Ухвала суду № 18260788, 23.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2011 року                               м. Київ                                        К-25364/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                  Костенка М.І.

                                                            Степашка О.І.           

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 02 липня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2008 року

у справі № 11/266-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Іста»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

          Постановою Господарського суду міста Києва від 02 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2008 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Іста»(далі –позивач) до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі –відповідач) задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0005342306/0 від 17 жовтня 2006 року. Судові витрати покладено на позивача.

          Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2008 року та прийняти нове рішення –про задоволення касаційної скарги.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Іста»з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства в установі банку за грудень 2005 року - січень 2006 року, за результатами якої складено акт № 3257-2306/-25411862 від 17 жовтня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005342306/0 від 17 жовтня 2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2005 року та січень 2006 року на 164 284,77 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 28 298,56 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон № 168/97-ВР) у зв’язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, непідтверджених податковими зобов’язаннями контрагентів по ланцюгу постачання.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у грудні 2005 року та січні 2006 року суму в розмірі 164 284,77 грн. за результатами фінансово-господарських взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Барід-Сен»по ланцюгу через Приватне підприємство «Полімет»та Приватне підприємство «Оптпромресурс».

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Торговий дім «Іста»включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаного у ПП «Полімет» товару, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Доводи відповідача про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР, сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання колегія суддів відхиляє, оскільки, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону № 168/97-ВР, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону № 168/97-ВР).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду міста Києва від 02 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2008 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва відхилити, а постанову Господарського суду міста Києва від 02 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Костенко М.І.

Степашко О.І.

                               Федоров М.О.

                                                                                           Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко