Ухвала суду № 18261658, 02.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2011 року                               м. Київ                                        К-21828/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 25 липня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2009 року

по справі № 5/285/08-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехніка ЗАЗ»(надалі –ТОВ «Сантехніка ЗАЗ»)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, (надалі - ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя)

за участю Прокуратури Запорізької області

про визнання дій протиправними та стягнення суми заборгованості, -

встановив:

У 2008 році ТОВ «Сантехніка ЗАЗ» звернулося до суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання дій ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя протиправними та стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі –ПДВ) за листопад 2007 року у сумі 315572,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»позивач 20.12.2007р. подав до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя декларацію по ПДВ за листопад 2007 року. За декларацією залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань позивача протягом трьох наступних звітних податкових періодів на рахунок платника у банку становить 315572грн., у зв’язку з чим, позивач звернувся до податкового органу за відшкодуванням бюджетної заборгованості з ПДВ у вказаній сумі коштів, однак відшкодування не було здійснено. Натомість, за результатами виїзної позапланової перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя була складена довідка від 29.05.2008р. про тимчасову неможливість підтвердити заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ у зв'язку з ненадходженням відповідей за результатами проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання. Вказані дії ДПІ у Ленінському раойні м. Запоріжжя за твердженням позивача суперечать приписам норм п.п.7.7.1, 7.7.2, 7.7.3, 7.7.4, 7.7.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою господарського суду Запорізької області від 25.07.2008р. залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2009р., позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що податковим органом при проведенні перевірки позивача порушено 30-денний термін встановлений п.п.7.7.5 п.7.7 ст7 Закону України «Про податок на додану вартість». За наслідками проведеної перевірки підтверджено правомірність заявлених позивачем сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за відповідні періоди, однак, всупереч чинного законодавства відповідач не надав органу державного казначейства висновку на відшкодування відповідної суми ПДВ. Також, суди попередніх інстанцій зазначили, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить у залежність право платника податку на відшкодування від’ємного значення сум ПДВ від отримання відповідей на запити щодо сплати податку на додану вартість контрагентами по ланцюгу до виробника, а передбачає обов’язок податкового органу надати до органів державного казначейства висновок на відшкодування податку на додану вартість, якщо під час перевірки не виявлено невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ТОВ «Сантехніка ЗАЗ»є платником податку на додану вартість відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»(свідоцтво платника від 20.04.2005р. № 11718937), прийнято на облік державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя, ІПН платника ПДВ - 334319608285.

20.12.2007р. позивачем до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя була подана декларація з ПДВ за листопад 2007 року. Відповідно до вказаної декларації сума зобов'язань з ПДВ за поточний звітний період має від'ємне значення (рядок 18.2) у розмірі 1026723грн. Розмір ПДВ, який підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 21) складає суму 1026723 грн.

Крім того, 20.12.2007р. на підставі п.п. 7.7.4. Закону України «Про податок на додану вартість»позивач звернувся до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя із заявою про відшкодування з державного бюджету бюджетної заборгованості по ПДВ за листопад 2007р. в сумі 315572 грн., додавши відповідний розрахунок суми бюджетного відшкодування

За результати проведеної перевірки, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя була складена довідка №1260/23/03-33431965 від 29.05.2008р., згідно з висновком якої тимчасово не можливо підтвердити заявлену ТОВ «Сантехніка ЗАЗ»суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2007 року у розмірі 315572 грн., внаслідок ненадходженням відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача по ланцюгу постачання. Також зазначено, що при отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання (позивача у справі), який перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової перевірки відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому, платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач подав до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди разом з розрахунками сум бюджетного відшкодування, в яких вказав суми податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню на банківський рахунок товариства, тобто позивачем були дотримані вимоги п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, відповідно до п.п.7.7.5, п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Крім того, норми Закону України «Про податок на додану вартість»не містять такого поняття як «тимчасово не можливо підтвердити»заявлені платниками податків суми бюджетного відшкодування ПДВ, а усі зустрічні перевірки мають бути проведені і закінчені протягом терміну, встановленого для проведення позапланової виїзної перевірки - тобто протягом 30 діб.

Будь-якого податкового повідомлення - рішення, яким би позивачу було зменшено визначену ним самостійно суму бюджетного відшкодування за листопад 2007 року, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя за наслідками вказаної перевірки не приймала.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що Закон України «Про податок на додану вартість»підставою для отримання відшкодування визначав дані тільки податкової декларації за звітний період і питання від’ємного значення суми ПДВ поширювалося тільки на окремо взятого платника податків, висновки податкового органу є неправомірними. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Вказані відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 25 липня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2009 року –залишити без змін.

Скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 серпня 2009 року в частині зупинення виконання постанови господарського суду Запорізької області від 25 липня 2008 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                  ____Н.Є. Маринчак

Судді:                                                             ____Г.К. Голубєва

____М.І. Костенко

____С.Е. Острович

____О.І. Степашко

Суддя Н.Є. Маринчак