Ухвала суду № 18261999, 25.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"25" серпня 2011 р.                               м. Київ                                        К-16070/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Степашка О.І.

Суддів                                                            Костенка М.І.

                                                                      Маринчак Н.Є.

                                                                      Островича С.Е.

                                                                      Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.05.2008

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.08.2008

у справі №2-а-9546/08

за позовом          Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції

до          1.Відкритого акціонерного товариства «Смолопереробний завод»

          2.Приватної торгово-промислової фірми «Технопром-Сервіс»

про          стягнення на користь держави коштів, отриманих за нікчемною угодою

ВСТАНОВИВ:

Горлівська об’єднана державна податкова інспекція (далі по тексту –позивач, Горлівська ОДПІ) звернулась до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Смолопереробний завод»(далі по тексту –відповідач-1, ВАТ «Смолопереробний завод») на користь Приватної торгово-промислової фірми «Технопром-Сервіс»(далі по тексту –відповідач-2, ПТПФ «Технопром-Сервіс») всього отриманого за нікчемною угодою, а саме: толуол, ацетон, калій марганцевокислий, сірчану кислоту та соляну кислоту на загальну суму 19131,90 грн., або –у разі використання вищеназваних прекурсорів у господарській діяльності –грошові кошти на таку ж суму, стягнення з відповідача-2 на користь держави отриманого, а саме: толуол, ацетон, калій марганцевокислий, сірчану кислоту та соляну кислоту на загальну суму 19131,90 грн. або грошові кошти на таку саму суму.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.05.2008, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.08.2008, у позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом від 03.12.2007 № 2673-23-3/25601255 про результати планової документальної перевірки ВАТ «Смолопереробний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.09.2007 встановлено, що відповідач-1 отримував від відповідача-2 для своєї господарської діяльності прекурсори, а саме: толуол, ацетон, калій марганцевокислий, сірчану кислоту та соляну кислоту на загальну суму 19 131,90 грн.

Позивач вважає, що оскільки ВАТ «Смолопереробний завод»м. Горлівка в порушення п. 23 ст. 9 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності»не отримало відповідну ліцензію, то такий правочин порушує публічний порядок і є нікчемним у відповідності до ст. 228 ЦК України.

Згідно до п. 23 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності»ліцензуванню підлягають, у тому числі, такі види господарської діяльності як розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, пересилання, ввезення, вивезення, відпуск, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

За здійснення суб’єктами господарювання господарської діяльності без ліценції статтею 22 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської ліцензії»встановлена відповідальність у вигляді застосування фінансових санкцій (штрафів), що спрямовуються до Державного бюджету України.

Згідно ч. 1 ст. 207, ст. 208 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині; якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

В даному випадку, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, позивачем не доведений умисел на укладення між відповідачами угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Сама по собі угода з купівлі-продажу не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Частиною 1 ст. 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції у відповідності до ч. 1 ст. 238 Господарського Кодексу України є адміністративно-господарськими, та на них розповсюджується строк, встановлений ст. 250 цього Кодексу, який, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивачем пропущений.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.05.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.08.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Степашко