Ухвала суду № 18260780, 23.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2011 року м. КиївК-693/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів:Костенка М.І.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 12 червня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2008 року

у справі № 28/121-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елетон»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 12 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2008 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Елетон»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі відповідач) задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 002522626/0 від 20 жовтня 2004 року. Стягнуто з рахунків Державного бюджету України на користь ТОВ «Елетон»203,00 грн. судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 12 червня 2007 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2008 року та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою адміністрацією у м. Києві проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «Елетон»з питання правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія «Легата»за червень-вересень та листопад 2003 року, за результатами якої складено акт № 57/26-52/4/25279859 від 18 жовтня 2004 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 002522626/0 від 20 жовтня 2004 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2003 року на 7 313, 00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Комерційна компанія «Легата», Свідоцтво платника податку на додану вартість якого анульовано.

Так, перевіркою встановлено, що згідно видаткових накладних протягом червня-листопада 2003 року позивачем отримано від ТОВ «Комерційна компанія Легата»товар на загальну суму 1 261 003,38 грн. (в тому числі ПДВ 210 167,22 грн.).

ТОВ «Елетон» перераховано постачальнику грошові кошти за поставлений товар, аТОВ «Комерційна компанія «Легата»виписано на адресу позивача податкові, які відображені ним у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 липня 2004 року у справі № 2-3962/8,2004р. визнано недійсними Статут та установчий договір ТОВ «Комерційна компанія «Легата»з моменту державної реєстрації підприємства. Скасовано реєстрацію в якості платника податку на додану вартість та визнано недійсним Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Комерційна компанія «Легата» № 37026476 з моменту видачі.

Однак, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами перегляду справи рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2005 року у справі № 2-4327/8,2005р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2006 року, у задоволенні позову ДПА у м. Києва до ТОВ «Комерційна компанія «Легата», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними установчих документів, скасування реєстрації в якості платника податку на додану вартість та Свідоцтва платника податку на додану вартість відмовлено.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.6 статті 9 Закону № 168/97-ВР Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на момент виписки на адресу позивача податкових накладних ТОВ «Комерційна компанія «Легата»знаходилось в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що мало відповідне Свідоцтво.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання Свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити, а постанову Господарського суду міста Києва від 12 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіКостенко М.І.

Степашко О.І.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко