Постанова № 18261039, 16.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" серпня 2011 р.м. КиївК/9991/26329/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Ткачук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну каргу Закритого акціонерного товариства «Ондулін будівельні матеріали»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року

у справі № 2а-16224/10/2670

за позовом Закритого акціонерного товариства «Ондулін будівельні матеріали»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Ондулін будівельні матеріали»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000452330/0 від 12 квітня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

.Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Ондулін будівельні матеріали»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт № 155/1-23-30-24588148 від 30 березня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000452330/0 від 12 квітня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 6237 947,60 грн. (3469736,00 грн. основний платіж, 2768 211, 60 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.3.2, 7.3.3, 7.3.4 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР) у звязку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат різниці між покупною вартістю валюти (міжбанківський курс) та курсом Національного банку України на день оплати в сумі 3 688 001,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що платник податку при отриманні імпортних товарів відносить до складу валових витрат суми, які розраховані шляхом перерахування вартості товарів в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на дату отримання таких товарів.

При цьому, на думку судів, відповідно до підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону № 334/94-ВР заборгованість в іноземній валюті не виникає, у звязку з чим перерахунок валових витрат на момент оплати товару не відбувається. А тому, при здійснені імпортних операцій датою виникнення валових витрат є дата оприбуткування платником податків товарів, а саме дата оформлення вантажної митної декларації, в якій зазначено вартість товару.

Проте, з такими висновками судів погодитись не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 3 Закону № 334/94-ВР обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Згідно з підпунктом 7.3.2 пункту 7.3 статті 7 Закону № 334/94-ВР витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у звязку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.3.4 пункту 7.3 статті 7 Закону № 334/94-ВР у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у звязку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

Отже, валові витрати, понесені платником податку в іноземній валюті у звязку з придбанням товарів, визначаються на рівні балансової вартості придбаної валюти.

Згідно з підпунктом 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону № 334/94-ВР платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю. Зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Як встановлено судами, оплата за поставлені товари (покрівельні матеріали) згідно контрактів, укладених з нерезидентами «Onduline Production SP.z.o.o»(Польща) та «Onduline s.a»(Франція), здійснювалась позивачем після отримання зазначеного товару.

А тому, встановити на момент митного оформлення товарів остаточну балансову вартість іноземної валюти, що буде необхідна для здійснення таких розрахунків в майбутньому, - неможливо.

У звязку з викладеним, колегія суддів, прийшла до висновку, що валові витрати позивача, які дорівнюють балансовій вартості іноземної валюти, придбаної ним для здійснення розрахунків згідно договорів купівлі-продажу, визначаються на рівні суми гривні, сплаченої ним у звязку з фактичною купівлею іноземної валюти на момент такої купівлі, а не на момент митного оформлення товарів.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Ондулін будівельні матеріали»задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000452330/0 від 12 квітня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Ондулін будівельні матеріали»судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Костенко М.І.

Маринчак Н.Є.

Федоров М.О.