Ухвала суду № 18259906, 11.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"11" серпня 2011 р.                               м. Київ                                        К-27935/10

Вищий адміністративний суд України у складі суддів :

Островича С.Е. Маринчак Н.Є. Костенка М.І. Степашка О.І. Усенко Є.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову Господарського суду Тернопільської області від 05 листопада 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року у справі за позовом Спільного малого підприємства виробничо-комерційної фірми «Джерела»до Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

Постановою господарського суду Тернопільської області від 05 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення рішення: №000111700/1/7979/10/29, №0001232301/1/7979/10/29, №0001222301/1/7979/10/29 від 27.11.2007 року, №0001232301/3/3664/10, №0000111700/3/3664/10, № 001222301/3/3664/10 від 15.04.2008 року, №0001232301/05909, №0000111700/05909, №0001222301/05909 від 24.09.2007 року.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Господарського суду Тернопільської області від 05 листопада 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акту перевірки № 491/23-134/24633690 від 10.09.2007 року, складеного за результатами документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СМП ВКФ «Джерела»за період з 01.04.2006 року по 31.03.2007 року.

Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що за результатами перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, в тому числі, що оскаржуються в судовому порядку, а саме:пп. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині заниження податку на прибуток за 2 кв. 2006р. - 1480 грн. та за 3 кв. 2006р. - 727 грн.; порушення підприємством пп. 7.2.1 п. 7.2, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині заниження податкового зобов’язання за перевірений період в сумі 31384,00 грн. в т.ч.: за квітень 2006 р. –5022,00 грн., травень 2006 р. –1566,00 грн., липень 2006 р. –4930,00 грн., серпень 2006 р. –6273,00 грн., вересень 2006 р. –11535,00 грн. та листопад 2006 р. –2058,00 грн.; порушення підприємством пп. 6.3.2., п. 6.3, ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»а саме надав податкову соціальну пільгу громадянам прийнятим на роботу без подання заяви про застосування податкової соціальної пільги, внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 835,17 грн.

Відповідно до пункту 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 ст. 5. даного закону включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

На підставі викладеного, а також враховуючи встановлений судами попередніх інстанцій той факт, що включення позивачем в квітні, червні, липні 2006 року до валових витрат 8826,00 грн. вартості перевезення вантажу, які пов’язані з виконанням господарських зобов’язань по договору про сумісну діяльність №02/06/С від 02.01.2006 року, укладеного з приватним підприємством «Спецодяг» підтверджується відповідними первинними документами, які мають всі необхідні передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" реквізити для визнання їх належним чином оформленими первинними документами, та які передбачені вищезазначеним договором, а тому висновки відповідача у акті перевірки про завищення позивачем валових витрат у перевіряємому періоді на вказану суму, у зв’язку з чим позивачу донараховано податок на прибуток, суперечать фактичним обставинам справи, наявним доказам у справі та вимогам норм чинного законодавства.

Стосовно правомірності прийнятих рішень відповідачем, яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість та штрафні санкції, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням та виготовленням товарів (робіт, послуг), основних фондів, з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку; доказом правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього Закону відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що не доведено відповідачем того, що податкові накладні виписані не контрагентами позивача, що такі господарські операції не здійснювалися, а також того, що оплата по податкових накладних проведена позивачем безпідставно, а тому висновок податкової інспекції, що позивачем неправомірно включено сплачені ним суми ПДВ до податкового кредиту та що такі не є належними доказами є безпідставним, оскільки такий висновок зроблений без оцінки всіх доказів у їх сукупності.

Вірним є висновок судів попередніх інстанцій, що вказані відповідачем порушення при складанні податкових накладних контрагентами позивача не можуть тягнути за собою втрату ними юридичної сили.

Стосовно донарахування податковою інспекцією податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних санкцій колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.6.1.1, п. 6.3.2 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено право платника податку на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу на суму податкової соціальної пільги.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскільки позивачем соціальну пільгу працівникам було надано на підставі їх заяв від 08.02.2005р., 01.05.2006р., 11.07.2006р., 18.07.2006р., 01.02.2007р., доводи відповідача про те, що позивач, будучи податковим агентом, зобов’язаний був нарахувати, утримати та сплатити в доход бюджету податок з повної суми доходу виплаченого працівникам, без застосування соціальної пільги, оскільки ними не подавалися заяви про її застосування є безпідставними.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 05 листопада 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді

С.Е. Острович

Н.Є. Маринчак (підписи)М.І. Костенко О.І. Степашко Є.А. Усенко Згідно з оригіналом Секретар судового засідання                                                   С.В. Хомініч Суддя С.Е. Острович