Ухвала суду № 18260218, 28.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" липня 2011 р. м. КиївК-21879/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.01.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009

у справі № 2а-4049/08/7 Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Приморье”

до Державної податкової інспекції у м. Алушті

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.01.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009, позов задоволено: скасовані як протиправні податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушта від 05.09.2008 № 0006712301/0 про визначення ТОВ «Приморє»податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 1251859,60 грн., в тому числі 782306,00 грн. основний платіж та 469553,60 грн. штрафні (фінансові) санкції; від 05.09.2008 № 0006722301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1495417,50 грн., в тому числі 782929,00 грн. основний платіж та 712488,50 грн. штрафні (фінансові) санкції; від 05.09.2008 № 0006732301/0 про визначення податкового зобовязання з комунального податку в сумі 355,30 грн., в тому числі 15,30 грн. основний платіж та 340,00 грн. штрафні (фінансові) санкції; 05.09.2008 № 0006742301/0 про визначення податкового зобовязання з єдиного податку в сумі 185114.40 грн., в тому числі 154262,00 грн. основний платіж та 30852,40 грн. штрафні (фінансові) санкції, від 05.09.2008 № 0006742301/0; від 05.09.2008 № 0001351701/0 в частині донарахування податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 832830,54 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1665661,08 грн.

Висновок судів першої й апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову вмотивований тим, що ТОВ «Приморє»впродовж 2008 року перебувало на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності як платник єдиного податку; виручка позивача за І квартал 2008 року склала 261289,00 грн., що відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»(Указ № 727/98) давало підстави для перебування на спрощеній системі; донарахування позивачу податкових зобовязань з єдиного податку, податку на прибуток, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб контролюючий орган здійснив на підставі інформації щодо вартості спорудженого житла в м. Алушта, отриманої від Ялтинської філії інституту «КримДНІпроект»при відсутності підстав для визначення податкових зобовязань за непрямими методами.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Алушті просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права: підпунктів 1.20.1, 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 ст. 4. пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/94-ВР), пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори», підпункту «е»підпункту 4.2.9, підпункту 4.2.16 пункту 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(Закон № 889-ІУ).

Позивач не реалізував процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

В судовому процесі встановлено, що підставою для донарахування ТОВ «Приморє»податкових зобовязань з єдиного податку за І квартал 2008 року в сумі 154261,65 грн., з податку на прибуток за ІІ квартал 2008 року в сумі 782305,57 грн., з податку на додану вартість за квітень, травень, червень 2008 року в загальній сумі 728929,37 грн., з податку з доходів фізичних осіб у сумі 832830,54 грн. згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, що є предметом судового розгляду, слугував висновок ДПІ у м. Алушті, викладений в акті перевірки від 21.08.2008 №1060/23/16509906, про заниження позивачем бази оподаткування внаслідок визначення останньої з ціни продажу нежитлових приміщень (кліматопавільйонів), вказаної в договорах купівлі-продажу, укладених з фізичними особами ( 596,91 грн. 597,05 грн. за 1 кв.м) при тому, що ця ціна є нижчою за звичайну ціну. Такий висновок контролюючий орган зробив на підставі інформації, отриманої від Ялтинської філії інституту «КримДНІпроект»(лист від 06.08.2008 № 693) щодо середньої вартості спорудження житла в Автономній Республіці Крим станом на 01.07.2007 на рівні 4602,00 грн. за 1 кв.м.

Позивач в 2008 році перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності як платник єдиного податку.

Умови, за яких платник податків юридична особа має право перейти на спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку, а отже і перебувати на цій системі, встановлені статтею 1 Указу № 727/98. Зокрема, це обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік на рівні 500 тис.грн. За визначенням частини 3 цієї статті виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана субєктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

За встановленого в судовому процесі факту, що виручка позивача за І квартал 2008 року склала 261289,00 грн., суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у контролюючого органу не було законних підстав для донарахування податкових зобовязань з єдиного податку, податку на прибуток та податку на додану вартість. Таке донарахування було б правомірним лише в разі встановлення факту отримання позивачем грошових коштів в сумі 1803906,48 грн., які в акті перевірки вказані як виручка позивача від реалізації кліматопавільонів. В той же час будь-яких доказів фактичного отримання позивачем цих коштів ДПІ не надала та не послалась на наявність таких доказів. Оскільки правова норма обовязок платника єдиного податку сплатити податки в загальному порядку повязує саме з розміром фактично отриманої ним виручки на розрахунковий рахунок та/чи в касу, розрахункова величина виручки на підставі звичайних цін не є юридичним фактом, що породжує такий обовязок.

