Ухвала суду № 18259563, 16.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" серпня 2011 р.                    м. Київ                                        К/9991/6002/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                  Голубєвої Г.К.

                                                            Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укршпон»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року

у справі № 2а-11472/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укршпон»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

          Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2009 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укршпон» (далі –позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі –відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000562303/0 від 11 листопада 2008 року та № 0000552303/0 від 11 листопада 2008 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

          Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2009 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

          В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2009 року.

          Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Укршпон»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року, січень, лютий 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період квітень, серпень 2007 року, за результатами якої складено акт № 461/1/23-03/30530211 від 24 жовтня 2008 року.

          На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000562303/0 від 11 листопада 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 91 794,50 грн. (61200,00 грн. –основний платіж, 30 594,50 грн. – штрафні (фінансові) санкції) та № 0000552303/0 від 11 листопада 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 1 605 904,86 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон № 168/97-ВР) у зв’язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, непідтверджених податковими зобов’язаннями контрагентів по ланцюгу постачання.

Так, перевіркою встановлено, що контрагенти позивача по другому ланцюгу постачання у відповідні звітні періоди звітували з нульовими показниками, а тому податковий орган дійшов висновку про відсутність надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету та, як наслідок, - відсутність проведення господарських операцій з вказаними контрагентами.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Законом № 168/97-ВР встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому, зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

А тому, у зв’язку з відсутністю сплати податку на додану вартість по другому ланцюгу постачання Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність джерела відшкодування податку на додану вартість ТОВ «Укршпон».

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у зв’язку з наступним.

Відповідно до пункту 1.8. статті 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

          При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

          При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

          Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

          Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судом першої інстанції, в період травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року та січень, лютий 2008 року позивачем здійснювалась господарська діяльність з придбання лісоматеріалів та кругляку різних порід, за результатами якої контрагентами виписано на адресу ТОВ «Укршпон»податкові накладні, а всі договори виконано належним чином.

Доводи суду апеляційної інстанції про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання колегія суддів вважає такими, що суперечать нормам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, оскільки, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону № 168/97-ВР, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону № 168/97-ВР).

          Отже, Закон № 168/97-ВР не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податку від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу постачання. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

          Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укршпон» задовольнити.

          Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2009 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Голубєва Г.К.

Костенко М.І.

                                        Маринчак Н.Є.

                                        Федоров М.О.