після набрання чинності зазначеним законом.

Щодо договорів, укладених до внесення у законодавство відповідних змін, то така зміна можлива лише на умовах та з підстав, передбачених договором, або якщо законом встановлена відповідна умова, при настанні якої орендна плата підлягає перегляду.

Таким чином, враховуючи відсутність у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008 № 309-VI вимог щодо приведення умов раніше укладених договорів оренди землі (в частині розміру орендної плати) у відповідність з цим Законом, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про правомірність застосування нарахування податкового зобовязання з орендної плати ВАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин", оскільки в силу вимог ст. 58 Конституції України норма ч. ч. 4, 5 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»не має зворотної дії до спірних орендних правовідносин.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" підлягає задоволенню, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2010 - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2010 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0000262301/0/76 від 20.01.2009.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" судові витрати в розмірі 208 грн. 10 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис) О.І. Степашко

Судді (підпис) Л.В. Ланченко

(підпис) Н.Є. Маринчак

(підпис) С.Е. Острович

(підпис) Н.Г. Пилипчук

З оригіналом згідно Секретар судового засідання Гончарук І. Ю.