Ухвала суду № 18262191, 23.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" серпня 2011 р. м. КиївК-25379/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Рибченка А.О.

Костенка М.І.

Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 23.08.2011 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Красноградська друкарня” на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2008

у справі № 2-а-3844/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Красноградська

друкарня”

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Красноградська друкарня” звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції про визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000292300/3 від 17.03.2008, № 0000302300/3 від 17.03.2008.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2008 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано недійсними податкові повідомленні-рішення №0000292300/3 від 17.03.2008 та №0000302300/3 від 17.03.2008.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2008 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2008 скасовано, прийнято нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Красноградська друкарня” просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2008 та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2008.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2005 по 31.03.2007 та складено акт № 877/23/31546044 від 07.09.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення про донарахування податку на прибуток приватних підприємств, податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних санкцій № 0000302300/0 від 120.09.2007, № 0000292300/0 від 120.09.2007.

Перевіркою встановлено, що підприємством нараховано та включено до складу валових витрат 458700 грн.

В травні 2006 року позивачем придбано лінію ВШРА за 298206 грн. відповідно до договору купівлі-продажу № 3005/06 від 30.05.2006, що підтверджується рахунком № 686а від 31.05.2006, накладна № 623 від 31.05.2006.

В червні 2006 року позивачем було оприбутковано зазначене майно відповідно до акту приймання-передачі основних засобів та інвентарної картки № 80 обліку основних засобів.

Лінія ВШРА введена в експлуатацію та використовувалась у виробничій діяльності, що підтверджується штатним розписом, в якому присутня посада оператора цього обладнання та 4 доказами понесених витрат на проведення ремонту обладнання.

Позивачем згідно договору № 1201 від 01.12.2006 була продана лінія ВШРА за ціною 276259, 90 грн. товариству з обмеженою відповідальністю „Книга”.

Обладнання використовувалось в господарській діяльності, амортизувалось 21946 грн.

Відповідно до п. 1.20 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” звичайна ціна - це ціна реалізації товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не повязані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності.

Згідно зі ст. 1.26 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” повязана особа - це особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сімї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сімї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сімї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Згідно п. п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Так, Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачаються конкретні випадки застосування звичайних цін при визначенні податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств.

Однак, жоден з випадків, перелічених в Законі, не підпадає під порушення, описане в акті перевірки, продаж лінію ВШРА товариству з обмеженою відповідальністю „Книга”, яке не є повязаною з позивачем особою в розумінні п. 1.26 ст. 1 вказаного Закону за ціною, нижче за звичайні ціни продажу такого обладнання на внутрішньому ринку України.

При цьому слід зазначити, що чинний Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” не містить положень про те, що субєктом господарювання не може бути реалізоване за ціною, що є нижчою за ціну покупки.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Отже, позивач може реалізувати свій товар на внутрішньому ринку за ціною, що є нижчою ціну покупки, однак така ціна має знаходитись в межах звичайних цін.

Проте, в порушення вимог п. п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідачем не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших обєктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну.

Зокрема, податковим органом співставлення цін реалізації здійснено без аналізу умов укладеного договору, співставлення економічних умов, та наявності або відсутності будь-яких інших обєктивних умов, що існували, та могли вплинути на ціну.

Відповідно до п. п. 8.1.1. п.8.1. ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном ”амортизація” основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Згідно зі ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити: назва документу, дату і місце складання, назва підприємства, від імені якого складається документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем не надано доказів того, що позивач не використовував обладнання у виробничій діяльності.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до ч. 1 ст. 226 КАСУ є підставою для скасування постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Красноградська друкарня” на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2008 у справі № 2-а-3844/08 задовольнити, судове рішення скасувати, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2008 залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Красноградська друкарня” задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2008 у справі № 2-а-3844/08 скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2008 у справі № 2-а-3844/08 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

Судді А.О. Рибченко

М.І. Костенко

О.І. Степашко

Т.М. Шипуліна