Ухвала суду № 18261931, 23.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"23" серпня 2011 р.                               м. Київ                                        К-13820/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Костенка М.І., Рибченка А.О., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ірпені Київської області на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.05.2007 року у справі № 406/18-06 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.Б.К»до Державної податкової інспекції в місті Ірпені Київської області про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень та податкових вимог

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Київської області від 08.12.2006 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.Б.К» (далі-ТОВ «Б.Б.К», позивач) до Державної податкової інспекції в місті Ірпені Київської області (далі-ДПІ в місті Ірпені Київської області, відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень та податкових вимог –задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0001452310/3/15292 від 09.11.2005 та №0001892310/3/15293 від 09.11.2005. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Б.Б.К»6.80грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.05.2007 року, постанову суду першої інстанції скасовано та винесено нову, якою позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0001452310/1/10957 від 29.07.2005, №0001892310/1/10999 від 29.07.2005, №0001452310/2/14066 від 10.10.2005, №0001892310/2/14065 від 10.10.2005, №0001452310/3/15292 від 09.11.2005, №0001892310/3/15293 від 09.11.2005, першу податкову вимогу №1/524 від 05.12.2005 та другу податкову вимогу №2/46 від 21.01.2006.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач 27.06.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 30.09.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.05.2007 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, п. п.7.2.1, 7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту перевірки №1050/23-2/31618904 від 23.05.2005 року, складеного за результатами планової документальної перевірки дотримання податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.04.2003 по 31.12.2004, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001452310/0 від 25.05.2005 про донарахування податку на додану вартість у сумі 170722,92грн. в т.ч. 85361,46грн. основний платіж та 85361,46грн. штрафні (фінансові) санкції.

Зі змісту акту перевірки №1050/23-2/31618904 від 23.05.2005 року вбачається, що позивачем, в порушення 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 85361,46грн. за рахунок включення витрат по сплаті податку, не підтверджених податковими накладними, оскільки рішенням суду визнано недійсними свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Борейс».

За результатом адміністративного оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення ДПІ в місті Ірпені Київської області було прийнято рішення від 29.07.2005 №10982/10/10-0, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення №0001452310/0 від 25.05.2005 скасовано в частині нарахування штрафної санкції в сумі 42680,73грн., в іншій частині залишено без змін, внаслідок чого прийнято податкове повідомлення рішення №0001452310/1 від 29.07.2005 та №0001892310/1 від 29.07.2005, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 34738,48грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17369,24грн.

На підставі рішення ДПА в Київській області від 30.09.2005 року №10612/10/25-457/131, прийнятого за результатами розгляду скарги позивача від 15.08.2005 року №15/08, податкові повідомлення-рішення №0001452310/1 від 29.07.2005 та №0001892310/1 від 29.07.2005 були залишені без змін. ДПІ в місті Ірпені Київської області було прийнято та направлено позивачу нові податкові повідомлення-рішення №0001452310/2 від 10.10.2005, №0001892310/2 від 10.10.2005.

На підставі рішення ДПА України від 03.11.2005 року №22012/7/25-0115, прийнятого за результатами розгляду скарги платника податків №11161/6 віл 21.10.2005 року, податкові повідомлення-рішення №0001452310/2 від 10.10.2005, №0001892310/2 від 10.10.2005 залишені без змін. ДПІ в місті Ірпені Київської області було прийнято та направлено позивачу нові податкові повідомлення-рішення №0001452310/3 від 09.11.2005, №0001892310/3 від 09.11.2005.

05.12.2005 ДПІ в місті Ірпені Київської області направила ТОВ «Б.Б.К»першу податкову вимогу №1/254 про сплату податкового боргу у розмірі 179757,38грн. в т.ч. 120099,94грн. за основним платежем та 59657,44грн. за штрафними (фінансовими санкціями).

