Ухвала суду № 18260814, 23.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"23" серпня 2011 р.                               м. Київ                                        К/9991/13765/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Рибченко А.О., Степашко О.І., Федоров М.О., Шипуліна Т.М.,

при секретарі Сесемка А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим (далі –ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011

у справі № 2а-5589/10/7/0170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Променисте»(далі –ТОВ «Променисте»)

до ДПІ,

головного управління Державного казначейства України в Автономній республіці Крим

та управління Державного казначейства у м. Ялта головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим

про стягнення бюджетної заборгованості.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –Нізяєвої Ю.Ю.,

відповідача (ДПІ) –не з’явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011, позов задоволено; з Державного бюджету України на користь ТОВ «Променисте»стягнуто бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 2801711 грн. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з відсутності будь-яких порушень з боку позивача під час формування податкового кредиту у перевірений період, тоді як право Товариства на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування підтверджується актом перевірки.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані рішення попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що обов’язковою умовою виникнення у платника права на отримання бюджетного відшкодування є факт надмірного надходження відповідних сум ПДВ до бюджету.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Променисте»зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу –без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засідання представника позивача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що за періоди з липня по вересень 2008 року, а також з січня по травень 2009 року позивачем було задекларовано суму бюджетного відшкодування, яка підлягає поверненню на поточний рахунок ТОВ «Променисте», у загальному розмірі 3424141 грн. За наслідками проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Променисте»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування за період з 01.06.2008 по 31.05.2009, оформленої актом від 15.09.2009 №2342/23-4/32450374, ДПІ було підтверджено бюджетне відшкодування у сумі 3326576грн. З урахуванням результатів подальших перевірок позивача, які частково охоплювали зазначені звітні періоди, та з огляду на часткове повернення позивачеві заявлених ним до відшкодування сум ПДВ на момент вирішення цього спору сума бюджетної заборгованості з цього податку, що підлягає поверненню позивачеві, становить 2801711 грн.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів від’ємна різниця між податковими зобов’язаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за умови фактичного здійснення господарських операцій підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі доказами (зокрема, актами перевірок ТОВ «Променисте») ДПІ не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту, за наслідками якого ТОВ «Променисте»заявлено до відшкодування оспорювані суми ПДВ.

Доводи скаржника про обов’язковість наявності такої підстави для виникнення у платника права на бюджетне відшкодування як факт надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету обґрунтовано не було взято до уваги судовими інстанціями.

Адже згідно з визначенням, що міститься у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування пов’язане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить, що термін «сплата податку»вживається в розумінні сплати податку покупцем у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) (пункт 1.3 статті 1, підпункти 7.4.1 –7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Так, пункт 1.3 статті 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов’язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно з цим Законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

З урахуванням викладеного слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Променисте»про стягнення оспорюваної суми бюджетної заборгованості .

А відтак процесуальні підстави для скасування правильних та вмотивованих рішень попередніх інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України                                                   

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 у справі № 2а-5589/10/7/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко