Ухвала суду № 1825965, 23.05.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

                              Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                               УХ ВаЛа

                                                     Іменем України

« 23  »  травня  2008 року                                        справа  №  22а-2715/08   

                                                                                                 м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого   Геращенка І.В.

суддів               Арабей Т.Г., Міронової Г.М.

при секретарісудового засідання Безруковій В.М.

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явились

від відповідача – Басик Н.О. – довір. від 14.05.2008р. № 5203/10/10-013

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуШахтарської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на  постанову  Донецького окружного адміністративного суду

від10.09.2007 року 

у справі№ 2а-1644/07

за позовом Державного підприємства “Сніжнеантрацит” м. Сніжне

до відповідачаШахтарської об”єднаної державної податкової інспекції

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення 

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Сніжнеантрацит” м. Сніжне звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання нечинним податкового повідомлення -  рішення від 06.07.2007 року № 0002511543/0/994 про визначення суми штрафу в розмірі 50% в сумі 496 грн. 66 коп. за затримку на 700 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по земельному податку в сумі 993 грн. 32 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2007 року у справі № 2а-1644/07 (суддя Стиран В.В.) позовна заява задоволена.       

Відповідачем подана апеляційна скарга, в  якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити Державному підприємству “Сніжнеантрацит” в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідач не згоден з висновком суду про неправомірність застосування в спірних правовідносинах підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування та ним встановлений механізм сплати податків і зборів.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказав на її безпідставність.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.

В основу повідомлення – рішення, яке оспорювалось, покладений акт від 02.07.2007 року № 472/15/31906124 про результати невиїзної документальної перевірки з питань дотримання граничних термінів сплати земельного податку по строку 06.07.2005 року.

В акті перевірки позивачу інкримінувались порушення вимог ст. 17 Закону України “Про плату за землю”, а саме, затримання граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по земельному податку згідно рішення про правонаступництво від 01.07.2005р. № 4981 сума нарахування складає 64685 грн. 28 коп., граничний строк сплати – 06.07.2005 року, дата фактичної сплати 06.06.2007 року платіжне доручення № 748 на суму 993 грн. 32 коп., недоїмка 61191 грн. 96 коп., кількість днів затримки – 700.

Податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи встановлених судом першої інстанції.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається лише на невірне застосування норм матеріального права судом першої інстанції.

Як вважає податкова інспекція, вона правомірно застосувала фінансові санкції за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на землю на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу  такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 10 якого визначені функції державних податкових інспекцій, у тому числі щодо забезпечення  обліку  платників  податків,  інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження  цих  податків, платежів.

Преамбулою Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що зазначений закон є спеціальним з питань оподаткування і встановлює серед іншого порядок визначення податкового зобов’язання, базового податкового періоду, строки сплати податків,  відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені спеціальним Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

 Відповідно до частини 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації (розрахунку), протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (розрахунку).

   Підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період.

Для цілей цього підпункту під терміном “базовий податковий період” слід розуміти перший податковий період звітного року, визначеного законом з питань оподаткування.

Тобто, період, у якому платник податку зобов’язаний звітувати перед податковим органом шляхом подання декларації з визначенням податкових зобов’язань.

Для земельного податку законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, є Закон України “Про плату за землю”.

Стаття 14 Закону України “Про плату за землю” визначає, що юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку  станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно ст. 27 Закону України «Про плату за землю» контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі є органом владних повноважень, на якого покладений контроль за своєчасністю та повнотою справляння земельного податку.

Тобто, здійснюючи такий контроль, Шахтарська ОДПІ діяла в межах повноважень, наданих їй чинним законодавством.

Наряду з викладеним, колегія суддів вважає неправомірним застосування фінансових санкцій, з наступних підстав.

           На виконання покладених на податковий орган функцій ДПА України наказом від 18.07.2005 року № 276 затвердила  Інструкцію  про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, зареєстровано в Міністерстві  юстиції України 2 серпня 2005 р. за № 843/11123.

Інструкція не містить положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно п.1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені у п.5.3. ст.5 наведеного Закону, відповідно до п.п.5.3.1 якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий  борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань,  які  не  є податковим боргом,  у порядку календарної черговості його виникнення,  а в разі одночасного його  виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно п.7.1 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж закону.

