Ухвала суду № 18259442, 16.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2011 року                               м. Київ                                        К-17758/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Рибченка А.О.

суддів:                               Голубєвої Г.К.

                                                            Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 29 жовтня 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2008 року

у справі № 7а/69-2093

за позовом Приватного підприємства «Компанія Янус біоекотехнологія»

до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Тернопільська дирекція Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта»

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

          Постановою Господарського суду Тернопільської області від 29 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2008 року, позов Приватного підприємства «Компанія Янус біоекотехнологія»(далі –позивач) до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції (далі –відповідач) задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0001321501/0 від 14 березня 2006 року, № 0000151902/0 від 12 квітня 2006 року, № 0000871902/0 від 29 червня 2006 року,№ 0001221902/0 від 07 вересня 2006 року, № 0008981501/0 від 03 жовтня 2006 року,№ 0002281501 від 13 березня 2003 року, № 0002291501 від 13 березня 2003 року,№ 0002301501 від 13 березня 2003 року. В частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0005901601 від 11 серпня 2004 року в позові відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на рахунок ПП «Компанія Янус біоекотехнологія»стягнуті кошти згідно податкових повідомлень-рішень № 0002281501 від 13 березня 2003 року, № 0002291501 від 13 березня 2003 року, № 0002301501 від 13 березня 2003 року в загальній сумі 3 148,82 грн. В частині стягнення з Державного бюджету України 87,54 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0005901601 від 11 серпня 2004 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

          В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду Тернопільської області від 29 жовтня 2007 року в частині задоволення позовних вимог, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2008 року та прийняття нового рішення –про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001321501/0 від 14 березня 2006 року, яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5262,50 грн.; № 0000151902/0 від 12 квітня 2006 року, яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 170,00 грн.; № 0000871902/0 від 29 червня 2006 року,яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 170,00 грн.; № 0001221902/0 від 07 вересня 2006 року, яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 170,00 грн.; № 0008981501/0 від 03 жовтня 2006 року,яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 633,50 грн.;№ 0002281501 від 13 березня 2003 року, яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 181,80 грн.; № 0002291501 від 13 березня 2003 року,яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 151,62 грн.; № 0002301501 від 13 березня 2003 року, яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 815,40 грн.; № 0005901601 від 11 серпня 2004 року, яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 87,54 грн.

Разом з тим, відповідачем на підтвердження правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000151902/0 від 12 квітня 2006 року, № 0000871902/0 від 29 червня 2006 року,№ 0001221902/0 від 07 вересня 2006 року не надано відповідних актів перевірок у зв’язку з їх відсутністю.

Акти перевірок № 2057/15-01/14033747 від 06 березня 2006 року та № 16330/15-01/14033747 від 21 вересня 2006 року, надані на підтвердження правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень № 0001321501/0 від 14 березня 2006 року та № 0008981501/0 від 03 жовтня 2006 року, складено Тернопільською ОДПІ в односторонньому порядку.

Адже, як встановлено судами попередніх інстанцій, запрошення для проведення невиїзних документальних перевірок 06 березня 2006 року та 21 вересня 2006 року отримано посадовими особами позивача не було, оскільки, за отримання, скерованої відповідачем на адресу позивача кореспонденції, у відповідних поштових документах та повідомленнях про вручення за керівника ПП «Компанія Янус біоекотехнологія»розписувався листоноша.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до пункту 2.6 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податкове повідомлення-рішення - це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування, а також обов’язку платника податків сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів, що приймаються за результатами перевірок платника податків (у т. ч. камеральних).

Отже, доказом правомірності притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон № 2181-III) є виключно акт перевірки, обов’язковість складання якого передбачена чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством.

Згідно з пунктом 37 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (чинних на час виникнення спірних правовідносин) поштові відправлення (поштові перекази) до моменту вручення їх адресатам (одержувачам) є власністю відправників, якщо не здійснено їх вилучення відповідно до закону.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що в даному випадку правових підстав вважати нараховану податкову заборгованість узгодженою, відповідно до статті 5 Закону № 2181-III, у відповідача не було.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0005901601 від 11 серпня 2004 року на суму 87,54 грн., оскільки, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20 грудня 2005 року у справі № 7/218-3005, що набрало законної сили, зазначена сума стягнута в доход Державного бюджету України.

          Також, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про відмову в задоволенні позовних вимог ПП «Компанія Янус біоекотехнологія»у зв’язку з пропуском, передбаченого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, строку звернення до адміністративного суду та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність його поновлення на підставі частини 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України через поважність причини пропуску.

          За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Тернопільської області від 29 жовтня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2008 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції відхилити, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 29 жовтня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Голубєва Г.К.

Костенко М.І.

                                        Маринчак Н.Є.

                                         Федоров М.О.

Суддя А.О. Рибченко