21.01.2006 ДПІ в місті Ірпені Київської області направила ТОВ «Б.Б.К»другу податкову вимогу №2/46 про сплату податкового боргу у розмірі 179757,38грн. в т.ч. 120099,94грн. за основним платежем та 59660,32грн. за штрафними (фінансовими санкціями) та 06коп. за пенею.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час формування позивачем спірного податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи матеріальних активів, шо підлягають амортизації.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що факт проведення позивачем господарських операцій з ТОВ «Борейс»та ТОВ «Орвен» підтверджується документально, а саме договорами поставки, договорами купівлі-продажу, товарними накладними та податковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжними документами. Факт здійснення господарських операцій відповідачем не заперечується.

Крім того, встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18.05.2004 визнано недійсним установчі документи та свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Борейс», а також реєстрацію останнього в якості платника податку на додану вартість та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з 01.08.2003. Крім того, визнано недійсними з моменту їх складання бухгалтерські документи та документи податкового обліку ТОВ «Борейс».

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 28.02.2005 визнано недійсним установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Орвен» - з 16.05.2003.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

До того ж згідно з п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобов’язань відповідачем не встановлено, а порушення контрагентами позивача податкового законодавства, на думку судової колегії, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Помилковим є твердження податкового органу про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на визнання судом недійсною державної реєстрації контрагентів позивача, який видав податкові накладні, оскільки визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, оскільки рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18.05.2004 та рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28.02.2005 були прийняті після проведення господарських операцій з ТОВ «Борейс»та ТОВ «Орвен»у травні-листопаді 2003 року.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення, у тому числі податкових накладних.

Проте, дійшовши правильного висновку про неправомірність прийняття податкових повідомлень-рішень №0001452310/3/15292 від 09.11.2005 та №0001892310/3/15293 від 09.11.2005, суд першої інстанції внаслідок порушення підпункту 6.4.1 пункту 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»(далі-Закон України №2181-ІІІ) та пункту 6.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України (МЮ України) 06.07.2001 за №567/5758, в редакції наказу ДПА України від 10.08.2005 №328 (далі-Порядок), помилково дійшов висновку, що дослідженню правомірності підлягають лише вищезазначенні податкові повідомлення-рішення, оскільки на момент звернення до суду спір щодо податкових повідомлень-рішень №0001452310/1/10957 від 29.07.2005, №0001892310/1/10999 від 29.07.2005, №0001452310/2/14066 від 10.10.2005, №0001892310/2/14065 від 10.10.2005 був відсутній.

          Згідно з пунктом 6.1 Порядку податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним у випадках якщо: сума податкового зобов’язання, а також штрафних (фінансових) санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків, при цьому таке податкове повідомлення залишається підставою для проведення нарахування суми узгодженого податкового зобов’язання в картці особового рахунку платника податків; податковий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов’язання (штрафних (фінансових) санкцій внаслідок їх адміністративного оскарження; рішення податкового з органу про нарахування суми податкового зобов’язання скасовується чи змінюється судом; стосовно визначеного податковим органом податкового зобов’язання досягається податковий компроміс, про що зазначається у відповідному рішенні про податковий компроміс; ґ) податкове зобов’язання розстрочується або відстрочується і про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення або відстрочення.

Враховуючи вищезазначене, у місцевого господарського суду були відсутні підстави вважати раніше надіслані повідомлення-рішення, відкликаними.

Помилковим також є висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про скасування першої податкової вимоги №1/524 від 05.12.2005 та другої податкової вимоги №2/46 від 21.01.2006, оскільки за змістом ст. 1 Закону України №2181-ІІІ податкова вимога –це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу, яка надсилається у випадках встановлених п.п.6.2.3 п. 6.2 ст. 6 зазначеного Закону, а отже є актом індивідуальної дії, що може бути предметом розгляду в справах адміністративної юрисдикції відповідно до приписів п.1 ч.1 ст. 17 КАС України.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, вважає постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.05.2007 законною і обґрунтованою, а зазначену позицію відповідача помилковою. Відповідно постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.05.2007 скасуванню не підлягають як така, що винесена при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 221, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ірпені Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.05.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 –238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ М.І. Костенко

____ А.О. Рибченко

____ О.І. Степашко

____ М.О. Федоров

Суддя Т.М. Шипуліна