Оскільки Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежів, які зазначені у платіжних дорученнях платників податків,відповідач неправомірно вважає, що змінюючи призначення платежу, визначеного платником у платіжному документі, він діяв на підставі зазначених норм Закону та у межах повноважень, наданих йому чинним законодавством.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені у п.5.3. ст.5  Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до п.п.5.3.1 якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

 Тобто податковий орган при здійсненні перевірки повинен був встановити за якою декларацією виникли податкові зобов’язання та їх суму, строк сплати , та термін прострочення. Як вбачається з акту перевірки податковий орган при перевірці не використовував податкові декларації на підставі, яких виникли  у платника податку податкові зобов’язання, а зазначив, що суми нараховані згідно рішення про правонаступництво від 01.07.2005 року № 4981.

Колегія суддів вважає, що само по собі рішення про правонаступництво не є підставою виникнення податкових зобов’язань, ці зобов’язання встановлюються на підставі податкових декларацій, повідомлень (рішення), рішень прийнятих за результатами розгляду скарг платників податків у адміністративному та судовому порядках, договорів про розстрочення або відстрочення податкового боргу.

Відсутність зазначених документів унеможливлює встановлення узгодженої суми податкових зобов’язань за кожний звітний податковий період, граничні строки їх сплати, кількість днів затримки, розмір штрафу та його суму.

 Оскільки податковий орган у акті перевірки не визначив податкові періоди ,строки сплати податкових зобов’язань відповідно вимог Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, такий акт не може бути прийнятий як доказ порушення платником податку встановлених цим законом строків сплати податків.

Крім того, колегія суддів враховує наступне.

Преамбулою Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що зазначений закон є спеціальним з питань оподаткування і встановлює серед іншого порядок визначення податкового зобов’язання, базового податкового періоду, строки сплати податків,  відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені спеціальним Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

    Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні (фінансові) санкції застосовуються у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим законом.         

    Згідно до частини 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації (розрахунку), протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (розрахунку).

  Згідно підпункту “в” підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України  “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  податкова декларація (розрахунок) за базовий податковий період що дорівнює року подається платником податку протягом 60-ти календарних днів за останнім календарним днем звітного податкового року.

Стаття 14 Закону України “Про плату за землю” визначає, що юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку  станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

  Форми Зведеного розрахунку суми земельного податку, Довідки до уточненого Розрахунку та Порядок їх подання до органу державної податкової служби затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 26 жовтня 2001 року № 434 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 листопада 2001 року за №963/6154). Пунктом 2 Порядку подання податкового розрахунку земельного податку визначено, що розрахунок податку складається на підставі даних державного земельного кадастру за станом на 1 січня поточного року і щороку подається власником землі та/або землекористувачами до органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки до 1 лютого поточного року з розбивкою річної суми земельного податку рівними частками за місяцями.

    З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що Законами України “Про плату за землю” ,“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” по різному визначені базовий податковий період та строки сплати земельного податку, що припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платника податку щодо сплати цього виду податку.

  Підпунктом 4.4.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону,  або коли  норми  різних  законів  чи різних    нормативно-правових   актів   припускають   неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників  податків  або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як  платника  податків,  так  і  контролюючого  органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийняття податкового повідомлення – рішення про застосування фінансових санкцій по земельному податку відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки податковий орган не довів, що платником податку порушені граничні строки сплати податку, передбачені саме Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” колегія суддів вважає, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що у податкового органу були відсутні правові підстави застосовувати штрафні санкції передбачені пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього Закону за порушення строків сплати земельного податку, які встановлені іншими законами.

          За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Законом України “Про плату за землю”, ст. 2, 9, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

          Апеляційну скаргу  Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2007 року у справі № 2а-1644/07 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2007 року у справі № 2а-1644/07 за позовом Державного підприємства “Сніжнеантрацит” до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення -  рішення – залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 23.05.2008р. проголошений повний текст ухвали.         

Головуючий                                                        І.В.Геращенко

         Судді                                                                               Т.Г.Арабей

 Г.М.Міронова

З оригіналом згідно 

головуючий                                                                                                         І.В.Геращенко