Це, однак, не стосується податку з доходів фізичних осіб, порядок сплати якого має інше правове регулювання.

Згідно з нормою частини 1 ст. 6 Указу № 727/98 субєкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб лише якщо цей субєкт є фізичною особою і якщо це стосується лише його доходів.

Що ж до позивача, то в 2008 році він був зобовязаний сплачувати податок з доходів, виплачених фізичним особам, відповідно до Закону № 889-ІУ.

Відповідно до підпункту 4.2.9 пункту 4.2 ст. 4 Закону № 889-ІУ до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), зокрема у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням (абзаци перший, третій підпункту «е»підпункту 4.2.9).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ціна приміщень визначена в договорах купівлі продажу, укладених між позивачем і громадянами, відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України. При цьому довід ДПІ щодо невідповідності такої ціни рівню звичайних цін з посиланням на інформацію Ялтинської філії інституту «КримДНІпроект»суд відхилив з огляду на те, що зазначена інформація стосується вартості спорудження житла, тоді як за договорами продавались нежитлові приміщення. З таким висновком суду, однак, не можна погодитися, оскільки він зроблений без врахування норми підпункту «е»підпункту 4.2.9 пункту 4.2 ст. 4 Закону № 889-ІУ та без зясування дійсних обставин щодо характеристики приміщень, які були предметом договорів купівлі-продажу. Так, як свідчать матеріали справи, предметом купівлі-продажу були приміщення в кліматопавільйоні, які складалися з коридору, санвузлу, однієї або кількох кімнат, лоджії (а.с.107-122). Інформація, надана Ялтинською філією інституту «КримДНІпроект», отримана, в тому числі, на підставі візуального обстеження будівництва кліматопавільйонів в провулку Можевеловий, 1-а в с. Семидвіря м. Алушта. Згідно з висновком цієї установи обємно-планувальні рішення кліматопавільйонів аналогічні обємно-планувальним рішенням обєктів рекреації (номери курортних готелів, пансіонатів і т.д.) і можуть використовуватися для тимчасового проживання, що робить їх подібними з обєктами житлового призначення (а.с.246). Отже, висновок суду, що лист Ялтинської філією інституту «КримДНІпроект»від 06.08.2008 є неналежним доказом, передчасний.

Не можна погодитися і з висновком суду, що податкові зобовязання з податку з доходів фізичних осіб визначені позивачу за непрямими методами. Норма підпункту «е»підпункту 4.2.9 пункту 4.2 ст. 4 Закону № 889-ІУ встановлює правило оподаткування із застосуванням рівня звичайних цін, які визначаються відповідно до пункту 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР. Положення підпункту 1.20.10 цього пункту щодо відповідності процедури донарахування податкових зобовязань внаслідок визначення звичайних цін процедурі, встановленій законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами, не означає, що і підстави донарахування податкових зобовязань у цих випадках повинні співпадати.

Оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено, чи відповідає ціна продажу позивачем приміщень громадянам рівню звичайних цін, що виключає можливість правильного висновку стосовно правомірності донарахування позивачу податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб, а відповідно до частини 2 ст. 220 КАС України встановлення обставин, які не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, знаходиться поза межами касаційного перегляду справи, ухвалені у справі судові рішення в про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2008 № 0001351701/0 в частині донарахування податкового зобовязання в сумі 832830,54 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1665661,08 грн. підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині позовних вимог на новий розгляд до суду першої інстанції.

Це ж саме стосується і судових рішень судів першої та апеляційної інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2008 № 0006732301/0 про визначення податкового зобовязання з комунального податку в сумі 355,30 грн., в тому числі 15,30 грн. основний платіж та 340,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, оскільки вони (судові рішення) не містять будь-якого обґрунтування висновку суду про неправомірність здійсненого ДПІ донарахування та застосованих штрафних (фінансових) санкцій, що виключає відповідність судових рішень вимогам статті 159 КАС України щодо про законність та обґрунтованість судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, частинами 2 та 4 ст. 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у м. Алушті задовольнити частково, скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.01.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009 в частині скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Алушті від 05.09.2008 № 0001351701/0 в частині донарахування податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 832830,54 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1665661,08 грн. та від 05.09.2008 № 0006732301/0; справу в цій частині позовних вимог направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В частині скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Алушті від 05.09.2008 № 0006712301/0, від 05.09.2008 № 0006722301/0 та від 05.09.2008 № 0006742301/0 постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.01.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Є.А.Усенко

Судді підпис Г.К.Голубєва

підпис М.І.Костенко

підпис Н.Є.Маринчак

підпис С.Е.Острович