Ухвала суду № 18261774, 02.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 серпня 2011 року                               м. Київ                                        К-21090/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам’янка-Бузькому районі

на постанову господарського суду Львівської області від 24 грудня 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2009 року

у справі  №3/351А ( 22а-5128/08)

за позовом Дочірнього підприємства  «МП Україна»компанії «МП Льогер А/С» (надалі –ДП «МП Україна»Компанія «МП Льогер А/С»)

до Державної податкової інспекції у Кам’янка-Бузькому районі  (надалі –ДПІ у Кам’янка-Бузькому районі)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У листопаді 2007 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Кам’янка-Бузькому районі від 17.11.2006р. №0001912301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 62397,21грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Постановою господарського суду Львівської області від 24 грудня 2007р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від                   23 квітня 2009р., позов було задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у  Кам'янка-Бузькому районі №0001912301/0 від 17.11.2006р., судові витрати покладено на позивача.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції, з яким погодилась і судова колегія апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не надано доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому було відомо про порушення, які допускають його контрагенти, а сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. За таких обставин, суди дійшли висновку, що позивачем на законних підставах сформовано податковий кредит, а несплата податку на додану вартість постачальником, з яким позивач не мав договірних стосунків, не може бути підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом 17.11.2006р. проводилась виїзна позапланова документальна перевірка ДП «МП Україна»Компанія «МП Льогер А/С» (Данія)  з питань достовірності  нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень, травень, червень 2006 року, про що складено акт №109/23-0/31475377 від 17.11.2006р.

В ході перевірки податковою інспекцією було встановлено,  що в березні-травні 2006р. позивачем  придбало у ПП «С.В.»продукцію, яку останній, в свою чергу придбав у ТОВ «Лайт-Інвест». Під час проведення  документальної перевірки позивача було направлено запити на проведення зустрічних перевірок по питанню підтвердження податкового кредиту податковим зобов’язанням ПП «С.В.»та ТОВ «Лайт-Інвест». Згідно отриманої від Золочівської   ДПІ відповіді ПП «С.В.» є посередником, а постачальником даного товару є ТОВ «Лайт-Інвест». З метою проведення зустрічної перевірки ТОВ «Лайт-Інвест»податковою інспекцією було направлено запит в ДПІ у Личаківському районі м.Львова, згідно відповіді на який податкова інспекція повідомила, що зустрічну перевірку на ТОВ «Лайт-Інвест»не проведено, оскільки вказане підприємство не знаходиться за юридичною адресою, і за період з січня по травень 2006 року товариством сплачено до державного бюджету 23грн. На підставі вищезазначеного, ДПІ у Кам’янка-Бузькому районі дійшла висновку про   безпідставність заявленого позивачем до відшкодування з бюджету 62397,21грн.

За результатами проведеної позапланової перевірки на підставі акту ДПІ у Кам’янка-Бузькому районі прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення №0001912301/0 від 17.11.2006р., яким ДП «МП Україна»Компанія «МП Льогер А/С»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 62 397,21грн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу від 15.06.2004р. №02/К/-06-2004 ДП «МП Україна»компанії «МП Льогер А/С»придбало у ПП «С.В.»товар – дошку дубову необрізану. На виконання договору ПП «С.В.»продало позивачу зазначений товар та видало податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит на суму 62397,21грн., яку включено до розрахунку бюджетного відшкодування.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що оскільки вказані норми Закону України «Про податок на додану вартість»були повністю позивачем дотримані, декларації з податку на додану вартість із зазначенням суми бюджетного відшкодування за березень, травень, червень  2006р. подані до податкового органу з розрахунком відшкодування при здійсненні господарської діяльності, тобто додержано всіх норм податкового законодавства, то позивач обґрунтовано заявив позов.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам’янка-Бузькому районі –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Львівської області від 24 грудня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                  ____Н.Є. Маринчак

Судді:                                                                        ____Г.К. Голубєва

____М.І. Костенко

____С.Е. Острович

____О.І. Степашко

Суддя                                                                         Н.Є. Маринчак